Ухвала суду № 92178806, 08.10.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43433/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Скринника А. В., процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Ковальова В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організаціях і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Ковальова Володимира Анатолійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018000000002785 від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 року Прокурор першого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Ковальов В.А. звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42018000000002785 від 08.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Так, відповідно до тексту клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до протоколу № 2/2017 від 21.04.2017 чергових Загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» (далі - ПАТ «ДнСЗ), протоколу № 1 від 21.04.2017 засідання Правління ПАТ «ДнСЗ», код ЄДРПОУ 14367980, 21.04.2017 наказом № 393 призначений на посаду першим заступником голови Правління ПАТ «ДнСЗ».

ОСОБА_1 виконуючи як керівник юридичної особи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов`язки, що визначає його як службову особу відповідно до положень ст.18 Кримінального кодексу України, діючи з прямим умислом, умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, з метою незаконного особистого та збагачення третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний наслідок своїх дій та бажаючи його настання, в особистих та третіх осіб інтересах, використав своє службове становище та за попередньою змовою із ОСОБА_2 вчинив незаконне привласнення чужого майна в особливо великих розмірах.

Так, у невстановленому слідством місці та в невстановлений слідством час, в один з днів кінця квітня - до 04 травня 2018 року між першим заступником голови Правління - директором з економіки та фінансів ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_1 та директором ТОВ «КРЕНДЛЗ» ОСОБА_2 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння коштами ПАТ «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»), код ЄДРПОУ 40075815, в особливо великих розмірах шляхом прийняття участі у відкритих торгах Клем проміжних ПК, код Єдиного закупівельного словника (далі - ЄЗС) 34940000-8 - залізничне обладнання на 2018 рік та поставки Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця») клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ ТУ У 30.2-14367980-022:2014, та реалізації неякісної продукції.

05.05.2018 до сайту Держзакупівлі. Онлайн Державні закупівлі та комерційні закупівлі внесено інформацію про закупівлю Клема проміжна ПК філією «ЗЦВ» ПАТ «Укрзалізниця», вагою 260 тонн на суму 10 608 000 грн.

З метою реалізації свого злочинного умислу, відповідно до попередньої домовленості з директором ТОВ «КРЕНДЛЗ» ОСОБА_2 , надав вказівку своїм підлеглим працівникам ПАТ «ДнСЗ» скласти документи для прийняття участі ТОВ «КРЕНДЛЗ» та ПАТ «ДнСЗ» у відкритих торгах на закупівлю залізничного обладнання (клеми проміжної) ПК, перелік та вимоги до яких передбачені тендерною документацією щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: залізничного обладнання (клема проміжна ПК), затвердженою 04.05.2018 рішенням тендерного комітету Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця».

При цьому, ОСОБА_1 будучи обізнаним в силу тривалого виконання своїх обов`язків на керівних посадах ПАТ «ДнСЗ» про виробництво останнім продукції, яка відповідає тендерній документації щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: залізничного обладнання (клема проміжна ПК), технічна характеристика яких зазначена у додатку № 1, у невстановленому місці та в невстановлений час надав ОСОБА_2 документи для участі у вказаному тендері із тендерною пропозицією поставки до Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» «Клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії. Технічні умови» ТУ У 30.2-14367980-022:2014, яка є продукцією ПАТ «ДнСЗ», яка згідно висновку експерта № 485/1від 26.12.2019 не може бути еквівалентною заміною клеми ПК ГОСТ 22343-90, оскільки більшість їх технічних характеристик не зіставні, а зіставні ж показники у клемі ПКЛ - неоднорідність, менша щільність сталі, з якої виготовлена ця клема, коливання маси, більший перелік дефектів, який слід усунути, більша шорсткість поверхні, нечіткий характер деяких вимог - свідчить про погіршення даних технічних характеристик та параметрів клеми ПКЛ у порівняні з клемою ПК ГОСТ 22343-90, та має дефекти виробництва, тим самим залучив останнього до вчинення особливо тяжкого злочину.

22.05.2018 розкриття тендерних пропозицій не відбулось, оскільки на засіданні тендерного комітету у той день через потребу в обробленні великого об`єму інформації, прийнято рішення про продовження строку розгляду тендерних пропозицій за тендером «Клема проміжна ПК UA-2018-05-05-001323.

23.05.2018 філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» за листом № ЦЗВ-915/1323-а на засіданні тендерного комітету строк розгляду тендерних пропозицій за тендером «Клема проміжна ПК UA-2108-05-05-001323-а продовжено.

На підставі листа № ЦП-7/593 від 05.06.2018 внаслідок службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків, учасника ТОВ «КРЕНДЛЗ» на підставі наданих ОСОБА_1 документів допущено до відкритих торгів та відповідно до п. 4 протоколу № 188/18Т засідання тендерного комітету філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» від 30.07.2018 переможцем процедури закупівлі залізничного обладнання (клема проміжна ПК) (код ЄЗС 34940000-8) (Оголошення у ЦБД № UA-2018-05-05-000487-c) визнано ТОВ «КРЕНДЛЗ».

На повідомлення Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» за № 1806/267-18Т про намір укласти договір від 30.07.2018 за результатами тендеру UA-2018-05-05-000487-c, за № 01-08/2 від 01.08.2018 ОСОБА_2 направлено до вказаного структурного підрозділу ПАТ «Укрзалізниця», документи передбачені тендерною документацією щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: залізничного обладнання (клема проміжна ПК).

17.08.2018 між філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «КРЕНДЛЗ» в особі ОСОБА_2 укладено договір поставки № ЦЗВ-05-01918-01, яким передбачено, що останній зобов`язався поставити свою продукцію відповідно Специфікації 1 - клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ ТУ У 30.2-14367980-022:2014, вагою 260 тон, якість яких повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації в специфікації до даного товару, вартістю 33 898 грн. за одиницю, на загальну суму 10 576 176 грн.

21.08.2018 перший заступник голови Правління - директор з економіки та фінансів ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_1 за попередньою змовою з директором ТОВ «КРЕНДЛЗ» ОСОБА_2 уклали договір поставки № 417/СБ, згідно з яким ПАТ «ДнСЗ» зобов`язане виготовити та поставити ТОВ «КРЕНДЛЗ» клему роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ, яка за своєю якістю повинна відповідати ТУ У 30.2-14367980-022:2014, вагою 260 тон, вартістю 10 153 104 грн.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, на підставі договору № ЦЗВ-05-01918-01, ТОВ «КРЕНДЛЗ» здійснено поставки ПКЛ з дефектами металургійного лиття, виготовленої ПАТ «ДнСЗ».

Відповідно до договору поставки на поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий ТОВ «КРЕНДЛЗ» у АТ «КРИСТАЛБАНК», за поставлену ПКЛ філією «ЗЦВ» «ПАТ «Укрзалізниця» перераховано кошти:

- 12.11.2018 на загальну суму 5 288 088 грн.;

- 25.07.2019 на загальну суму 5 288 088 грн., якими останній розпорядився на власний розсуд, зокрема відповідно до додаткової угоди № 1 від 20.09.2018 до договору № 417/СБ від 21.08.2018 перерахував кошти у сумі 10 153 104 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий ПАТ «ДнСЗ» у АТ «КРИСТАЛБАНК», чим згідно висновку експерта № 108/7 від 14.09.2020 державі в особі ПАТ «Укрзалізниця» внаслідок поставки продукції з дефектами виробництва завдано збитки на суму 8 553 376 грн., що є особливо великим розміром і згідно Примітки 4 ст. 185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у привласненні майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_1 продовжуючи свою злочинну діяльність, усвідомлюючи суспільно небезпечний наслідок своїх дій та передбачаючи його настання використовуючи лист № ЦП-7/542 від 24.05.2018, який складений внаслідок службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків, та на підставі якого учасника тендерних торгів ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» допущено до відкритих торгів та відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій 1805/249/-18-Т від 07.06.2018 визнано переможцем процедури закупівлі UA-2018-05-05-00132-а, вчинив незаконне привласнення вказаних коштів, уклавши 18.06.2018 з філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» договір поставки ЦЗВ-05-00918-01, яким передбачено, що останній зобов`язався поставити свою продукцію відповідно Специфікації 1 - клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ ТУ У 30.2-14367980-022:2014 , вагою 101 тон, якість яких повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації в специфікації до даного товару, вартістю 33 495 грн. за одиницю, на загальну суму 4 059 594 грн.

На підставі цього договору, здійснено поставки:

- 21.06.2018 до структурного підрозділу регіональної філії (далі - РФ) «Одеська залізниця»» ПАТ «Укрзалізниця» - Знам`янської колійної машинної станції (КМС-63), що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Калініна, 166, вагою 65 тонн на загальну суму 2 612 610 грн;

- 23.06.2018 до структурного підрозділу РФ «Львівська залізниця»» ПАТ «Укрзалізниця» - рівненської колійної машинної станції (КМС-123), що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Ніла Хасевича, вагою 36 тон на загальну суму 1 446 984 грн., за якими філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 відкритий ПАТ «ДнСЗ» у АТ «ОТП БАНК» перераховано кошти на суму 4 059 594 грн., якими ПАТ «ДнСЗ» розпорядився на власний розсуд, чим згідно висновку експерта № 108/7 від 14.09.2020 державі в особі ПАТ «Укрзалізниця» внаслідок поставки продукції з дефектами виробництва завдано збитки на суму 3 273 814 грн., що є особливо великим розміром і згідно Примітки 4 ст. 185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у привласненні майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За сукупністю ОСОБА_1 , вчинив злочини, передбачені ч. 5 ст.191 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слідчий вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:

- Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 скоїв ряд умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. На думку сторони обвинувачення невідворотність покарання за особливо тяжкі злочини вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. На думку прокурора, ОСОБА_1 має достатній матеріальний достаток для залишення меж України з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, ОСОБА_1 може переховуватися від слідчого, прокурора та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі на території, які тимчасово не контролюються українською владою чи за кордон.

- Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (злочину), оскільки ОСОБА_1 , як особа, яка займає тривалий час керівну посаду АТ «ДнСЗ» має вплив на підлеглих, та стійкі товариські відносини з іншими службовими особами вказаного товариства, на яких також може здійснювати вплив з метою здійснення ними підміни, спотворення, знищення документів, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні та ще не отримані у встановленому законом порядку стороною обвинувачення.

- Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, оскільки характер та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, як особою, яка займає керівну посаду та якою було встановлено стійкі товариські відносини з працівниками та службовими особами, які здійснювали виробництво, контроль продукції ПАТ «ДнСЗ», але ще не допитані у кримінальному провадженні, дає підстави вважати про намір та можливість тиснути на свідків у кримінальному провадженні, що негативним чином впливатиме на їх бажання та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.

- Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у випадку засудження ОСОБА_1 за вчинення особливо тяжких злочинів, може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, як вказано в клопотанні, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Водночас прокурор, як вказано у клопотанні, враховуючи солідарність, рівнопропорційність визначення застави ОСОБА_1 в частині спричинення збитків за попередньою змовою із ОСОБА_2 , на виконання вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 3564 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 7 550 502 гривень.

Крім того, слідчим вказано, що у випадку внесення застави, на виконання вимог ст. ст. 183, 194 КПК України, існує обґрунтована необхідність у зобов`язанні підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами та підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисник щодо задоволення клопотання заперечував, посилались на необґрунтованість підозри та як наслідок відсутність заявлених прокурором ризиків, з огляду на що просили у задоволенні клопотання відмовити.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

01.10.2020 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, яку того ж дня оголошено та вручено підозрюваному.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

- висновком експерта № 485/1 від 26.12.2019, згідно з яким технічні характеристики клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ, виготовленої за ТУ У 30.2-1436798-022:2014 «Клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії. Технічні умови» не можу бути еквівалентною заміною клеми ПК ГОСТ 22343-90, якщо більшість їх технічних характеристик не зіставні. Зіставні ж показники у ПКЛ - неоднорідність, менша щільність сталі, з якої виготовлена ця клема, коливання маси, більший перелік дефектів, який слід усунути, більша шорсткість поверхні, нечіткий характер деяких вимог - свідчать про погіршення даних технічних характеристик та параметрів ПКЛ у порівнянні з клемою ПК ГОСТ 22343-90;

- висновком експерта № СЕ-19-20/8014-МРВ від 21.07.2020, згідно з яким хімічний склад сталі клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ (ТУ У 30.2-1436798-022:2014 «Клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії. Технічні умови») не відповідає вимогам ГОСТ 22343-90 «Клемма раздельного рельсового скрепления железнодорожного пути», механічні властивості ПКЛ не відповідають вимогам п. 4.3 ГОСТ 22343-90, макроструктура сталі ПКЛ має виражені металургійні дефекти і не відповідає вимогам ГОСТ 22343-90;

- висновком експерта № 108/7 від 14.09.2020, згідно з яким розмір матеріальної шкоди (збитків) завданої Державі, в особі філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» внаслідок постачання ПАТ «ДнСЗ» та ТОВ «КРЕНДЛЗ» філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» за договорами поставки № ЦЗВ-05-00918-01 від 18.06.2018, № ЦЗВ-05-01918-01 від 17.08.2018 та Специфікаціями 1 залізничного обладнання з номенклатурою «Клема роздільного рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ» (ТУ У 30.2-1436798-022:2014) за ціною 40 194 грн./тонна в кількості 101 т, та 40 677 грн./тонна в кількості 260 т із дефектами металургійного характеру (згідно висновку експерта № 485/1 від 26.12.2019), документально підтверджується на загальну суму 11 827 190 грн. грн.;

- висновком експерта СЕ-19-20/25574 від 25.09.2020, згідно з яким макроструктура металу наданих на дослідження клем рейкового скріплення №№ 1, 4, 5, 8, 10, 13, 14, 16, 17, 19, 21, 24, 26, 29, 32, 34, 35 не відповідає вимогам п. 1.9.4. (ТУ У 30.2-1436798-022:2014 «Клеми роздільного рейкового скріплення залізничної колії. Технічні умови»). Також має невідповідність металу поверхні виливків перерахованих деталей вимогам заводу виробника за п. 1.9.4. зазначених технічних умов (брак виробництва);

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пункт перший ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Ігнатов проти України» від 15 грудня 2016 року вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36)

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Частиною другою ст. 29 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 встановлено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Згідно положень частини третьої ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У відповідності до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно з статтею 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до частини першої ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до частини п`ятої ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Вирішуючи таке питання, слідчий суддя виходить з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінального процесуального кодексу України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

В той же час, слідчий суддя не у повній мірі може погодитися з існуванням ризиків, про які вказує прокурор, виходячи за наступного.

Як вказує сторона обвинувачення, враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте вказане стороною обвинувачення в обґрунтування ризику переховування підозрюваного, слідчий суддя оцінює критично, оскільки відомостей, які б підтверджували вказане, слідчому судді надано не було.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує, на ризик ймовірного впливу свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розслідування, та інших осіб причетних до вчинення вказаного злочину, проте вказане можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Разом з тим, ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування, що також відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі» («Jarzynski v. Poland», § 43).

Крім того, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не може бути тією обставиною, яка б вказувала на необхідність тримання обвинуваченого під вартою. На вказані обставини також звертає увагу і Європейський Суд з прав людини у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року зазначаючи, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для тримання під вартою (рішення у справі «Сокуренко проти Російської Федерації» від 10 січня 2012 р., §83). Відповідно до рішення у справі «Биков проти Російської Федерації» від 10.03.2009 р., тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов`язок доводити наявність підстав для її звільнення.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

У відповідності до вимог частини четвертої ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

У п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 суд конкретизував положення п. 3-8 ч. 1 ст. 178 КПК України. Так, встановлення віку передбачає з`ясування, чи є особа неповнолітньою або похилого віку, стану здоров`я - наявності тяжких хвороб, інвалідності, нездатності самостійно пересуватися. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного (обвинуваченого), у тому числі наявність у нього родини й утриманців потребує з`ясування сімейного стану цієї особи, стану здоров`я членів його сім`ї, кількості й віку дітей, строку фактичного проживання в цій місцевості тощо. Ураховуючи репутацію підозрюваного (обвинуваченого), слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики на цю особу з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного (обвинуваченого) на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері тощо. Встановлення майнових статків передбачає з`ясування наявності належного цій особі нерухомого майна за місцем проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розміру. При з`ясуванні сімейного стану має значення наявність як батьківської, так і власної родини, оскільки у підозрюваного (обвинуваченого) можуть бути члени сім`ї, які потребують його догляду. Водночас слід встановлювати, чи підтримує ця особа із родиною позитивний емоційний зв`язок.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 , встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, неодноразово нагороджений державними та галузевими відзнаками.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді у виді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002785, а саме до 08 грудня 2020 року включно, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 197, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002785, а саме до 08 грудня 2020 року включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, або процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні, та суд про зміну свого місця проживання, реєстрації;

- здати слідчому або прокурору у кримінальному провадженні на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами та підозрюваними ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Обов`язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова