Вирок № 92178144, 13.10.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 508/661/19

Провадження №1-кп/523/625/20

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13.10.2020 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Деркачова О.В., за участю секретаря Клочкової Т.В., прокурорів Одеської обласної прокуратури Трофимова В.С., Одеської місцевої прокуратури №4 Русу А.Л., законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , обвинуваченого та його захисників – адвокатів Опалька О.М., Хрульової В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12019160000000326 від 24 березня 2019 року із звинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Ширяївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, утримує дві малолітні дитини, офіційно не працевлаштованого, не має судимості в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.135 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 14 години 55 хвилин 24 березня 2019 року ОСОБА_3 , впорушення пунктів 2.1.«а», 2.3.«б», 2.9.«а», 2.10.«а-є», 10.1.«а», 12.1., 12.3, 31.1, 31.4, 31.4.1.«а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи без посвідчення водія технічно не справним автомобілем «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , (з непрацездатною гальмовою системою) по вул. Весела в с. Новогригорівці Миколаївського р-ну Одеської області, в напрямку автодороги «Одеса-Київ», не врахував дорожню обстановку та свідомо допускаючи факт можливого виникнення і розвитку аварійної ситуації, перед початком зміни напрямку руху вкрай уважним не був, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини вул. Весела та здійснив наїзд на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному напрямку по узбіччю дороги на дитячому велосипеді.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) велосипедисту ОСОБА_1 спричинені: визнані в якості тяжких тілесних ушкоджень черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеню, з відкритим переломом склепіння, основи та лицьового черепа, крововиливом над тверду мозкову оболонку, під м`які оболонки та в речовину головного мозку; визнані в якості середньої тяжкості тілесних ушкоджень закриті переломи лобкових кісток тазу та середньої третини лівого стегна, що супроводжувалися травматичним шоком; а також визнані в якості легких тілесних ушкоджень численні синці та садна голови, тулубу, кінцівок.

Після вчинення наїзду ОСОБА_3 , діючи з раптово виниклим умислом на завідоме залишення без допомоги ОСОБА_1 , якого він своїми діями поставив в небезпечний для життя стан та який був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, а також з метою уникнення відповідальності за вчинене, не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не вжив, швидку медичну допомогу тому не викликав, в органи поліції про ДТП не повідомив, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а залишив її місце, чим вчинив відповідне вищезазначеному умислу діяння.

Обвинувачений свою вину у вчинених діяннях визнав частково та показав, що в березні минулого року безпосередньо перед подією він перебував в гостях у знайомого, де вжив близько 2 літрів пива, після чого, незважаючи на відсутність у нього права керування транспортними засобами, виїхав на автомобілі на дорогу. Керуючи ним в сусідньому селі Новогригорівці Миколаївського р-ну Одеської області, він об`їжджав яму на дорозі та, будучи неуважним, відволікся від керування, відчув якийсь удар, після чого проїхав дорогою ще 15-20 метрів, та лише розгледів залишений позаду на узбіччі велосипед. Не зрозумівши, що здійснив наїзд на людину, він продовжив рух керованого ним автомобіля. Лише згодом він дізнався, що скоїв наїзд на дитину. Про вчинене обвинувачений в даний час жалкує, у зв`язку із чим, неодноразово добровільно здійснював надання матеріальної допомоги сім`ї потерпілого.

Дослідженням представлених сторонами доказів встановлено наступне.

Законний представник потерпілого - ОСОБА_2 в суді показала, що в післяобідній час 24 березня 2019 року її п`ятирічний син вчився їздити на велосипеді. Він самостійно переїхав через дорогу біля будинку №25 по вул. Веселій в с. Новогригорівці Миколаївського р-ну Одеської області, після чого намагався розвернутися, продовжуючи рух на протилежній від матері частині дороги. В цей же момент на проїзній частині з`явився легкової автомобіль, передньою частиною якого відбувся наїзд на сина, після чого останнього відкинуло на узбіччя. Автомобіль же не зупинився та продовжив прямолінійний рух. Вона підбігла до сина та з`ясувала, що той знепритомнів, у нього була травма голови та зламана нога. Сусід власним транспортом негайно доставив її сина до лікарні.

Свідок ОСОБА_4 в суді показала, що побачила, як в п`яти метрах від неї сусідський хлопчик стояв на узбіччі з велосипедом. В цей же момент на проїзній частині з`явився легковий автомобіль в кузові червоного кольору, який рухався з великою швидкістю. Безпосередньо перед наїздом водій різко вивернув кермо та збив дитину передньою частиною автомобіля, після чого повернувся назад на дорогу та залишив місце події. Травмовану дитину відкинуло під ноги свідку.

Як вбачається з протоколу огляду місця події та схеми до нього від 24 березня 2019 року ДТП мала місце у денний час доби, в межах населеного пункту Новогригорівка Миколаївського р-ну Одеської області, на проїзній частині вул. Веселої, де організовано двосторонній рух, по одній смузі в кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня. Проїзна частина автодороги пряма, має асфальтобетонне покриття, яке на момент настання події знаходилося в сухому стані. Відповідно до зафіксованої слідової інформації: ймовірне місце знаходження дитини зі слів очевидців візуально знаходиться на зустрічному узбіччі відносно напрямку руху автомобіля (в сторону автодороги «Одеса-Київ»), у повздовжньому напрямку на відстані 13,6 м від кута буд.№28 по вул. Весела; переднє колесо з вилкою жовтого кольору, дитяча шапка, фрагмент бризковика велосипеда, фрагменти скла, лівий та правий дитячі тапки також знаходяться на цьому ж зустрічному узбіччі, на відстанях від 0,8 м до 1,2 м від лівого краю проїзної частини в поперечному напрямку та на відстанях від 16,1 м до 33,7 м від кута буд.№28 по вул. Весела; рама велосипеда із заднім колесом та руль велосипеда знаходяться на зустрічній смузі руху, на відстанях 4,7 м та 3,9 м від кута буд.№28 по вул. Весела; декоративна решітка радіатора знаходиться на смузі руху автомобіля, на відстані 1,1 м та 1,8 м від правого краю проїзної частини в поперечному напрямку та на відстані 8 м від кута буд.№28 по вул. Весела (т.1 а.с.135-158).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №69 від 24 травня 2019 року у ОСОБА_1 виявлені: визнані в якості тяжких тілесних ушкоджень черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеню, з відкритим переломом склепіння, основи та лицьового черепа, крововиливом над тверду мозкову оболонку, під м`які оболонки та в речовину головного мозку; визнані в якості середньої тяжкості тілесних ушкоджень закриті переломи лобкових кісток тазу та середньої третини лівого стегна, що супроводжувалися травматичним шоком; а також визнані в якості легких тілесних ушкоджень численні синці та садна голови, тулубу, кінцівок. Вищезазначені тілесні ушкодження могли утворитися від ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі частини легкового автомобіля, деталі велосипеда та тверде покриття дороги, при наїзді легкового автомобіля на велосипедиста ОСОБА_1 (т.1 а.с.171-173).

Як вбачається із висновків автотехнічних експертиз №385-А від 18 червня 2019 року та №428-А від 20 червня 2019 року рульове керування та ходова частина автомобіля «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобіля. Перевірити працездатність системи освітлення не виявляється можливим у зв`язку із відсутністю на момент огляду акумуляторної батареї живлення. На момент виникнення події цієї пригоди гальмова система перебувала в непрацездатному стані, її стан не відповідав вимогам п.п.31.1, 31.4, 31.4.1 а) ПДР, відповідно до яких експлуатація транспортного засобу забороняється. Дані невідповідності ПДР виникли задовго до події цієї пригоди та могли бути виявлені водієм при проведенні огляду транспортного засобу перед його виїздом.

В момент первинного контакту автомобіль «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , контактував передньою лівою частиною з лівою боковою передньої вилки представленого велосипеда. Кут між поздовжніми осями автомобіля та переднього колеса велосипеда у момент первинного контакту орієнтовно був 100°... 110°, при відліку кута від поздовжньої осі автомобіля проти руху годинникової стрілки до поздовжньої осі переднього колеса велосипеда (т.1 а.с.175-183, 185-190).

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи №439-А від 19 червня 2019 року місце контактування автомобіля «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , та велосипеда знаходиться на зустрічному узбіччі відносно напрямку руху автомобіля, на ділянці перед утворенням осипу фрагментів скла, який зафіксовано на відстані 0,8 м від лівого краю проїзної частини в поперечному напрямку та на відстані 16,1 м від кута буд.№28 по вул. Весела в поздовжньому напрямку (т.1 а.с.197-199).

Як вбачається із висновку автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №429-А від 19 червня 2019 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1. ПДР (т.1 а.с.192-195).

Судовий автотехнічний експерт ОСОБА_5 в суді також показав, що, незважаючи на зазначені в постанові слідчого вихідні дані для проведення експертиз, в його розпорядженні перебували усі без виключення зібрані на той час матеріали кримінального провадження. Отриманих від слідчого матеріалів було цілком достатньо для проведення експертних досліджень, на правильності висновків яких він наполягає. Перед подією велосипедист та автомобіль рухалися один стосовно одного в зустрічному напрямку, а в безпосередній момент зіткнення велосипедист опинився перед передньою лівою частиною автомобіля. При відсутності дорожньої розмітки водій повинен самостійно визначати ширину смуг руху, з урахуванням габаритів керованого транспортного засобу. Ймовірно автомобіль міг наїхати на якусь перешкоду, внаслідок чого виїхав ліворуч на узбіччя. Змінена конструкція гальмівної системи впливає на ефективність гальмування автомобіля та навпаки, не має значення, якщо водій взагалі не застосовує перед пригодою гальмування.

В обґрунтування виправдувальних доводів сторона захисту послалася на: відсутність медичного висновку щодо перебування в стані сп`яніння обвинуваченого; порушення потерпілим та його законним представником ПДР в частині забезпечення безпеки руху велосипедистів; а також про визнання в якості недопустимих доказів висновків експертиз №358-А від 18 червня 2019 року та №429-А від 19 червня 2019 року, що обґрунтоване невірними вихідними даними стосовно положення на дорозі велосипедиста перед подією, які мали істотне значення для належності зазначених висновків.

Аналізуючи доводи сторони захисту та сукупність досліджених доказів суд дійшов наступного.

Відсутність медичного висновку щодо стану алкогольного сп`яніння стосовно ОСОБА_3 є певним недоліком досудового розслідування, проте суд виходить із того, що обвинувачений самостійно визнав в суді факт вживання алкогольного напою перед виїздом на дорогу і при цьому він не залишився на місці події, а його було затримано через значний проміжок часу, що об`єктивно унеможливило здійснити відповідний медичний огляд особи.

Суд також не знаходить достатніх підстав для визнання недопустимими висновків експертиз №358-А від 18 червня 2019 року та №429-А від 19 червня 2019 року, оскільки в розпорядженні експерта ОСОБА_6 перебували всі матеріали кримінального провадження (в тому числі схема ДТП), а окрема неузгодженість в показаннях законного представника потерпілого та свідка ОСОБА_4 стосовно конкретного місця перебування велосипедиста на дорозі, істотно не впливає на правильність цих висновків щодо обставин розглядуваної події. Навпаки ж, визначальним в проведених експертних дослідженнях є встановлений факт виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху та прилеглого до неї узбіччя, де і була виявлена переважна більшість слідової інформації, що призвело до наїзду транспортного засобу на потерпілого.

Враховуючи світлий час доби, прямолінійну ділянку проїзної частини, технічну несправність гальмової системи автомобіля, показання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про фактичне перебування потерпілого на узбіччі протилежної до напрямку руху автомобіля смуги руху, а також показання обвинуваченого про його знаходження в стані алкогольного сп`яніння, відсутність права управління транспортним засобом, а відтак і достатніх професійних навичок в керуванні, та його обізнаність з фактом виявлення на узбіччі збитого велосипеда, необхідно визнати, що частина невизнавальних показань обвинуваченого, якими він заперечував свою вину у залишенні дитини в небезпеці, є лише формою його захисту проти висунутого обвинувачення та спрямована виключно на уникнення чи пом`якшення відповідальності за вчинене.

Оскільки провадження розглядається в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, то суд не вправі вийти за його межі в частині встановлення можливо допущених потерпілим та його представником порушень ПДР. Окрім цього, на думку суду достатньою та необхідною умовою настання розглядуваної судом ДТП є встановлені під час даного судового розгляду порушення вимог ПДР саме обвинуваченим.

На підставі сукупності вищезазначених доказів та висновків суд визнає доведеним що ОСОБА_3 близько 14 години 55 хвилин 24 березня 2019 року, впорушення пунктів 2.1.«а», 2.3.«б», 2.9.«а», 2.10.«а-є», 10.1.«а», 12.1., 12.3, 31.1, 31.4, 31.4.1.«а» ПДР, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи без посвідчення водія технічно не справним автомобілем «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , (з непрацездатною гальмовою системою) по вул. Весела в с. Новогригорівці Миколаївського р-ну Одеської області, в напрямку автодороги «Одеса-Київ», не врахував дорожню обстановку та свідомо допускаючи факт можливого виникнення і розвитку аварійної ситуації, перед початком зміни напрямку руху вкрай уважним не був, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини вул. Весела та здійснив наїзд на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному напрямку по узбіччю дороги на дитячому велосипеді.

В результаті ДТП велосипедисту ОСОБА_1 спричинені: визнані в якості тяжких тілесних ушкоджень черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеню, з відкритим переломом склепіння, основи та лицьового черепа, крововиливом над тверду мозкову оболонку, під м`які оболонки та в речовину головного мозку; визнані в якості середньої тяжкості тілесних ушкоджень закриті переломи лобкових кісток тазу та середньої третини лівого стегна, що супроводжувалися травматичним шоком; а також визнані в якості легких тілесних ушкоджень численні синці та садна голови, тулубу, кінцівок.

Вчинені ОСОБА_3 дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Після вчинення наїзду ОСОБА_3 , діючи з раптово виниклим умислом на завідоме залишення без допомоги ОСОБА_1 , якого він своїми діями поставив в небезпечний для життя стан та який був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, а також з метою уникнення відповідальності за вчинене, не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не вжив, швидку медичну допомогу тому не викликав, в органи поліції про ДТП не повідомив, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а залишив її місце, чим вчинив відповідне вищезазначеному умислу діяння.

Вчинені ОСОБА_3 дії суд кваліфікує за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений до обвинуваченого законним представником потерпілого ОСОБА_1 – Фомічовою Г.В.про стягнення спричиненої останній матеріальної шкоди в розмірі 122300 грн та моральної шкоди в розмірі 150000 грн, а також про стягнення спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 750000 грн, який ОСОБА_3 визнав в частині документально доведених та невідшкодованих ним витрат.

В обґрунтування заявлених майнових вимог законний представник потерпілого зазначила про: 1) вартість придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні лікування після події, що фактично підтверджено в суді витягами із медичних карток, консультативними висновками лікарів, відповідним цим документам оригіналами чеків, накладних, на загальну суму 10938,66 грн (т.2 а.с.55-56); 2) витрати, пов`язані з купівлею палива для транспортування дитини до лікувального закладу, що підтверджено фіскальним чеком на суму 908,70 грн (т.2 а.с.56); 3) вартість пошкодженого одягу дитини в розмірі 800 грн, та пошкодженого дитячого велосипеду в розмірі 1500 грн.

Вирішуючи зазначений позов в цій частині суд зазначає, що відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Оскільки в суді доведена вина ОСОБА_3 в спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень то документально доведені законним представником останньої особи вищевикладені витрати на лікування в сумі 10938,66 грн та купівлю палива для транспортування дитини на суму 908,70 грн, то необхідно визнати, що саме на таку загальну суму документально доведених позивачем майнових вимог – в 11847,36 грн виникає у обвинуваченого обов`язок із їх відшкодування. Вимоги ж про розмір компенсації вартості пошкодженого одягу та велосипеду не можуть бути задоволені через не доведення позивачем жодним документом вартості такого пошкодженого майна.

Водночас стороною захисту представлено оригінали квитанцій (до провадження долучено їх копії – т.2 а.с.41-54), з яких вбачається факт добровільного відшкодування спричиненої потерпілому майнової шкоди в загальному розмірі 15569 грн, що також підтверджено і законним представником потерпілого. Таким чином добровільно сплачені ОСОБА_3 грошові кошти повністю відшкодовують документально доведену позивачем заявлену до стягнення майнову шкоду, а відтак в задоволенні цієї частини позову необхідно відмовити.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпіла в позовній заяві та усно в суді зазначила, що отримання тілесних ушкоджень її малолітнім сином, а також наступне залишення його в небезпеці призвело до фізичної шкоди його здоров`ю, психологічного стресу, душевного болю як у неї, та к і у дитини, який з часом кожен з них продовжує відчувати, а також до моральних страждань, побоювання за подальший стан здоров`я, чим порушило умови їх повсякденного життя.

Викладені обставини підтверджено висновком судово-медичної експертизи, виписками із медичних карток, консультативними висновками лікарів, квитанціями, чеками, накладними на придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні лікування.

Вирішуючи цю частину позову суд виходить із того, що при встановлених в суді обставинах отримання потерпілим ушкодження здоров`я та наступного погіршення стану здоров`я, з проведеним лікуванням, з вини обвинуваченого, це безумовно, потягло для ОСОБА_1 та його матеріпозбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в їх подальшому житті. Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілого та його матері, обставини, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який хоча і залишив місце події, але добровільно розпочав відшкодування витрат на лікування, а також враховуючи вимоги ст.ст.23,1167,1168 ЦК України, суд вважає справедливим частково задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілому та його законному представнику моральної шкоди в розмірі відповідно 100000 грн та 75000 грн. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними цими особами моральними стражданнями.

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 12717,81 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, а також публічне вибачення в суді перед законним представником потерпілого в якості обставин, які пом`якшують покарання, а вчинення злочину щодо малолітньої особи та перебування при цьому в стані алкогольного сп`яніння в якості обставин, які обтяжують покарання.

Суд також враховує дані про ОСОБА_3 як про особу, яка не має незнятої та непогашеної судимості, має власну сім`ю, утримує дві малолітні дитини, позитивно характеризується за місцем колишньої роботи, посередньо характеризується за місцем проживання, неофіційно працює будівельником, висловлює наміри про подальше якнайшвидше відшкодування спричиненої ним шкоди у розмірі, визначеному судом.

На підставі викладеного, наявності вищезазначених обставин, що пом`якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи винуватого, його ставлення до вчиненого, а також висновків досудової доповіді про його середній рівень небезпеки для суспільства, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без реального відбуття покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку максимальної тривалості, у зв`язку із чим, до нього слід застосувати положення ст.ст.75 і 76 КК України.

Крім того, відсутність у ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами обумовлює неможливість застосування до нього відповідного додаткового покарання.

Долю долученого до матеріалів кримінального провадження речового доказу необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на нього арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, призначивши покарання:

-за ч.2 ст.286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- за ч.1 ст.135 КК України – у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вищезазначених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.5 ст.72 цього ж кодексу зарахувати ОСОБА_3 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в даному кримінальному провадженні в період з 24 березня 2019 року до 17 липня 2019 року, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 цього ж кодексу зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , спричинену ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн, а також спричинену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судові витрати в розмірі 12717 (дванадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 81 коп.

Після набрання вироком законної сили визнаний в якості речового доказу автомобіль «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , –повернути власнику ОСОБА_7 .

Арешт, накладений на автомобіль «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , - скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий О.В.Деркачов