Рішення № 92177785, 08.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4687/20

Справа № 522/7943/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.05.2020 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.12.2015 року у розмірі 15032,84 грн. станом на 28.04.2020.2020 року, яка складається з наступного: 6927,56 грн. – заборгованість за кредитом; в т.ч. 000,00 – заборгованість за поточним тілом кредиту; 000,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 000,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2418,34 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 4494,90 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 692,04 грн. – штраф (процентна складова).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08.12.2015року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг у вигляді анкети-заяви No б/н від 08.12.2015 року, згідно з яким відповідачці було відкрито кредитний рахунок. 03.06.2016 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн.; 06.06.2016 року було зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.; 12.10.2018 року кредитний ліміт було збільшено до 300,00 грн.;12.10.2018 року кредитний ліміт було збільшено до 1000,00 грн.; 06.11.2018 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн.. Відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, складає між нею та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти. Відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 28.04.2020 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 15032,84грн., На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

01.07.2020 року до суду надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 10.07.20 року було відкрите провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 07.09.2020 року.

У судове засідання 07.09.2020р. сторони не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Судове засідання було призначено на 08.10.2020р..

У судове засідання 08.10.2020 року сторони не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив розглядати справу у їх відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення 12.10.2020 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК"(далі – Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла)Заяву № б/н від 08.12.2015 року, згідно якої їй було відкрито картковий рахунок.

Також, в заяві зазначено, що заявник ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також, що дійсна Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.

Інших умов договору вказана заява не містить.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, 03.06.2016 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн.; 06.06.2016 року було зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.; 12.10.2018 року кредитний ліміт було збільшено до 300,00 грн.;12.10.2018 року кредитний ліміт було збільшено до 1000,00 грн.; 06.11.2018 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн.

Позивач виконав вимоги укладеної між ним та Відповідачем кредитного договору та надав Відповідачу кредитні кошти, що не спростовано стороною Відповідача.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Із позову вбачається, що Відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідачки за кредитним договором №б/н від 08.12.2015 року станом на 28.04.2020 року складає 15032,84 грн., з яких:

-6927,56 грн. – заборгованість за тілом кредитом;

-2418,34 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

-4494,90 грн. – нарахована пеня;

-500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

-692,04 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, та відсотки нараховані згідно положень ст. 625 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.12.2015 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, у постанові від 27.07.2020 року по справі №188/1815/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, в даному випадку суд вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом (19.05.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідачка мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати пені та штрафів за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено саме укладання кредитного договору та узгоджених між сторонами істотних умов договору, які є обов`язковими, а також відсутні первинні документи, що є належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості.

Крім того, суд зауважує, що відповідно дост.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого представником банку, розмір процентної ставки згідно положень ст. 625 ЦК України був визначений банком – 84% річних від простроченої суми.

Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що сторони узгодили саме таку проценту ставку у разі прострочення виконання зобов`язання.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за нарахованою пенею у розмірі 4494, 90 грн., та штрафів (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 692, 04 грн., а також відсотків нарахованими за простроченим кредитом згідно ст. 625 ЦК України – 2418, 34 грн..

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Доказів на спростування отримання кредитних коштів (тіло) у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надала. На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6927, 56 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України , а тому в цій частині позов задовольняє.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 30.04.2020 року на зазначену суму.

Враховуючи те, що позовні вимоги банку були задоволені лише частково, то суд стягує судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (46,1 %) в сумі 969 грн. (2102*46,1% = 969 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , Документ серії КМ номер 938441 виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області17.12.2014 року) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 08.12.2015 року у розмірі 6927 грн. 56 коп. (шість тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 56 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , Документ серії КМ номер 938441 виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області17.12.2014 року) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень).

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.