Рішення № 92177282, 07.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/4900/20

Провадження № 2/947/2205/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки, посилаючись на те, що 28.12.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваковим Дмитром Гаріальдовичем зареєстровано право власності на господарську будівлю загальною площею 20.3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, 22.01.2019 року, зазначений об`єкт на підставі договорів купівлі-продажу від 22.01.2019 року № 104 та № 105, був проданий ОСОБА_2 , який, в свою чергу, 11.09.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2019 року № 1928 відчужив Ѕ частину об`єкту на користь ОСОБА_1 . Таким чином, станом на цей час об`єкт на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Одеська міська рада вважає, що наявність такої реєстрації речових прав на тимчасову споруду порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розташована споруда, оскільки перешкоджає власнику земельної ділянки реалізувати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відзив на позов не надали.

Представник третьої особи юридичного департаменту Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

За наявності умов, передбачених частиною першою ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 28.12.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваковим Дмитром Гаріальдовичем зареєстровано право власності на господарську будівлю, загальною площею 20.3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У якості підстави виникнення права власності державним реєстратором зазначено: адресна довідка від 26.12.2018 року, серії 07/65001-657, видана ПАТ «Укрпошта», технічний паспорт б/н від 18.12.2018 року, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Обласне БТІ».

Відповідно до технічного паспорту зазначене приміщення має статус нежитлового та складається з одного основного приміщення, загальною площею 20,3 кв.м., виготовленого з черепашнику, матеріали перекриття - дерев`яні балки.

22.01.2019 року на підставі договорів купівлі-продажу від 22.01.2019 року № 104 та № 105 зазначений об`єкт був проданий ОСОБА_2 , який, в свою чергу, 11.09.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2019 року, № 1928 відчужив Ѕ частину об`єкту на користь ОСОБА_1 . Таким чином, станом на цей час зазначений об`єкт на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.

Статтею 116 ЗК України, визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

09.09.2019 року в ході здійснення контролю та моніторингу стану території Київського району м. Одеси співробітниками Київської районної адміністрації Одеської міської ради виявлено незаконну споруду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . На час виявлення зазначеного об`єкту, відповідальна особа на вказаному об`єкті була відсутня.

Київською районною адміністрацією Одеської міської ради для власника було залишено припис від 09.09.2019 року № 000805 з вимогою в найкоротший термін надати правовстановлюючі документи на встановлення зазначеної споруди та, у разі їх відсутності, провести демонтаж власними силами та за власний рахунок. Однак, власником встановленої споруди вимоги припису Київської районної адміністрації Одеської міської ради були проігноровані.

Згідно з листом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 18.09.2019 року № 01-1 1/3433, за даними архіву та відділу загального листування департаменту відсутні дані щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за зазначеною адресою.

Відповідно до інформації, викладеної у листі управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 03.10.2019 року № 01-7/41-п/д, згідно з актом комісійного огляду земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 26.11.2019 року (надалі - акт комісійного огляду) спеціалістами департаменту комунальної власності, управління державного архітектурно-будівельного контролю, Київської районної адміністрації Одеської міської ради встановлено, що між земельними ділянками фірми ТОВ «Емеральд» та АЗС «АМІС Energy», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і 4-Б, невідомими особами 07.09.2019 року встановлено будівлю (до 07.09.2019 року зазначена земельна ділянка була вільна від забудови).

Зазначена будівля розташована на земельній ділянці, орієнтовною площею 20 кв.м. Документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, у департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутні, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Рішення про передачу будь-якій особі у приватну власність або користування земельної ділянки площею 20.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , Одеською міською радою не приймалось.

Таким чином, як встановлено за результатами комісійного огляду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно зайняли земельну ділянку територіальної громади м. Одеси площею 20,3 кв.м., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Господарська будівля є одноповерховою збірно-розбірною спорудою, частини якої з`єднано між собою болтами. Стіни утворені дерев`яними щитами з ДСП та прив`язаними до них проволокою кам`яно-черепашником. Покрівля утворена листами з профнастилу. Інженерна мережа відсутня. Факту виконання будівельних робіт не зафіксовано, об`єкт не експлуатується. Як встановлено в акті комісійного огляду, вказана споруда є тимчасовою, може бути розібрана та перенесена.

Відповідно до листа КП «БТІ» Одеської міської ради від 21.11.2019 року № 7271-01/95, реєстрація права власності об`єкту нерухомого майна, який розташований за казаною адресою станом на 31.12.2012 року, відсутня. Реєстрація інвентаризаційної справи на цей об`єкт нерухомого майна також відсутня.

Сукупність наведених норм та обставин свідчать, що ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва об`єкту нерухомості не надавалась, однак, протиправно зайнята тимчасовою спорудою, на яку оформлено право власності.

Рішення державного реєстратора від 04.01.2019 року, індексний номер (з відкриттям розділу) 44962186, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та внесено запис, є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно зі ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв.; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв

у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, яка набрала чинності 01.01.2016 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. 12 «Порядку», розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Згідно з п. 18 «Порядку», за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що, відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на . об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі, державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі, заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Реєстрація права власності на спірний об`єкт відбулась на підставі технічного паспорту від 18.12.2018 року б/н, виданого ТОВ «Обласне БТІ», та адресної довідки № 07/65001-657 від 26.12.2018 року, виданої ПА Т « Укрпошта».

Однак, технічний паспорт - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту.

Отже, технічний паспорт, як і видана ПАТ «Укрпошта» адресна довідка, не є правовстановлюючими документами, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, та вони не можуть бути єдиною підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт.

При цьому, зазначений об`єкт за своїми технічними характеристиками та властивостями має ознаки тимчасової споруди, оскільки розміщений без облаштування фундаменту, може бути розібраний та перенесений, а відповідно не може бути об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, спірна державна реєстрація відбулась на підставі документів, які не засвідчують в установленому законом порядку право власності на об`єкт нерухомого майна, а тимчасова споруда нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не відноситься до об`єктів нерухомого майна, щодо яких взагалі може проводитися державна реєстрація права власності.

Також Одеська міська рада просить у позовній заяві про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані умови законності змісту правочину.

Зміст правочинів відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України, не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином, договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна - господарської будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,3 кв.м., між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно, і договір купівлі-продажу цього ж майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладені з порушенням вимог чинногозаконодавства, оскільки ОСОБА_3 не був належним власником зазначеного нерухомого майна і не мав права його відчужувати.

Виходячи з наведеного, договори купівлі-продажу нерухомого майна, що укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно - господарську будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 20,3 кв.м., які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Левчук О.С.22.01.2019 року мають бути визнані недійсними.

Договір купівлі-продажу, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 набула у спільну часткову власність Ѕ частину господарської будівлі, що розташована за вказаною адресою, який посвідчений приватним нотаріусом Левчук О.С. 11.09.2019 року, має бути визнаний недійсним.

Одеська міська рада також просить про знесення зазначеного об`єкта, як самочинно встановленого.

Відповідно до статей 124-126 ЗК України, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у зазначеної особи таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї. Відсутність таких документів, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Власник земельної ділянки відповідно до ст. 319 ЦК України, володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, до способів захисту прав на земельні ділянки належить, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Такий спосіб судового захисту спрямований на припинення порушення прав осіб, які є власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких здійснено самочинне будівництво, а також відновлює становище, яке існувало до здійснення протиправної забудови.

Згідно із ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 4 статті 376 ЦК України встановлено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна тимчасова споруда є самочинно збудованим об`єктом, що розташований на землях територіальної громади м. Одеси, тому підлягає знесенню.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року було витребувано з юридичного департаменту Одеської міської ради копії матеріалів реєстраційних справ, що зберігаються у паперовій та електронних формах на об`єкт нерухомого майна - господарську будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1737892151101, які були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ч.1ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204 грн. з кожного, оскільки, згідно з Законом України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, тому саме такий розмір судового збору встановлений за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою.

Керуючись ст.ст. 10-13,81, 280, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 376 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа,що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки, задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності № 29771515, рішення про державну реєстрацію індексний номер 44962186 від 04.01.2019 року, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_3 на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір-купівлі продажу від 22.01.2019 року № 104, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С.

Визнати недійсним договір-купівлі продажу від 22.01.2019 року № 105, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С.

Визнати недійсним договір-купівлі продажу від 11.09.2019 року № 1928, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С.

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності № 29969062, рішення про державну реєстрацію індексний номер 45175851 від 23.01.2019 року, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності № 29968831, рішення про державну реєстрацію індексний номер 45175468 від 23.01.2019 року, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати запис про право власності № 33177153, рішення про державну реєстрацію індексний номер 48629871 від 11.09.2019 року, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на Ѕ частину господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , звільнити земельну ділянку, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого об`єкту загальною площею 20,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ 26597691, що розташована за адресою: м. Одеса, Думська пл. 1, судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрованиий за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ 26597691, що розташована за адресою: м. Одеса, Думська пл. 1, судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ 26597691, що розташована за адресою: м. Одеса, Думська пл. 1, судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.