Ухвала суду № 92176302, 13.10.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

552/7810/14-ц

6/707/51/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судових засідань - Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» боргу таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

31 липня 2020 року, на підставі розпорядження в.о. голови Придніпровського районного суду м. Черкаси № 3 від 29 липня 2020 року,в провадження Черкаського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного, з Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшли матеріали справи № 552/7810/14-ц за заявою ОСОБА_2 , в якій останній просить суд визнати виконавчий лист № 552/7810/14-ц, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року у цивільній справі № 552/7810/14-ц за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає, а тому, на його думку, згідно ст. 607 ЦК України обов`язок сплачувати борг припинився повністю. Також зазначає, що він не має права сплачувати борг добровільно, як споживач, оскільки відсутня згода власника житла на визнання ОСОБА_1 «індивідуальним споживачем». З огляду на вищевикладене, просить суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, і заборонити приймати його до виконання Придніпровському відділу ДВС м. Черкаси.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає до задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року у справі № 552/7810/14-ц за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 2146 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 69 коп., а також інфляційні витрати в сумі 413 грн. 88 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

На виконання даного рішення суду Придніпровським районним судом м. Черкаси 21 листопада 2017 року видано виконавчий лист № 552/7810/14-ц.

Звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 вказує, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 552/7810/14-ц, виданий на виконання рішення суду від 04 серпня 2017 року, є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає, а тому, на його переконання, згідно зі ст. 607 ЦК України обов`язок сплачувати борг припинився повністю.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку, в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують як джерело права.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

До того ж, стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» від 28 липня 1999 року, §63; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, §40).

Крім того, як убачається з рішень Європейського суду з прав людини у справах «Совтрансавто - Холдинг» проти України» (заява № 48553/99) від 25 липня 2002 року та «Брумареску проти Румунії» (заява 28342/95) від 28 жовтня 1999 року, існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас, суд зауважує, що зобов`язання може припинятися тільки з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Викладене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц, який в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд констатує, що на даний час рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року, на виконання якого і був виданий виконавчий лист № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2017 року, не виконане, а тому обов`язок боржника не припинився.

Підстави, передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси, виданого у справі № 552/7810/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» боргу, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Разом з тим, відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч указаним вимогам закону, заявником не надано доказів на виконання рішення суду, а виконавчий лист не є таким, що виданий помилково.

Більш того, у своїй заяві ОСОБА_1 не зазначає про помилкову видачу судом виконавчого листа, як і не вказує на виконання рішення суду, як на підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи заявника про те, що він не може бути індивідуальним споживачем послуг по теплу, так як власником квартири йому не було надано такої письмової згоди, і ця обставина є такою, за яку кожна із сторін не відповідає, отже, зобов`язання по сплаті боргу за тепло є припиненими, суд оцінює критично, як неспроможні, оскільки вказані ОСОБА_1 обставини у розумінні закону не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Також не підлягають до задоволення і вимоги заявника про заборону Придніпровському відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області приймати вищевказаний виконавчий документ до виконання, адже в силу пиписів частини першої статті 18 та частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі прийняти до виконання та розпочати примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відтак, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного та цивільно-процесуального законодавства, враховуючи, що судом не встановлено наявність підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, а в матеріалах справи немає доказів, що за виконавчим листом обов`язок боржника відсутній, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2018 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 81 258-261,432 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» боргу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Суддя: Т. А. Миколаєнко