Ухвала суду № 92175298, 09.10.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5332/19

Номер провадження 1-кп/629/164/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., прокурора-Іванчака А.О., обвинуваченого- ОСОБА_1 , захисника – Соколової Р.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220380001840 від 12.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

28.07.2020 обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату та час підготовчого судового засідання, до суду не з`явився.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.07.2020 р. було доручено Лозівському ВП ГУНП в Харківській області здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_1 в підготовче судове засідання на 24.09.2020 о 09.15 год.

Вказану ухвалу суду не виконано, на підтвердження поважності причини невиконання ухвали суду про привід обвинуваченого, надано рапорт о/у СКП Лозівського ВП із зазначенням, що за адресами місця реєстрації та місця проживання ОСОБА_1 не мешкає тривалий час та згідно пояснень сусідів, місцезнаходження його невідомо.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.09.2020 р. обвинуваченого ОСОБА_1 було оголошено в розшук та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

09.10.2020 обвинуваченого ОСОБА_1 було затримано і доставлено до суду.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку. ОСОБА_1 не працює, не має законного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки. Усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 , якому достеменно відомо про наявність в суді обвинувального акту за його обвинуваченням за ч.2 ст. 309 КК України, в призначені судом дати і час підготовчих судових засідань, до суду не з`являвся, не повідомив суд про зміну місця свого мешкання та причини своєї неявки до суду, отже він переховується від суду. Заперечуючи проти доводів обвинуваченого про те, що він знаходився в лікувальному закладі, в підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що згідно відповідей медичних та лікувальних закладів, останній на лікуванні в призначені дати судових засідань не перебував. Пояснив, що у вказаний ОСОБА_1 час його перебування у Харківському обласному туберкульозному санаторії "Занки", розташованому в Зміївському районі Харківської області, він неодноразово закладав в ломбард у м. Харкові різне майно. Надав копію повідомлення з ломбардного відділення ПТ «Свіжа Копійка» м. Харків, з якого вбачається, що у період з червня 2020 по жовтень 2020 ОСОБА_1 неодноразово закладав у вказану установу велосипеди, мобільні телефони, будівельні інструменти, ноутбук та інше майно. Зазначив, що за інформацією сторони обвинувачення наразі ОСОБА_1 органом досудового розслідування планується висунути підозри за вчинення близько 10-ти епізодів корисливих злочинів. Також у Лозівському міськрайонному суді перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст. 307 КК України.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений пояснив, що він має тяжке хронічне захворювання, не переховувався від суду, а перебував у медичному закладі Харківський обласний туберкульозний санаторій "Занки", розташованому у Зміївському районі Харківської області, та не повідомив про своє місцезнаходження захиснику і суду, оскільки не мав мобільного телефону. Зазначив, що він є учасником програми замісної підтримувальної терапії, та потребує періодичного вживання препаратів, які він отримує у відповідному медичному закладі, що неможливо здійснювати в умовах ізоляції. Пояснив, що він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти кримінальні правопорушення.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, вчиненого в період іспитового строку. Також судом взято до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , яка свідчить про переховування останнього від суду.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працює, не має стабільного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Зазначені обставини свідчать про можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

Крім того, свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.1 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює двадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040грн. (20 х 2102 грн. = 42040грн.).

Керуючись ст.ст.177,182,183, 194, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме з 09.10.2020 р. по 07.12.2020 р., включно.

Визначити суму застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, мірою запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого.

У разі внесення застави – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 13.10.2020 року.

Суддя: С.А. Мицик