Рішення № 92174809, 09.10.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1563/20

Пр. № 2-а/621/25/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Акулової А.М.,

розглянувши за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, поліцейського Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області сержанта поліції Івановського Максима Сергійовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

15.06.2020 ОСОБА_1 , в особі свого представника Галенченко В.М., звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, поліцейського Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області сержанта поліції Івановського М.С. про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Представник позивача просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2632229 від 04 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. Справу про адміністративне правопорушення – закрити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що 04 червня 2020 року працівником патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області сержантом поліції Івановським М.С. було винесено оскаржувану постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. З цієї постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував автотранспортним засобом, який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3.б Правил дорожнього руху - Експлуатація ТЗ які не пройшли обов`язковий технічний контроль. Позивач та його представник вважають, що викладені в постанові обвинувачення не мають під собою жодного підґрунтя, з огляду на таке. Так, ОСОБА_2 стверджував, що обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, зокрема, легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, якщо строк їх експлуатації перевищує два роки. Тобто, однією із визначальних обставин, є мета фактичного використання автомобіля, а саме отримання прибутку від здійснення діяльності з перевезення пасажирів або вантажів. При цьому, транспортний засіб позивача не відносить до даної категорії автомобілів. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодної інформації про будь-які факти чи докази, якими керувався працівник поліції під час визначення критеріїв, відповідно до яких авто ОСОБА_1 підпадає під вимогу законодавства щодо обов`язкового проходження технічного огляду як доказ на підтвердження факту вчинення правопорушення. Не вказано рік експлуатації автомобіля, тоннаж, наявність пасажирів та їх свідчення чи пояснення, наявність платіжних документів (квитанції, договора тощо) про отримання коштів за перевезення людей чи вантажів. Крім того, під час розгляду адміністративної справи та винесення оскаржуваної постанови, працівник УПП в Дніпропетровській області сержант поліції Івановський М.С. ігнорував всі аргументи та пояснення, які надавались позивачем щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують взагалі факт отримання прибутку від експлуатації автомобіля. Враховуючи вищевикладене, вбачається, що під час складення постанови у працівника патрульної поліції не було жодних доказів та підстав вважати про наявність факту використання позивачем автомобілю з метою отримання прибутку, та як наслідок, необхідності проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю, що в свою чергу виключає наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 31.3б Правил дорожнього руху.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2020 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , її прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

18.09.2020 до канцелярії суду надійшов відзив представника Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області - Марченка А.О. на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, 04.06.2020 поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., в якій зазначено про те, що останній керував ТЗ SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , в Дніпропетровській області, Новомосковському районі, на автодорозі М-29, 159 км, що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3. «б» Правил дорожнього руху України. При, цьому, представник відповідача акцентував увагу суду, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11,2015, відповідно до якого постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне, правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній Формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. У своєму відзиві ОСОБА_3 посилався на аналогічні норми закону, зазначені в позовній заяві, щодо переліку транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю. Також, представник відповідача посилався на законність розгляду справи на місці зупинки ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_3 стверджував, що не дивлячись на обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, позивач також повинен довести ті обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

09.10.2020 представник позивача Галенченко В.М. скористався правом подання відповіді на відзив. Так, ОСОБА_2 вказував на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Галенченко В.М. у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Представник Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області - Марченко А.О. у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати за його відсутності з урахуванням наданого відзиву.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки немає передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, справу розглянуто за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Копія постанови серії ЕАМ № 2632229 від 04.06.2020 року, складена стосовно ОСОБА_1 не містить доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України, зокрема, не вказано рік експлуатації автомобіля, тоннаж, наявність пасажирів та їх свідчення чи пояснення, наявність платіжних документів (квитанції, договора тощо) про отримання коштів за перевезення людей чи вантажів (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Частина 7 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають:

- легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

- технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Згідно з п.п. 15 п. 2 Порядку транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Згідно з підпунктом «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, зокрема, легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, якщо строк їх експлуатації перевищує два роки.

Отже, однією із визначальних обставин, є мета фактичного використання автомобіля, а саме отримання прибутку від здійснення діяльності з перевезення пасажирів або вантажів.

Відповідачем не надано до відзиву на позов жодних доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення, незважаючи на покладений на ОСОБА_4 частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Крім того, відповідно до статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

Викладене дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач повідомив достатньо відомостей на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідачем доводи позивача не спростовані.

Оскільки відсутні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду даного позову належить скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 205, 229, 242-246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2632229 від 04 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації – АДРЕСА_1 .

Представник позивача – ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідачі – Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. № 2а;

Поліцейський Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області сержант поліції Івановський Максим Сергійович, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. № 2а.

Головуючий: