Ухвала суду № 92173727, 12.10.2020, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 513/170/20

Провадження № 1-кп/492/80/20

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

12 жовтня 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання – Богдан А.І.,

за участю прокурора – Захар`єва О.Б.,

захисника-адвоката Дукіна С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Кожокар Т.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160420000004 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, щодо якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 16 жовтня 2020 року.

В судовому засіданні прокурор Захар`єв О.Б. звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що раніше доведені ризики не зменшились та свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні захисник-адвокат Дукін С.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт за місцем мешкання обвинуваченого, посилаючись на те, що мати обвинуваченого померла, а батько потребує сторонньої допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника-адвоката.

Розглянувши подане прокурором клопотання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

За змістом ст. 199 КПК України, суд розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із приписом п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть людини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, який вчинив у період іспитового строку, ніде не працює, не маючи постійного джерела доходів для забезпечення себе необхідним для життєдіяльності, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність (про що свідчить вчинення вказаного злочину у період іспитового строку, відсутність міцних соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення), суд вважає, що продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зазначені обставини свідчать також про наявність обґрунтованої підозри у можливості продовження кримінальної протиправної поведінки обвинуваченим, що є ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 може переховуватись від суду та продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Встановлені судом ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та виправдовують обмеження волі обвинуваченого. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором у судовому засіданні не доведений та фактично ґрунтується на припущеннях, оскільки клопотання не містить жодних фактичних даних які б свідчили про можливість обвинуваченим вчиняти або вчинення обвинуваченим дій щодо незаконного впливу на потерпілих чи свідків.

Таким чином, з врахуванням вимог ст. 183 КПК України щодо винятковості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням вищенаведеного, суд на даний час розгляду справи, в судовому засіданні не вбачає підстав для зміни обвинуваченому застосованого відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою і вважає що слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , строком на 60 діб, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Зважаючи на вище викладене, за переконанням суду застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку і уникнення ризиків наведених вище, перешкоджання і завершення розгляду кримінального провадження в суді.

Посилання захисника на свідка якого не було допитано як на затягування розгляду справи стороною обвинувачення суд не приймає до уваги оскільки вказаний свідок викликається до суду за клопотанням захисту, та відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Посилання захисника на вчинення неумисного злочину суд не приймає до уваги оскільки ОСОБА_1 , як було зазначено сторонами під час розгляду клопотання, керував транспортним засобом не маючи на це відповідного права, підчас якого сталася дорожньо-транспортна пригода яка спричинила смерть людини.

Вирішуючи питання зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 201 КПК України, яка розташована у розділі ІІ КПК України та якою суд керується на підставі ч. 1 ст. 331 КПК України, випливає, що клопотання про зміну запобіжного заходу має бути подано у письмовій формі, його копія та копія матеріалів, якими воно обґрунтовується, мають бути надані прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

У відповідності до 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Але, клопотання про зміну запобіжного заходу захисник Дукін С.В. заявив усно, без додержання встановленої правової процедури, а тому суд з урахуванням засади диспозитивності позбавлений можливості у встановлений КПК України порядок розглянути та оцінити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Разом з цим, суд звертає увагу сторону захисту на те, що у разі подання клопотання у встановленій КПК України формі, суд невідкладно його розгляне за встановленою правовою процедурою.

Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризується за проживання, має постійне місце проживання, під час перебування в СІЗО в нього різко погіршилось самопочуття за умови ненадання належної медичної допомоги, не дає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки, як правильно зазначив прокурор, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

За таких обставин, суд вважає, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених законом, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт суд слід відмовити.

Разом з тим, за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, майновий стан, враховуючи, що передбачені ст. 177 КПК України та доведені у даному кримінальному провадженні ризики не знизились і не відпали, суд приходить до висновку про суспільний інтерес у подальшому триманні обвинуваченого під вартою, що переважає над його особистими інтересами, та жоден більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 29 Конституції України, главою 18, ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Конюшенко М.В., про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, з 12 жовтня 2020 року до 10 грудня 2020 року, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою закінчується 10 грудня 2020 року.

У задоволенні клопотання захисника-адвоката Дукіна С.В. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4р-2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України. Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_1 та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі