Рішення № 92172394, 01.10.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2020 Справа № 920/432/20м. Суми

Господарський суд Сумської області, у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Осокіній А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи № 920/432/20

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33; код ЄДРПОУ 40456009)

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991)

про стягнення 94 114,47 грн,

за участю представників сторін в режимі відеоконференції:

від позивача: Хижняк А.В. (довіреність від 28.12.2019 № 06.01-27/20),

від відповідача: Шевченко Д.О. (довіреність від 27.12.2019 № 18-49/21),

справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження,

у судовому засіданні від 13.08.2020 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 17.09.2020; у судовому засіданні від 17.09.2020 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 01.10.2020.

Суть спору: 07.05.2020 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 83802,53 грн, у тому числі 81743,14 грн основного боргу зі сплати орендних платежів за договором оренди ДЗРП-0216 нерухомого комунального майна від 07.06.2019, 2059,39 грн пені за несвоєчасні розрахунки; а також судові витрати.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі № 920/432/20, справу постановлено розглядати у прядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

03.06.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

10.06.2020 відповідач подав до суду відзив (вх № 4616/20) на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою суду від 10.06.2020 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 07.07.2020.

07.07.2020 позивач - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради подав заяву про збільшення позовних вимог (вх № 2204к), відповідно до якої просить стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” 94114,47 грн (в т.ч.: 81743,14 грн заборгованості з орендної плати, 12371,33 грн. пені).

У судовому засіданні від 07.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу: прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх № 2204к від 07.07.2020), як поданої відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та долучено до матеріалів справи зазначену заяву, занесено дану ухвалу згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України до протоколу судового засідання від 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 продовжено строк розгляду справи № 920/432/20 по суті на час дії карантинних заходів на території України; задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи № 920/432/20 по суті в судове засідання на 13.08.2020, 12:00.

13.08.2020 відповідачем подане пояснення щодо збільшення розміру позовних вимог (вх № 6965/20), відповідно до якого відповідач заперечує щодо збільшених позивачем позовних вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 13.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу: оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 17.09.2020 та занесено дану ухвалу згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України до протоколу судового засідання від 07.07.2020.

17.09.2020 позивачем подані письмові пояснення (вх № 8326/20) в обґрунтування позовних вимог, в т.ч. розрахунок суми позовної заяви.

У судовому засіданні від 17.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу: оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання на 01.10.2020 та занесено дану ухвалу згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України до протоколу судового засідання від 17.09.2020.

У судове засідання від 01.10.2020 представники сторін прибули, будь-яких клопотань чи заяв суду не подали, позивач просив суд позов задовольнити, відповідач – в задоволені позову відмовити.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.10.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

07.06.2019 року між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі – позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0216 з протоколом розбіжностей від 01.07.2019.

За протоколом розбіжностей від 01.07.2019 до договору оренди ДЗРП-0216 нерухомого комунального майна, укладеного між сторонами спору, договір від 01.07.2019 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.11.2018 по 21.02.2019 включно.

Відповідно до п. 1.1. договору від 07.06.2019 позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Холодногірська, 35, площею 296,8 м2.

01.11.2018 орендоване нерухоме майно було передане відповідачу на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна.

02.07.2019 актом приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідач повернув позивачу об`єкт оренди за договором від 07.06.2019. Разом з тим, у даному акті приймання-передачі нежитлових приміщень наявне застереження, що «фактична передача майна відбулась 21.02.2019».

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3., 4.5., 4.7. договору від 07.06.2019 розрахунок орендної плати здійснений на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу. Розрахунок орендної плати є додатком № 4 до Договору. Орендна плата щомісячно перераховується Орендарем, в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідальність за перерахування орендної плати на належний рахунок у міський бюджет, визначений Орендодавцем, несе Орендар. За несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати Орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.п.1,2 Розрахунку розміру місячної орендної плати ( додаток №4 до договору оренди нерухомого комунального майна від 07.06.2019) орендар зобов`язаний доплатити орендодавцю орендну плату за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 у розмірі 21548,45грн. Орендна плата за цим Розрахунком нараховується орендарю з 01 грудня 2018 за наведеною формулою з урахуванням індексу інфляції.

Станом на 01.04.2020 заборгованість відповідача за вказаним вище договором оренди за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 за розрахунком позивача склала 81743,14 грн.

Також, враховуючи збільшення позивачем позовних вимог, останній просить суд стягнути з відповідача 12371,33 грн. пені.

Оскільки позивач вважає, що має місце неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач був змушений звернутися до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 81743,14 грн основного боргу зі сплати орендних платежів за договором оренди ДЗРП-0216 нерухомого комунального майна від 07.06.2019, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість зазначеної вимоги на підставі наступного:

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Норма ст. 285 Господарського кодексу України зобов`язує орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, що також кореспондується з нормою ч. 3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт використання спірного нерухомого майна за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 та відповідач в ході розгляду справи не надав належних та допустимих доказів сплати орендної плати за вказаний період, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: стягнення з відповідача 81743,14 грн основного боргу зі сплати орендних платежів за договором оренди ДЗРП-0216 нерухомого комунального майна від 07.06.2019 з протоколом розбіжностей від 01.07.2019.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12371,33 грн пені, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 550 Цивільного кодексу України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежною виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.7. договору від 07.06.2019 сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати у вигляді сплати пені до міського бюджету у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки нарахування пені здійснено позивачем поза межами дії спірного договору та без врахування шестимісячного строку, а умовами спірного договору не були врегульовані відносини щодо нарахування та сплати штрафних санкцій за невиконання зобов`язань, які виникли до моменту його укладення, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача в частині нарахування пені та відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 81743,14 грн основного боргу зі сплати орендних платежів за договором оренди ДЗРП-0216 нерухомого комунального майна від 07.06.2019 з протоколом розбіжностей від 01.07.2019.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Крім зазначеного, враховуючи зміну назви відповідача з ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” на АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26.07.2019, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про зміну назви відповідача на АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання”.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33; код ЄДРПОУ 40456009) 81743,14 грн. орендної плати та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору .

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2020.

Суддя В.Л. Котельницька