Рішення № 92172338, 28.09.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 Справа № 917/631/19

за позовом Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН”

до Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” (далі – Підприємство, відповідач)

про стягнення заборгованості у сумі 458 727,67 грн.

та за зустрічною позовною заявою Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія”, код ЄДРПОУ 20041662, 36002, м. Полтава, вул. Європейська, 124А, кв.77

до Публічне акціонерне товариство “НДІ КОЛАН”, 36002, м. Полтава, вул. Європейська, 153, код ЄДРПОУ 04637622

про стягнення заборгованості в сумі 822 247,75 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Жарін М.А., Колтунов Г.А.,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Петрук С.О.

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН” звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” про стягнення 458 727,67 грн, з яких: основний борг 436792,65 грн; пеня (за період з 01.03.2019 по 16.04.2019) 20248,03 грн.; 3% річних (за період з 01.03.2019 по 16.04.2019) 1 687 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 (суддя Тимощенко О.М.): позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Інституту 224 667,60 грн. основного боргу, 9 561,18 грн пені, 867,89 грн 3% річних, 3 530 грн витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019: апеляційну скаргу Підприємства задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 у справі №917/631/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволення позовних вимог Інституту до Підприємства відмовлено; стягнуто з Інституту на користь Підприємства судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 10 321,38 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2020 року рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №917/631/19 скасовано, справу № 917/631/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Проведено автоматичний розподіл справи № 917/631/19, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.04.2020 р. прийнята справа № 917/631/19 до провадження.

04.05.20 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення коштів, перерахованих в якості попередньої оплати за користування приміщенням за адресою м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 153 в сумі 822 247,75 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.05.20 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

19.05.20 від відповідача надійшов відзив, в якому він просив у позові відмовити повністю (вх. № 5382).

В підготовчому засіданні 21.05.20 суд оголосив перерву до 16.06.20.

05.06.20 від ПрАТ “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН” надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 6017).

15.06.20 від ПрАТ “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН” надійшла заява про уточнення (збільшення позовних вимог), в якій позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” 1 889 882,78 грн основного боргу з врахуванням інфляції, 20 248,03 грн. пені, 26 505,61 грн. 3% річних.

В підготовчому засіданні 16.06.20 суд оголосив перерву до 30.06.20.

24.06.20 від СП “Полтавська газонафтова компанія” надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (вх. № 6588).

25.06.20 від СП “Полтавська газонафтова компанія” надійшов відзив на уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. № 6651).

30.06.20 від ПрАТ “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН” надійшов розгорнутий розрахунок збільшення орендної плати з окремим визначенням індексу інфляції. При цьому, у розрахунку наведені пояснення щодо того, що індекс інфляції має враховуватися при розрахунках оренди на площі згідно п.4.1 Договору (вх. № 6776). Необхідність надання вказаних пояснень зумовлена тим, що при поданні позову (первісного позову в початковій редакції) у склад позовних вимог включені інфляційні нарахування, проте у розрахунку вони окремо відображені не були.

В підготовчому засіданні 30.06.20 суд оголосив перерву до 06.08.20.

09.07.20 від ПрАТ “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН” надійшли відповідь на відзив на уточнення (збільшення) позовних вимог та заперечення до відповіді на зустрічну позовну заяву (вх. № 7266 та 7267).

В підготовчому засіданні 06.08.20 судом прийнята до розгляду заява про збільшення позовних вимог

Подальший розгляд справи здійснюється у межах заявлених позовних вимог з урахуванням збільшення, а предметом первісного позову становлять вимоги щодо стягнення із Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” 1 889 882,78 грн. основного боргу з врахуванням інфляції, 20 248,03 грн. пені, 26 505,61 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.08.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.20 р.

В судових засіданнях оголошувались перерви для надання можливості сторонам врегулювати спір.

25.09.20 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 28.09.2020 р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” 1 889 882,78 грн. основного боргу з врахуванням інфляції, 20 248,03 грн. пені, 26 505,61 грн. 3% річних на підставі Договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Параграфу 4 глави 58, Найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Відповідно до статей 793, 794 ЦК України право користування будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), виникає на підставі укладеного у письмовій формі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), і у разі укладення на строк не менш як три роки, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, вказаними спеціальними нормами ЦК України встановлено вимоги щодо форми договорів даного виду.

Відповідно до статей 215, 220, 236, 640 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемний, а нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, та не підлягає визнанню таким у судовому порядку. Натомість договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

З умов договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 вбачається, що він укладений на строк 10 років, тому відповідно до статей 793 та 794 ЦК України, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Сторонами додержано вимоги Закону щодо форми даного договору стосовно нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Додатковою угодою від 01.10.2012 №2 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, додаткова угода від 01.10.2012 № 2 також підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. З огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди № 2, якою сторонами продовжено строк дії договору, вона є нікчемною і не створює прав та обов`язків для сторін, а отже договір найму (оренди) від 29.07.2005 року припинив свою дію 29.07.2015.

Додаткова угода від 03.07.2017, якою змінено предмет договору та розмір орендної плати, є також нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків, оскільки сторонами під час її укладання порушено вимоги частини першої статті 220 ЦК України.

Збільшуючи розмір позовних вимог, позивач за первісним позовом зазначає про те, що акти приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.17 року є також нікчемними і фактично безпідставно було зменшено площу оренди на 611,6 кв. метрів. А тому заборгованість з оплати різниці повинна рахуватись з 03.07.2017 то 28.02.2019 року включно з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Суд вважає помилковими твердження позивача за первісним позовом, що в зв`язку з нікчемністю Додаткової угоди від 03.07.2017 р. нікчемними є і акти приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.17 року. Сам по собі акт, який підписано сторонами по справі, лише фіксує зазначені в ньому факти.

Суд приймає до уваги, що як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 року по даній справі, припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.17 року позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем прийнято майно (частина орендованих приміщень) за адресою: м. Полтава, вул. Європейська , 153 , в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1347,1 кв. м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв. м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв. м, частина замощення № 5 площею 459,0 кв.м.

Починаючи з 01.07.2017 року Сторонами погоджено площі приміщень, якими користувалось СП ПГНК не лише шляхом підписання Акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 року, а й додатково шляхом щомісячного узгодження Актів приймання-передачі наданих послуг аж до 30.11.2018 року. Щомісячно між сторонами узгоджувались обсяги наданих послуг, які складались із послуг користування майном (орендованими площами приміщень) та відшкодування комунальних послуг в обсягах, погоджених сторонами.

Акт приймання-передачі послуг за листопад 2018 року, розрахунок послуг погоджені сторонами подані до матеріалів справи (т. 1 а. с. 137-139). В такому ж порядку було погоджено сторонами Акти приймання-передачі послуг за липень 2017 - жовтень 2018 року.

В матеріалах справи наявні докази оплати СП “Полтавська газонафтова компанія” послуг за грудень 2018 та січень 2019 в сумах 385 000, 00 грн. - платіжне доручення №4655 від 07.12.2018 та 415 000, 00 грн.- платіжне доручення №133 від 10.01.2019. Крім того, як вбачається з акту звіряння станом на 12.10.2018, підписаного сторонами, станом на 12.10.2108 року заборгованість СП “Полтавська газонафтова компанія” на користь ПАТ «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН» склала 931,18 грн. У жовтні 2018 року відповідач оплатив послуги 304000,00грн. – платіжне доручення №3672 від 01.10.2018, акт приймання-передачі послуг за жовтень 2018 погоджений сторонами на суму 235979,15 грн. У листопаді 2018 послуги оплачені в сумі 335000,00 грн. – платіжне доручення №4218 від 09.11.2018, акт приймання-передачі послуг за листопад погоджений в сумі 380494,66 грн. (385494,66 грн. – 5000 грн. коригування акту). Проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що заборгованість, підтверджена сторонами на користь ПАТ «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН» станом на 28.02.2019 року складає 617404,99 грн., оплата, виконана СП “Полтавська газонафтова компанія” на 28.02.2019 року складає 1 439 652,77 грн. таким чином, переплата за послуги підтверджена матеріалами справи складає 822 247, 78 грн.

Оскільки додаткова угода від 03.07.2017 року, як зауважено Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2020 року, є нікчемною, а розмір оплати послуг за грудень 2018, січень та лютий 2019 року не погоджено сторонами, суд при обрахунку суми вартості послуг за ці місяці виходить з погодженої сторонами вартості послуг за листопад 2018 року.

Згідно із розрахунком послуг за листопад 2018 року, погодженим сторонами - вартість послуг з користування майном, згідно акту приймання-передачі від 01.07.2017 року склала: приміщеннями площею 1347,1 кв.м. - 154310,31 грн., за користування складом площею 11,9 кв.м. – 823,84 грн., за користування гаражем площею 50,4 кв.м. – 3483,14 грн., за користування автостоянкою площею 459 кв.м. – 13274,28 грн., сума витрат на утримання 146310,97 грн., без ПДВ.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів споживання відповідачем комунальних послуг або понесення ним витрат на утримання майна за грудень 2018, січень, лютий 2019 року. Плата за користування майном – приміщеннями площею 1347,1 кв., склад 11,9 кв., гараж 50,4 кв., частина замощення 459 кв.м., погоджена сторонами у листопаді 2018 року, складає 171891,57 грн. без ПДВ. Таким чином, за грудень 2108, січень, лютий 2019 року стягненню на користь позивача підлягає сума 171891,57 грн. х 3 місяці = 515 674,71 грн.

З урахуванням суми переплати СП “Полтавська газонафтова компанія” на користь ПАТ «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН», яка утворилась станом на 01.02.2019 року в сумі 822 247,78 грн., немає підстав для задоволення первісного позову про стягнення коштів за користування приміщеннями за період з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факту наявності заборгованості відповідача за користування приміщеннями за вказаний період.

Враховуючи, що відсутні підстави для стягнення з відповідача основного боргу, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих позивачем за договором найму (оренди) від 29.07.2005, задоволенню не підлягають, як похідні від первісної.

З посиланням на пункт 3 частини 1 статті 226 ГПК України представником відповідача за первісним позовом подана заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

За приписами пункту 3 частини 1 та частини 4 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа з спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою від 23.09.20202 року відкрито провадження у справі №917/1495/20 за позовом СП «Полтавська газонафтова компанія» до ПАТ «НДІ КОЛАН» про стягнення грошових кошті в сумі 822 247,75 грн.

З огляду на наявність справи з спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зустрічний позов про стягнення грошових кошті в сумі 822 247,75 грн. залишається без розгляду.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 226, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020.

Суддя Киричук О.А.