Рішення № 92172139, 01.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1514/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Піун С.П. за довіреністю;

Від відповідача: Шульпін В.В. /керівник/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „К.М.2Г” про стягнення 114 513,14 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі по тексту – АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „К.М.2Г” (далі по тексту – ОСББ „К.М.2Г”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 114 513,14 грн., яка складається із пені у розмірі 76 855,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 15 568,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 089,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

ОСББ „К.М.2Г” заперечувало проти задоволення заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” позовних вимог, посилаючись на відсутність у відповідача права займатись підприємницькою діяльністю, а також на підписання договору постачання природного газу колишнім керівником ОСББ, якою не було отримано згоди від співвласників багатоквартирного будинку на укладення договору. Крім того, в процесі вирішення даного спору відповідач також заперечував факт споживання природного газу взагалі, посилаючись на відсутність газифікації будинку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 розділу I, пункту 2, 3 розділу III Статуту ОСББ „К.М.2Г”, затвердженого рішенням загальних зборів співвласників, яке оформлено протоколом від 24.10.2016р., об`єднання створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №2, який розташований за адресою: 68004, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 2-Г, відповідно до Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить, зокрема, попереднє погодження умов договорів на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн.

07.11.2017р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Постачальник) та ОСББ „К.М.2Г” (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається природний газ власного видобутку (видобутий на території України), а в разі його нестачі імпортований природний газ.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 380 тис. куб. м.

Згідно з п. п. 3.7, 5.2 договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 5930,40 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 20%.

Умовами п. 6.1 договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з умовами п. 12.1 договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та ОСББ „К.М.2Г” було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу: акт від 30.11.2017р. на суму 208 133,32 грн., акт від 31.12.2017р. на суму 428 584,08 грн., акт від 31.01.2018р. на суму 490 017,10 грн., акт від 28.02.2018р. на суму 468 382,99 грн., акт від 31.03.2018р. на суму 505 068,44 грн.

19.11.2018р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Кредитор), ОСББ „К.М.2Г” (Первісний боржник), ТОВ „Калоре” (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ, відповідно до п. п. 1.1-1.2 якого за цим договором за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за договором постачання природного газу № 8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017р. (далі - зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у зобов`язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у зобов`язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 390 000,01 грн. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1 договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 3.1 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. за цим договором до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017 року.

Положеннями п. 4.1 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. передбачено, що Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу №8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017 року.

Слід зазначити, що з наданих позивачем виписок щодо стану розрахунку ОСББ „К.М.2Г” за спожитий на підставі договору №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. природний газ вбачається, що заборгованість ОСББ „К.М.2Г” перед АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” відсутня. При цьому, дебіторська заборгованість у розмірі 390 000,01 грн. була переведена з ОСББ „К.М.2Г” на ТОВ „Калоре” згідно договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р.

Відповідно до довідки від 26.08.2020р., складеної головним інженером Чорноморського управління експлуатації газового господарства АТ „Одесагаз” – Пустовіт О.С., газифікація будинку, який розташований за адресою: м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 2-Г, не проводилась.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСББ „К.М.2Г” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 114 513,14 грн., АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. При цьому, в процесі вирішення даного спору позивачем було вказано, що заявлені до стягнення санкції були нараховані до 19.11.2018р., тобто до моменту укладання договору про переведення боргу. Крім того, позивачем було наголошено, що згідно умов договору про переведення боргу відповідальність за прострочення виконання основного зобов`язання, яка нарахована до моменту укладення договору, до нового боржника не переходила, у зв`язку з чим, саме на ОСББ „К.М.2Г” покладено відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 19.11.2018р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, ОСББ „К.М.2Г”, ТОВ „Калоре” було укладено договір про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ, за умовами якого на Нового боржника були переведені права та обов`язки Первісного боржника за договором постачання природного газу № 8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017р.

Предметом заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” позовних вимог у межах даної справи є вимоги до ОСББ „К.М.2Г” про стягнення пені у розмірі 76 855,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 15 568,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 089,25 грн. При цьому, заявлені до стягнення штрафні санкції були розраховані позивачем до 19.11.2018р., тобто до моменту укладання договору про переведення боргу, з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями п. 2.1 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. сторонами було передбачено, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 390000,01 грн. Факт існування заборгованості ОСББ „К.М.2Г” перед АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” у розмірі 390000,01 грн. станом на 19.11.2018р. підтверджується також наданими позивачем виписками щодо стану розрахунків.

Умовами п. 3.1 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. сторонами було встановлено, що до Нового боржника переходять, в тому числі, обов`язки Первісного боржника щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017 року. Крім того, п. 4.1 договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р. також передбачено, що Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу №8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017 року.

За результатами надання правової оцінки умовам договору про переведення боргу №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р., господарський суд доходить висновку, що в результаті укладання вказаного договору відбулась заміна боржника у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №8119/1718 - ТЕ-23 від 07.11.2017р., у повному обсязі, включаючи відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені.

Господарським судом відхиляються доводи АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, яким під час вирішення даного спору було наголошено про наявність правових підстав для нарахування ОСББ „К.М.2Г” пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних до моменту укладення договору про переведення №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р., оскільки умови вказаного договору не містять положень про покладення на Нового боржника відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання лише з моменту укладення договору. Навпаки, п. п. 3.1, 4.1 договору врегульовано, що до Нового боржника переходить обов`язок зі сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи умови договору про переведення №7501/18-23/ТЕ від 19.11.2018р., господарський суд доходить висновку про відсутність у ОСББ „К.М.2Г” обов`язку сплачувати штрафні санкцій, інфляційні втрати та три відсотки річних, нарахованих АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р., права та обов`язки за яким у повному обсязі перейшли до Нового боржника. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” позовних вимог до ОСББ „К.М.2Г” про стягнення пені у розмірі 76 855,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 15 568,60 грн. та збитків від інфляції у розмірі 22 089,25 грн.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, при вирішенні даного спору господарський судом відхиляються доводи ОСББ „К.М.2Г” про підписання договору постачання природного газу №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. від імені останнього не уповноваженою особою як на підставу для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи судового рішення про визнання вказаного договору недійсним. Крім того, судом відхиляються доводи відповідача про не проведення газифікації будинку, а, отже, неможливість споживання відповідачем природного газу, оскільки за умовами договору №8119/1718-ТЕ-23 від 07.11.2017р. відповідач мав використовувати природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „К.М.2Г” про стягнення пені у розмірі 76 855,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 15 568,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 089,25 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна