Рішення № 92171820, 12.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/10778/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного малого підприємства "Лоцмен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення заборгованості у розмірі 585 876, 12 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство "Лоцмен" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 585 876, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 031218-20/1г від 03.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/10778/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Слід також зазначити, що 10.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2020 року в задоволенні означеної заяви Приватного малого підприємства "Лоцмен" відмовлено.

Крім того, 10.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача № 29 від 02.08.2020 про долучення до матеріалів справи виписок з особових рахунків Приватного малого підприємства "Лоцмен".

31.08.2020 року на електронну пошту господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача № 01-05/450 від 31.08.2020 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування таких заперечень, відповідач вказував на те, що наразі судами розглядається велика кількість справ про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо". Крім того, відповідач наголошував, що ціна позову в даній справі є для нього значною, у зв`язку з чим просив суд здійснювати розгляд справи № 910/10778/20 за правилами загального позовного провадження. Також у вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіппо" просило продовжити йому встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про розгляд справи № 910/10778/20 у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.09.2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2020, з урахуванням ухвали від 07.09.2020 року, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіппо" продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.09.2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 031218-20/1Г (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням підписаного сторонами протоколу узгодження розбіжностей до цієї угоди від 03.12.2018, постачальник зобов`язався передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а останній, у свою чергу, - прийняти його та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Вказаний правочин, а також протокол узгодження розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору (тут і далі, з урахуванням протоколу розбіжностей від 03.12.2018) поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору.

Загальна вартість даного Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного Договору (пункт 1.3 цієї угоди).

Відповідно до пункту 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

За змістом пункту 5.3 Договору постачальник гарантує, що ціни на товари, які будуть поставлятися за даним Договором, не будуть перевищувати цін на такі ж товари, які будуть поставлятися постачальником іншим суб`єктам господарювання, в тому числі, створених за участю нерезидентів.

У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що покупець робить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 75 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 9.1 наведеного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними № ЛЦ00-010864 від 30.03.2020 на суму 136 963,08 грн., № ЛЦ00-011508 від 03.04.2020 на суму 4 052,16 грн., № ЛЦ00-011556 від 06.04.2020 на суму 122 320,44 грн., № ЛЦ00-013394 від 21.04.2020 на суму 66 570,84 грн. та № ЛЦ00-013963 від 24.04.2020 на суму 297 305,28 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 627 211,80 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за Договором.

У позовній заяві Приватне мале підприємство "Лоцмен" вказало, що відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 41 335,68 грн. та заборгувавши таким чином останньому 585 876, 12 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, за змістом положень пункту 5.4 Договору покупець робить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 75 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У той же час зі змісту наданих Приватним малим підприємством "Лоцмен" виписок з його особових рахунків вбачається, що 01.07.2020 року відповідач на виконання умов Договору № 031218-20/1Г від 03.12.2018 сплатив позивачу 9 000,00 грн., 02.07.2020 року - 5 000,00 грн., 06.07.2020 року - 9 000,00 грн., 07.07.2020 року - 8 000,00 грн., 10.07.2020 року - 12 000,00 грн., а також 13.07.2020 року - 5 000,00 грн., погасивши частину наявної в нього заборгованості за наведеним правочином на загальну суму 48 000,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що у порушення вищевказаних умов Договору відповідач отриманий товар оплатив лише частково, заборгувавши позивачу 579 211,80 грн.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки № 031218-20/1Г від 03.12.2018, яка складає 579 211,80 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного малого підприємства "Лоцмен" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, враховуючи наявність у матеріалах справи належних доказів погашення відповідачем наявної в нього заборгованості на загальну суму 48 000,00 грн. (а не на суму 41 335,68 грн., як було зазначено Приватним малим підприємством "Лоцмен" у позовній заяві), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення решти вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" суми основного боргу в розмірі 6 664,32 грн. (різниці суми пред`явлених позовних вимог у розмірі 585 876, 12 грн. та обґрунтованої суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 579 211,80 грн.).

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного малого підприємства "Лоцмен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення заборгованості у розмірі 585 876, 12 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Приватного малого підприємства "Лоцмен" (84311, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Анатолія Солов`яненка, будинок 2А; код ЄДРПОУ 23419138) 579 211 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч двісті одинадцять) грн. 80 грн. основного боргу та 8 688 (вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.10.2020 року.

Суддя В.С. Ломака