Рішення № 92171512, 24.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2020Справа № 910/10527/20За позовом Приватного акціонерного товариства «ВГП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 583 852,79 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 583 852,79 грн. основного боргу на підставі договору поставки №010419-01/1г від 01.04.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №010419-01/1г від 01.04.2019, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 583 852,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10527/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.08.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач та відповідач 23 липня 2020 р. та 27 липня 2020 р. провели зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 777,24 грн., що підтверджується заявами про зарахування однорідних зустрічних вимог №ГП000002202 від 23.07.2020 р. та №ГП000002213 від 27.07.2020 р.. підписаними обома сторонами. Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач на підставі ст.239 ГПК України просив відстрочити виконання рішення суду, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем відповідача.

Тобто, відповідач вказує, що шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог погасив заборгованість за отриманий від ПАТ «ВГП» товар на загальну суму 18 777,24 грн.

Також, 19.08.2020 позивачем подані додаткові пояснення до позовної заяви.

28.08.2020 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач підтвердив зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 777,24 грн. Інші позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду заперечив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «ВГП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» було укладено договір поставки №010419-01/1г (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передавати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно з п.2.1. Договору зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця. Покупець передає Постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки.

Також сторони домовились в п.10.7. Договору, що у випадку не підписання сторонами Специфікації у формі окремого документу, Специфікацією у розумінні статті 266 ГКУ, будуть вважатись накладні, підписані сторонами. Окремих специфікацій сторони не підписували.

В межах Договору Позивачем здійснювалась поставка паперової продукції та вологої серветки ТМ Ruta Selecta.

Поставка товару здійснювалась на умовах ББР Логістичний Центр Покупця м. Луцьк.

Як встановлено судом, на підставі договору поставки, на виконання умов п.1.1. та п.2.1 Договору Позивач в період з 30 грудня 2019 року по 25 травня 2020 року здійснив поставку паперової продукції на суму 564 230,58 гривень.

Жодних претензій щодо якості поставленого товару і щодо оформлення товарних та товарно-транспортних накладних Відповідачем не заявлялось. Поставка паперової продукції була здійснена за наступними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними:

- ВН №VGР14529 від 30.12.2019 р. на суму в розмірі 50 398,38 грн.; ТТН №4328/3 від 30.12.2019.

- ВН№VGР00149 від 13.01.2020 р. на суму в розмірі 48 844,32 грн.; ТТН №81/3 від 13.01.2020.

- ВН №VGР00336 від 20.01.2020 р. на суму в розмірі 31 294,08 грн.; ТТН №167/3 від 20.01.2020.

- ВН №VGР06636 від 27.01.2020 р. на суму в 43 810,80 грн.; ТТН №245/3 від 27.01.2020.

- ВН№VGPО1131 від 03.02.2020 р. на суму в розмірі 22 041,18 грн.; ТТН №346/2 від 03.02.2020.

- ВН №VGР01372 від 10.02.2020 р. на суму в 16 658,04 грн.; ТТН №430/2 від 10.02.2020

- ВН №VGP01630 від 17.02.2020 р. на суму в розмірі 14 264,40 грн.; ТТН №522/3 від 17.02.2020.

- ВН№VGPО1966 від 24.02.2020 р. на суму в розмірі 10 462,56 грн.; ТТН №626/3 від 24.02.2020.

- ВН №VGР01989 від 24.02.2020 р. на суму в 77 235,54 грн.; ТТН №626/3 від 24.02.2020

- ВН №VGP02297 від 02.03.2020 р. на суму в розмірі 8 307,84 грн.; ТТН №734/3 від 02.03.2020.

- ВН№VGPО2640 від 09.03.2020 р. на суму в розмірі 89 155,56 грн.; ТТН №825/1 від 09.03.2020.

- ВН №VGР02941 від 16.03.2020 р. на суму в 12 361,80 грн.; ТТН №923/3 від 16.03.2020.

- ВН №VGP05591 від 25.05.2020 р. на суму в розмірі 35 091,84 грн.; ТТН №1869/2 від 25.05.2020.

- ВН№VGPО5592 від 25.05.2020 р. на суму в розмірі 104 304,24 грн.; ТТН №1869/2 від 25.05.2020.

Відповідно до п. 5.4. Договору (викладеній в редакції згідно протоколу узгодження розбіжностей) оплата за поставлений товар (паперова продукція) здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Також згідно Договору в період з березня - по травень 2020 року було здійснено поставку вологої серветки ТМ RUTA SELECTA загальною вартістю 48 089,70 грн. за наступними транспортними накладними:

- ВН №VGР02641 від 09.03.2020 р. на суму в розмірі - 7 795, 44 грн. ТТН №825/1 від 09.03.2020.

- - ВН №VGР02942 від 16.03.2020 р. на суму в розмірі - 5 889,78 грн. ТТН №923/3 від 16.03.2020.

- ВН №VGР03084 від 16.03.2020 р. на суму в розмірі - 5 222,88 грн. ТТН №923/3 від 16.03.2020.

- ВН №VGР05318 від 19.05.2020 р. на суму в розмірі - 29 181,60 грн., ТТН №1770/3 від 19.05.2020.

Відповідно до Договору про внесення змін б/н від 01 квітня 2019 року до Договору сторони доповнили договір пунктом 5.4.1. в наступній редакції: оплата за поставлений товар ТМ Ruta Selecta (волога серветка) здійснюються покупцем в національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника через 80 (вісімдесят) календарних днів з моменту поставки.

Як встановлено судом, в період з 29.01.2020 року по 17.06.202 року між сторонами були проведені взаємозаліки щодо взаємних зобов`язань по оплаті за договором та договором послуг №010419-01/2г від 01.04.2019, якими частково були зараховані зобов`язання, в т.ч. по оплаті по двом вищевказаним видатковим накладним. Як наслідок, не погашена заборгованість за видатковою накладною №VGP14529 від 30.12.2019 становить - 24 460,39 грн. та за видатковою накладною №VGP02641 від 09.03.2020 - 5 265,94 грн.

Таким чином, в порушення умов договору станом на дату подачі позову за Відповідачем рахується прострочена дебіторська заборгованість по паперовій продукції 538 292,59 грн. та по вологій серветці ТМ Ruta Selecta в розмірі 45 560,20 гривень. Сукупно по договору прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на момент звернення позивача з позовом становить 583 852,79 грн.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом встановлено, що Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 583 852,79 грн. доведений суду, строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Відповідно до п. 10.5. договору поставки №010419-01/1г від 01 квітня 2019 року (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №010419-01/1г від 01 квітня 2019 року), будь-яка грошова заборгованість постачальника, яка виникатиме перед покупцем згідно даного договору, може бути погашена шляхом зарахування зустрічних платіжних вимог сторін або сплачена постачальником на банківський рахунок покупця (за вибором покупця). При цьому зарахування зустрічних однорідних вимог проводиться виключно шляхом підписання сторонами двостороннього документу (заяв, угод, актів, протоколів і т.д.).

В подальшому як встановлено судом, після звернення позивача з позовом на виконання вимог п. 10.5. договору поставки №010419-01/1г від 01 квітня 2019 р., між позивачем та відповідачем 23 липня 2020 р. та 27 липня 2020 р. проведено зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 777,24 грн., що підтверджується заявами про зарахування однорідних зустрічних вимог №ГП000002202 від 23.07.2020 р. та №ГП000002213 від 27.07.2020 р., підписаними обома сторонами.

Вказані обставини підтверджені та визнані позивачем та відповідачем.

Відтак, ТОВ «ГІППО» шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог погасило заборгованість за отриманий від ПАТ «ВГП» товар за договором поставки на загальну суму 18 777,24 грн.

Згідно з п. 1. ч. 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень статей 202, 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування можливе за наявності одночасно наступних умов: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Враховуючи наведене, зобов`язання відповідача перед позивачем по оплаті отриманого товару на суму 18 777, 24 грн. є припиненим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, оскільки після звернення позивача з позовом до суду між сторонами було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 777,24 грн., суд на підставі п.2ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження у справі на суму 18 777, 24 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Разом з тим, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача решти заборгованості зі сплати основного боргу в розмірі 565 075,55 грн.

Відтак, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає частковому задоволенню судом в розмірі 565 075,55 грн.

Клопотання про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду мотивовано скрутним матеріальним становищем та накладенням Господарським судом міста Києва арешту на грошові кошти в розмірі 2 776 772,42 грн., відповідно до ухвали суду від 05.08.2020 у справі №910/11151/20.

Відповідно до п. 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, постанови дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення факту невиконання рішення, постанови та встановлення виняткових обставин, які не дозволяють виконати таке рішення, постанову.

Підставою, зокрема, для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами, зокрема, відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

Позаяк, заявником не подано жодних доказів скрутного майнового становища та не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі.

В той час, як недостатність/відсутність коштів у відповідача не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення може бути відстрочено.

За вказаних обставин, суд вважає, що заявником не доведено відповідно до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення суду, тому заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/10527/20 задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю, оскільки лише після звернення позивача з позовом до суду між сторонами, за заявою відповідача було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 777,24 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВГП» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01021, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Приватного акціонерного товариства "ВГП" (43020, м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, 25, ідентифікаційний код 01880724) 565 075 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сімдесят п`ять) грн. 55 коп. основного боргу та 8 757 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 80 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 18 777,24 грн., за відсутністю предмета спору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.10.2020

Суддя І.І. Борисенко