Рішення № 92171509, 09.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2020Справа № 910/7456/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі"

(Україна, 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8; ідентифікаційний код: 31018149)

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

(Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600)

про стягнення 151 551,34 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - відповідач) про стягнення 151 551,34 грн, з яких 141 677,71 грн основного боргу, 7 992,53 грн пені, 737,78 грн інфляційних втрат та 1 143,32 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеного на підставі Заяви-приєднання відповідача від 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

23.06.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що з лютого 2019 року він позбавлений можливості розраховуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії, оскільки всі кошти, отримані від споживачів постачальника "останньої надії" перераховуються в рахунок погашення заборгованості перед оптовим постачальником електроенергії. Відповідач також вказує на наявність заборгованості споживачів ТОВ "ДТЕК Високовольтні Мережі" перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за період постачання 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірі 10 698 507,80 грн (станом на 11.06.2020), відмову споживачів, зокрема КП "Тернівське житлово-комунальне підприємство" від договірних відносин з відповідачем як постачальником "останньої надії". Крім того, відповідач зазначив, що укладений між сторонами договір має дискримінаційний характер, умови вказаного договору, на думку відповідача, є такими, що суперечать ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

29.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (у редакції станом на 20.12.2018), статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" (далі - оператор системи, позивач) звернулось до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - електропостачальник, відповідач) із Заявою-приєднанням до умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

20.12.2018 відповідачем було підписано Заяву-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір), копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання.

Відповідно до п. 2.2 Договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору та інших послуг оператора системи згідно з Порядком розрахунків, який є Додатком № 2 до цього Договору.

За умовами п. 3.2 Договору ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким відповідно до договорів постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває постачальник, та вартість інших послуг згідно з Договором.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.

Згідно з пунктами 3.4, 3.5 Договору та пункту 5.6 Додатку № 2 до Договору оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами у розмірі 100% обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до п. 5.1 Додатку № 2 до Договору, до 25 числа місця (включно), що передує розрахунковому періоду, на поточний рахунок оператора системи.

За змістом пунктів 5.8, 5.9 Додатку № 2 до Договору оплата послуг з розподілу електроенергії здійснюється виключно в грошовій формі на підставі виставлених оператором системи рахунків, крім розрахунків, проведених відповідно до п. 6 цього Додатку. Остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі Акта наданих послуг, отриманого від оператора системи, до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

За підсумками розрахункового періоду складається та підписується кожною стороною Договору Акт наданих послуг з розподілу електричної енергії та інші необхідні документи (пункт 10 Додатку № 2 до Договору).

Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в Заяві-приєднання (п. 9.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, на виконання договірних зобов`язань, було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2019 на суму 2 166,47 грн та Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2019 на суму 139 511,24 грн.

Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу службою доставки рахунок за послуги з розподілу електричної енергії № 4 за липень 2019 на суму 2 166,47 грн, який було отримано відповідачем 13.08.2019, про що свідчать накладна № 38949965 та роздруківка з сервісу відстеження відправлень за номером вказаної накладної, а також засобами поштового зв`язку було направлено рахунок № 38/4 за грудень 2019 на суму 139 511,24 грн, який було отримано відповідачем 20.01.2020, що підтверджується Списком № 1 рекомендованих листів та інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за липень та грудень 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 141 677,71 грн основного боргу, 7 992,53 грн пені, 737,78 грн інфляційних втрат та 1 143,32 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила у редакції, станом на дату укладення Договору) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Суд встановив, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних Правил шляхом підписання Заяви-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 20.12.2018 приєднався до вказаного Договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо дискримінаційного характеру укладеного між сторонами Договору, оскільки відповідачем не доведено його дискримінації, в розумінні приписів ч. 1 ст. 31 Господарського кодексу України, та не доведено того, що Договір має дискримінаційний характер та явно обтяжливі для відповідача умови, з огляду на що твердження відповідача є безпідставними. Крім вказаного, суд виходить з того, що умовами п. 4.1 Договору оператор системи зобов`язався надавати постачальнику недискримінаційний доступ до електричних мереж оператора системи з метою постачання електричної енергії споживачам.

При цьому, в пункті 5.9 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі Акта наданих послуг, отриманого від оператора системи, до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору, до якого відповідач приєднався на підставі Заяви-приєднання від 20.12.2018, та/або його окремих положень суду не надано, відтак посилання відповідача на те, що умови Договору є такими, що суперечать ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, також є безпідставними.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 1 січня 2021, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно з п. 1.2.9 Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (Додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Пунктом 2.1.15 Правил передбачено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі Додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Як було вказано вище, за умовами п. 9.1 Договору він набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання.

Згідно із Заявою-приєднання від 20.12.2018 Договір вважається укладеним з 21.12.2018 та набирає чинності не раніше 01.01.2019.

Укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з п. 1.2.6 Правил оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Суд встановив факт надання позивачем передбачених Договором послуг за липень та грудень 2019 року на загальну суму 141 677,71 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2019 на суму 2 166,47 грн та від 31.12.2019 на суму 139 511,24 грн, а відповідачем, в свою чергу, було прийнято вказані послуги, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача у вказаних актах.

При цьому, як вбачається з указаних актів приймання-передачі наданих послуг, будь-які заперечення щодо якості та обсягу наданих послуг з боку постачальника відсутні.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду також не надано.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуг з розподілу електричної енергії споживачам постачальника "останньої надії" у відповідності до умов Договору та в обсязі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.

В свою чергу факт надання послуг та прийняття їх постачальником "останньої надії" на час підписання актів приймання-передачі наданих послуг сторонами не заперечується.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 3.3 - 3.5 Договору та пунктів 5.6 - 5.9 Додатку № 2 до Договору, обов`язок відповідача щодо оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії мав бути виконаний у формі попередньої оплати у розмірі 100 % обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до п. 5.1 Додатку № 2 до Договору, до 25 числа місяця (включно), що передує розрахунковому періоду, на поточний рахунок оператора системи, а остаточний розрахунок за надані послуги - на підставі Акта наданих послуг, отриманого від оператора системи, до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на дію Порядку розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання постачальника "останньої надії" та операторів системи розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 26 від 18.01.2019, та на відсутність можливості розраховуватися з оператором системи розподілу під час дії Порядку розподілу коштів, оскільки кошти від споживачів надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання та автоматично перераховуються до Оптового ринку електричної енергії, а також наявність заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" в розмірі 632 млн. грн.

Суд звертає увагу, що майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності та майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Посилання відповідача на вищенаведені обставини у відзиві, зокрема, на наявність заборгованості споживачів позивача перед відповідачем, відмову споживачів від договірних відносин з відповідачем як постачальником "останньої надії" не стосуються даного спору та не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 141 677,71 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 992,53 грн пені, 737,78 грн інфляційних втрат та 1 143,32 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.6 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує розміру пені, розрахованого судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 7 992,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розраховані позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 737,78 грн інфляційних втрат та 1 143,32 грн 3 % річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 141 677,71 грн основного боргу, 7 992,53 грн пені, 737,78 грн інфляційних втрат та 1 143,32 грн 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 2 273,27 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" (Україна, 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8; ідентифікаційний код: 31018149) 141 677 (сто сорок одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн 71 коп. основного боргу, 7 992 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 53 коп. пені, 737 (сімсот тридцять сім) грн 78 коп. інфляційних втрат, 1 143 (одну тисячу сто сорок три) грн 32 коп. 3% річних та 2 273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн 27 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2020

Суддя О.В. Нечай