Рішення № 92171448, 02.10.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1278/15 (904/730/20)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" про стягнення заборгованості в розмірі 75 458, 24 гривень,

в межах справи № 909/1278/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз",

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

1. Представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

2. Оскільки явка сторін судом обов`язковою не визнавалась, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників сторін.

3. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

4. Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

5. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

6. Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" (далі - ТОВ "Фем Технолоджи") до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (далі - ПРАТ "Агро-Союз") про стягнення заборгованості у розмірі 75 458, 24 гривень, з яких: 50 561, 97 гривень - основний борг, 20 579, 66 гривень - пеня, 1 833, 83 гривень - три проценти річних та 2 482, 78 гривень - інфляційних втрат.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

7. 04.03.2020 Господарський суд Дніпропетровської області передав матеріали справи № 904/730/20 до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/1278/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз".

8. 24.04.2020 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву ТОВ "Фем Технолоджи" до розгляду, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору.

9. 18.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

10. 19.05.2020 суд у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовив; постановив, за власною ініціативою, розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначив на 16.06.2020. Мотиви суду наведені у відповідній ухвалі від 19.05.2020.

11. 10.06.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача та представника відповідача про проведення 16.06.2020 судового засідання в режимі відеоконференції.

12. 16.06.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді.

13. 22.06.2020 суд розглянув клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення дії карантину та відклав розгляд справи по суті.

14. 08.09.2020 суд, з огляду на зміни, внесені до Господарського процесуального кодексу України, справу призначив до розгляду по суті на 24.09.2020, за наслідком якого розгляд справи було відкладено на 02.10.2020.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

15. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору від 17.11.2016 № 0117-11, у частині своєчасної оплати вартості виконаних ремонтних робіт та наданих послуг по сервісному обслуговуванню сільськогосподарської техніки, а також постачання запасних запчастин, внаслідок чого, на підставі пункту 8.2. договору та статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 712, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України та 193, 232, 265, 266 Господарського кодексу України.

16. Позиція відповідача. Проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Вказав на те, що позовні вимоги ґрунтуються не на тому договорі, посилання на який наведено в позовній заяві, строк виконання зобов`язань з оплати товару не настав. Щодо розміру нарахованих інфляційних втрат, трьох відсотків річних заперечив, а в частині стягнення пені просив застосувати позовну давність.

IV.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. 17.11.2016 між ТОВ "Фем Технолоджи" та ПРАТ "Агро-Союз" укладено договір № 0117-11.

18. Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов`язується виконувати ремонті роботи та надавати послуги по сервісному обслуговуванню сільськогосподарської техніки, постачання запасних частин, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати належним чином виконані роботи, надані послуги по технічного обслуговування техніки, постачання запасних частин.

19. Ціна договору включає ціну робіт і послуг, визначених цим договором та/або виконання/надання яких необхідно виконавцю для належного виконання зобов`язань, що виникли з цього договору, ціни на запасні частини і витратні матеріали, ціну доставки запасних частин, а також транспортування персоналу до місця проведення робіт (п. 2.1. договору).

20. Передавання робіт і послуг здійснюється шляхом оформлення акту прийому-передачі виконаних робіт, передавання запасних частин здійснюється шляхом оформлення документів (п. 3.1. договору).

21. Моментом виконання робіт і послуг є дата підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі. Моментом поставки запасних частин є момент підписання сторонами відповідної видаткової накладної (п. 3.2. договору).

22. Оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виконання робіт (послуг). Оплата поставки запасних частин здійснюється авансом шляхом внесення 100-відсоткової передоплати (п. 4.1. договору).

23. Датою виконання будь-якого грошового зобов`язання, яке виникло з цього договору, сторони визначають дату надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2. договору).

24. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених п. 4.1. цього договору, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0 відсотків від несплаченої в строк суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення (п. 8.2. договору).

25. Позивач посилався на те, що на виконання означеного договору виконав ремонтні роботи та надав послуги по сервісному обслуговуванню сільськогосподарської техніки на суму 12 168, 00 гривень, в підтвердження чого надав акт № ОУ-0000081 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.10.2018 на суму 4 164, 00 гривень (рахунок-фактура № СФ-0410/73 від 22.10.2018) та акт № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.11.2018 на суму 8 004, 00 гривень (рахунок-фактура № СФ-410/141 від 15.11.2018), а також в рамках договору поставив запасні частини відповідно до видаткової накладної № РН-0000347 від 15.11.2018 на суму 50 548, 37 гривень (рахунком-фактура № СФ-410/140 від 15.11.2018).

26. Позивач вказував, що відповідач в повному обсязі не виконав договірні зобов`язання в частині оплати виконаних робіт (наданих послуг) та поставленого товару, а саме:

- за рахунком-фактурою № СФ-0410/73 від 22.10.2018 на суму 4 164, 00 гривень відповідач провів оплату на суму 3 454, 40 гривень, заборгованість складає 709, 60 гривень;

- за рахунком-фактурою № СФ-410/141 від 15.11.2018 на суму 8 004, 00 гривень відповідач провів оплату на суму 3 800, 00 гривень, заборгованість складає 4 204, 00 гривень;

- за рахунком-фактурою № СФ-410/140 від 15.11.2018 на суму 50 548, 37 гривень відповідач провів оплату на суму 4 900, 00 гривень, заборгованість складає 45 648, 37 гривень.

27. Вказані обставини стали підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

28. Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

29. Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30. Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

31. Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів підряду, надання послуг та поставки.

32. Відповідно статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

33. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

34. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

35. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (п. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

36. Враховуючи правила доказування в господарському процесі, позивач, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за договором, має довести, зокрема обставини здійснення виконання робіт/надання послуг/поставки товару за таким договором, настання строку їх оплати, наявності та розміру заборгованості за цим договором.

37. В підтвердження виконання ремонтних робіт та наданих послуг по сервісному обслуговуванню сільськогосподарської техніки в рамках договору від 17.11.2016 № 0117-11, позивач приєднав до матеріалів справи акт № ОУ-0000081 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.10.2018 на суму 4 164, 00 гривень та виставлений на його оплату рахунок-фактуру від 22.10.2018 № СФ-0410/73, а також акт № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.11.2018 на суму 8 004, 00 гривень та рахунок-фактуру від 15.11.2018 № СФ-410/141. Акти підписані сторонами та скріплені печатками Товариств.

38. Суд здійснив аналіз означених документів та встановив, що в акті № ОУ-0000081 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.10.2018 відсутнє посилання на договір, а міститься інформація про те, що такі роботи (надані такі послуги) були проведені по рахунку від 22.10.2018 № СФ-0410/73. У свою чергу, рахунок від 22.10.2018 № СФ-0410/73 містить посилання на зовсім інший договір, зокрема, на договір від 01.01.2013 № ДГ-0000044.

39. З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що роботи на загальну суму 4 164, 00 гривень за означеним актом були виконані саме за договором від 17.11.2016 № 0117-11, і що саме за цим договором у відповідача існує перед ним заборгованість у розмірі 709, 60 гривень, а тому заявлені позивачем вимоги у цій частині є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

40. Разом із цим, суд також відхиляє твердження позивача, що роботи (послуги) згідно із актом № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.11.2018 були здійснені на виконання укладеного між сторонами договору від 17.11.2016 № 0117-11, оскільки в акті та виставленому на його оплату рахунку-фактурі від 15.11.2018 № СФ-410/141 відсутні будь-які посилання на договір.

41. Водночас, означений первинний документ (акт № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.11.2018) є достатнім для достовірної ідентифікації відповідача як особи, яка отримала визначені у ньому роботи (послуги), а відтак для встановлення факту виконання робіт (надання послуг) на суму 4 204, 00 гривень (з врахуванням проплати на суму 3 800, 00 гривень).

42. В цьому випадку, правовідносини сторін виникли не з договору від 17.11.2016 № 0117-11, а з підстав, передбачених цивільним законодавством, у яких не визначено строк виконання грошового зобов`язання, а тому до спірних правовідносин щодо строку виконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

43. Так, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

44. Однак доказів того, що позивач в порядку означеної статті Цивільного кодексу України звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості в розмірі 4 204, 00 гривень згідно із актом № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.11.2018 суду не надано. А тому суд дійшов висновку, що строк оплати не визначений та ще не настав.

45. При цьому суд зазначає те, що подання ж кредитором позовної заяви, адресованої суду (а не боржнику) є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.

46. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині.

47. Відсутність обґрунтованої та доведеної суми основного боргу в розмірі 4 913, 60 гривень (709, 60 + 4 204, 00) обумовлює безпідставність нарахувань на неї 3 % річних, інфляційних втрат та пені, що має наслідком відмову у задоволенні позову у відповідних частинах.

48. Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 45 648, 37 гривень за поставку товару, суд зазначає таке.

49. Видаткова накладна № РН-0000347 від 15.11.2018 на суму 50 548, 37 гривень, яка підписана сторонами і скріплена печатками Товариств, та виставлений на її оплату рахунок-фактура № СФ-410/140 від 15.11.2018 не містять посилання на договір, на виконання якого вони складалися. Відтак факт отримання відповідачем товару відбувався саме за видатковою накладною, а не за договором, який покладений в підставу позову.

50. Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна.

51. Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

52. Згідно із частиною 1 статті 692 цього Кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

53. Оскільки, інший строк оплати товару у видатковій накладній сторонами не встановлений, відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару і положення частини 2 статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

54. Згідно з видатковою накладною товар одержано 15.11.2018, відтак з 16.11.2018 у відповідача виник обов`язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно право вимагати оплати.

55. Доказів оплати суми боргу у розмірі 45 648, 37 гривень за видатковою накладною № РН-0000347 від 15.11.2018 відповідачем не надано (інша частина суми в розмірі 4 900, 00 була сплачена ще до подання позову), а відтак позов у цій частині належить до задоволення.

56. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

57. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

58. Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу на суму боргу 45 648, 37 гривень три відсотки річних за період з 16.11.2018 по 31.01.2020 в розмірі 1 658, 02 гривень та інфляційні втрати в розмірі 2 232, 19 гривень за період з грудня місяця 2018 року по грудень місяць 2019 року.

59. Суд перевірив правильність їх нарахування та дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи розрахунки позивача є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

60. У свою чергу, сплата штрафних санкцій (пені) повинна бути встановлена в договорі та зафіксована у письмовій формі. Оскільки, в даному випадку поставка товару відбулася за окремою видатковою накладною, вимоги позивача щодо стягнення нарахованої на її суму пені є безпідставними, а тому в її задоволенні належить відмовити.

61. З огляду на відмову суду у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, заява відповідача про застосування позовної давності щодо неї не підлягає розгляду.

62. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

63. За таких обставин, інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Висновок суду.

64. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

65. За подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2 250, 00 гривень (платіжне доручення від 15.01.2020 № 433).

66. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в розмірі 148, 00 гривен, який внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернуто позивачу в разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.

67. В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 722, 03 гривень залишається за позивачем, в розмірі 1 379, 97 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" про стягнення заборгованості в розмірі 75 458, 24 гривень - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (вул. Герцена, 16а, с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511, ідентифікаційний код: 24437204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" (проспект Космонавта Комарова, буд. 42, літ. Л, офіс 6, Солом`янський район, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код: 32729573) - 49 538, 58 гривень (сорок дев`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень п`ятдесят вісім копійок) заборгованості, з яких: 45 648, 37 гривень - основний борг, 1 658, 02 гривень - три відсотки річних, 2 232, 19 гривень - інфляційних втрат, а також 1 379, 97 гривень (одну тисячу триста сімдесят дев`ять гривень дев`яносто сім копійок) судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 4 913, 60 гривень основного боргу, 20 579, 66 гривень пені, 175, 81 гривень трьох процентів річних, 250, 59 гривень інфляційних втрат - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 722, 03 гривень залишити за позивачем.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено - 09.10.2020.

Суддя В. В. Михайлишин