Рішення № 92171173, 26.08.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.2020 Справа № 905/816/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.

секретар судового засідання Стрюкова А.О.

у справі за позовом: Служби автомобільних доріг у Донецькій області (вул. Уральська, 12, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 25946285)

до відповідача Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій та Луганській областях,

про стягнення 137362,46 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції) - Бєлов Д.М., довіреність №б/н від 10.04.2020,

від відповідача - Захаров О.С., ордер ДН №047121

від третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область, про стягнення 137362,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №4687/2011 від 17.03.2011, у зв`язку з чим йому була нарахована орендна плата в сумі 137362,46 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/816/20; справу №905/816/20 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.05.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати правові наслідки до заявлених вимог позивача у зв`язку із пропущенням строку позовної давності у три роки.

26.05.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копію державного акта про право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, буд. 6а.

19.06.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить просить суд поновити строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, як такий, що був пропущений з поважних причин та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.06.2020 розгляд справи №905/816/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

07.07.2020 до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких вона зазначає, що станом на 06.07.2020 заборгованість перед Державним бюджетом України у орендаря ( відповідача) зі сплати орендної плати відсутня.

Представник позивача у судове засідання 26.08.2020 з`явився, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2020 з`явився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ, Донецька область, (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4687/2011 від 17.03.2011.

За умовами цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно – нежитлові вбудовані приміщення на першому (108,2 кв.м), другому(252,5 кв.м), третьому (13,5 кв.м), четвертому (13,4 кв.м) поверхах будівлі інженерно – лабораторного корпуса (літ. Б-4) та на другому (площа 247,0 кв.м), третьому (22,2 кв.м) поверхах будівлі інженерно – лабораторного корпуса (літ. А-8) (реєстровий номер 25946285.1.ААААЛГ170) загальною площею 656,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6А, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (далі – Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.10.2010 і становить за незалежною оцінкою 2 408 135, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання – передавання з узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря. (Розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2011 – 30645,93 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2011 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2011.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.п. 3.6, 3.7, 3.11 договору).

Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п.5.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з пунктами 5.12, 10.9 договору оренди, орендар зобов`язався у разі припинення або розірвання цього договору, повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 17.03.2011 до 11.03.2014 включно (п. 10.1. договору).

У пункті 10.6 договору оренди сторони обумовили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; ліквідації орендаря юридичної особи; смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець (п.10.10).

Згідно умов п.10.11 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 цього договору.

17.03.2011, відповідно до укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4687/2011 від 17.03.2011, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв без заперечень за актом приймання-передавання державне майно – нежитлові вбудовані приміщення на першому (108,2 кв.м), другому(252,5 кв.м), третьому (13,5 кв.м), четвертому (13,4 кв.м) поверхах будівлі інженерно – лабораторного корпуса (літ. Б-4) та на другому (площа 247,0 кв.м), третьому (22,2 кв.м) поверхах будівлі інженерно – лабораторного корпуса (літ. А-8) (реєстровий номер 25946285.1.ААААЛГ170) загальною площею 656,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6А, та знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, з метою розміщення офісу.

Отже, підписавши без зауважень акт приймання-передавання від 17.03.2011, відповідач погодився з кількістю та площею об`єкта оренди, що прийнято ним за договором оренди від 17.03.2011 № 4687/2011, з цього моменту почалося обчислення строку договору найму та у відповідача як орендаря виник обов`язок сплати орендної плати за користування таким майном на умовах і в порядку, визначених договором оренди.

Відповідно до Договору № 3 від 25.03.2014 про внесення змін до Договору оренди нерухомога майна, що належить до державної власності віж 17.03.2011 № 4687/2011, строк дії договору було продовжено до 06.03.2017.

В свою чергу, як зазначає у свої поясненнях №б/н від 07.07.2020 (вх.№12609/20 від 07.07.2020) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій та Луганській областях відповідно до наказу №00490 від 03.06.2015 та актів прийому-передачі №б/н від 02.06.2014 та №б/н від 30.11.2014, на підставі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 10.6 договору оренди від 17.03.2011 №4687/2011, Регіональне відділення фонду Державного майна по Донецькій області повідомило відповідача про припинення договору оренди від 17.03.2011 №4687/2011 та висунуло вимогу припинити нарахування плати до Державного бюджету з 01.12.2014 відповідно до актів прийому-передачі №б/н від 02.06.2014 та №б/н від 30.11.2014.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно з статтями 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та положеннями Цивільного кодексу України, Законом України Про оренду державного та комунального майна (далі - Закону) та умовами Договору, укладеного між сторонами.

Договір за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно із статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18 Закону).

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст.795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У свою чергу, як вже було зазначено, відповідно до наказу №00490 від 03.06.2015 та актів прийому-передачі №б/н від 02.06.2014 та №б/н від 30.11.2014, на підставі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 10.6 договору оренди від 17.03.2011 №4687/2011, Регіональне відділення фонду Державного майна по Донецькій області повідомило відповідача про припинення договору оренди від 17.03.2011 №4687/2011 та висунуло вимогу припинити нарахування плати до Державного бюджету з 01.12.2014 відповідно до актів прийому-передачі №б/н від 02.06.2014 та №б/н від 30.11.2014

Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач, як балансоутримувач об`єкта оренди, неправомірно пред`явив до стягнення з відповідача орендну плату за договором оренди № 4687/2011 від 17.03.2011 у розмірі 137362,46 грн. за період з 01.06.2014 по 30.11.2014, оскільки відповідно до акту прийому-передачі №б/н від 02.06.2014 договір було припинено.

Щодо зазначених у позовній заяві листів за вих.№01-24/33, 01-24/34, 01-24/35 від 01.02.2016, якими відповідач Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повідомив позивача про заміну призначення платежу по платіжним дорученням №3184, №3253, №307 з « за оренду нерухомого майна згідно договору оренди від 17.03.2011 №4687/2011» на «за оренду технологічного транспортного засобу згідно договору №3-13 від 01.12.2010», то суд їх не приймає до уваги при прийнятті рішення, оскільки вони не стосуються предмету доказування по даній справі та не впливають на його результат.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач заявляє про пропуск позивачем позовної давності.

Однак, у відповіді на відзив позивач не погоджується з обставинами, викладеними у відзиві, та просить суд поновити строк позовної давності щодо заявлених вимог, як такий, що був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з проведенням Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та вимушеним переміщенням позивача з однієї адреси до іншої, що призвело до значної втрати господарської документації та активів.

У свою чергу, суд враховує, що відповідно до ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції на момент прийняття закону) скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 (14 квітня 2014 року) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У відповідності до ч.5 ст.14 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, де розташований об`єкт оренди.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 затверджені перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Судом встановлено, що м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.

Таким чином, в силу прямої норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з дня набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 (14 квітня 2014 року) орендна плата за користування державним майном за договором оренди №4687/2011 від 17.03.2011 не повинна була нараховуватись позивачем.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 вказаного Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 254 ЦК України).

Доводи позивача щодо переривання перебігу строку позовної давності суд відхиляє, оскільки, наявність обставин, з якими чинне законодавство пов`язує переривання позовної давності, матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на умови договору оренди та приписи ст. 261 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що трирічний строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 17.03.2011 №4687/2011 спливає відповідно до зазначених актів: за червень 2014 - 16.07.2017, за липень 2014 року – 16.08.2017, за серпень 2014 року – 16.09.2017, за вересень 2014 року– 16.10.2017, за жовтень 2014 року – 16.11.2017, за листопад 2014 року – 16.12.2014.

Оскільки позовна заява надійшла до Господарського суду Донецької області 28.04.2020, про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду (№8215/20), а право на пред`явлення вимог щодо захисту порушених прав у позивача у будь-якому разі обчислюється від дня, коли особа могла довідатися чи довідалася, що її право порушено, при цьому суд зазначає, що у контексті позовної давності існує презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами по зобов`язанням червня- листопада року.

Застосовуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено обставин, а позивачем не надано вагомих аргументів щодо неможливості захисту ним своїх прав та інтересів в межах строків позовної давності, як і не доведено останнім обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зупинення/переривання перебігу позовної давності, а навпаки, реалізація права позивача на захист в судовому порядку залежала виключно від суб`єктивної волі самого позивача.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені позовних вимог по зобов`язанням з 01.06.2014 по 30.11.2014 за договором оренди від 17.03.2011 №4687/2011 у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а судові витрати за розгляд цієї справи покладає на позивача згідно п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область, до відповідача Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Покровськ, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій та Луганській областях, про стягнення 137362,46 грн., відмовлено у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.08.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Через тимчасову непрацездатність судді повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.С. Харакоз