Рішення № 92171117, 13.02.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 Справа №905/1652/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Любиченко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 648246,06грн – 3% річних, 2605260,85грн інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (не викликався),

від відповідача: не з`явився (не викликався).

Суд перебував у нарадчій кімнаті

13.02.2020 з 15:40год до 15:45год.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 648246,06грн – 3% річних, 2605260,85грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №123/15-ПР від 23.12.2014 та рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2016 у справі №905/2457/16.

Протягом розгляду справи позивач надав суду:

- відповідь №39/1-620-19 від 02.12.2019 на відзив (з додатками, вх.№24901/19 від 06.12.2019; а.с.133-140), у якій зазначив, що дія Сертифікатів Торгово-промислової палати України не поширюється на спірні правовідносини; заперечив проти застосування до правовідносин сторін ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015 «Про встановлення додаткових гарантій…»; вважає, що оскільки договір про організацію взаєморозрахунків на підставі рішення органу місцевого самоврядування не укладався, Закон №1730-VІІІ не змінює строки розрахунків сторін, визначені договором №109/14-ПР;

- заперечення №39/1-105-20 від 29.01.2020 на контррозрахунок інфляційних втрат (з додатками, вх.№2197/20 від 03.02.2020; а.с.199-201), в яких зазначив, що скористався своїм правом обрати період нарахування інфляційних, яке чинним законодавством не обмежується; при цьому нарахування зроблене без порушення строків позовної давності та з врахуванням індексів інфляції за всі місяці прострочення в обраному періоді, незалежно від того, що в окремих місяцях мала місце дефляція.

Протягом розгляду справи відповідач надав суду:

- скріплений електронним підписом відзив №0.03.02/1874 від 19.11.2019 (надійшов електронною поштою, вх.04-27/2533 від 22.11.2019, додатки до відзиву не містять електронного підпису; а.с.104-127), в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність своєї вини, підтверджену Сертифікатами Торгово-промислової палати України, наявність підстав для застосування до правовідносин сторін ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015 «Про встановлення додаткових гарантій…» і відсутність підстав для застосування ст.625 ЦК України, включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у врегулюванні заборгованості за спожиті енергоносії згідно з Законом №1730-VІІІ, а також на те, що позивач навмисно нарахував інфляційні не станом на дату звернення до суду, а лише до травня 2019 року включно (протягом періоду, за який індекс інфляції зростав) і не врахував дефляцію за червень – серпень 2019 року, що спростовує компенсаційний характер таких нарахувань та свідчить про штучне збільшення сум інфляційних;

- лист №0.03.02/2117 від 24.12.2019 (з додатками, вх.04-27/2853 від 24.12.2019; а.с.145-183), який містить контррозрахунок інфляційних з урахуванням викладеної у відзиві позиції щодо неврахування позивачем дефляції.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2014 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», (Покупець, відповідач) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №123/15-ПР (далі – Договір, а.с.8-13).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінений тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Таким чином, Продавцем за Договором є позивач у даній справі.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець – прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 3756,0тис.куб.м (п.2.1. Договору). Ціна газу визначена в п.5.2. Договору.

Відповідно до п.6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і Договором (п.7.1. Договору).

У п.9.3. Договору сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть

звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування – до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковою угодою №2 від 10.03.2015 до Договору (а.с.14) сторони домовились про зміну ціни на газ з 01.03.2015.

Договір та Додаткова угода №2 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2016 у справі №905/2457/16 (а.с.69-74) з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стягнуто 6676179,23грн боргу за договором купівлі-продажу природного газу №123/15-ПР від 23.12.2014, а також нараховані на вказаний борг 1966658,15грн інфляційних (за загальний період березень 2015 року – квітень 2016 року) та 237954,43грн – 3% річних (за загальний період 15.02.2015 – 12.05.2016).

Отже, рішенням від 18.10.2016 у справі №905/2457/16, у якій брали участь ті самі особи, що й у справі №905/1652/19, встановлена наявність заборгованості Покупця (відповідача) перед Продавцем (позивачем) в сумі 6676179,23грн за природний газ, поставлений протягом січня – березня 2015 року на підставі Договору (а.с.24-26). Вказане рішення набрало законної сили 04.11.2016 (а.с.75).

У справі, що розглядається, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України звернулось до суду з вимогою про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»:

- 648246,06грн – 3% річних, донарахованих за період 13.05.2016 – 07.08.2019,

- 2605260,85грн інфляційних втрат, донарахованих за період травень 2016 року – травень 2019 року

на борг за січень – березень 2015 року, встановлений та стягнутий рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2016 у справі №905/2457/16 (а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписом ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідач протягом розгляду цієї справи не надав суду доказів повного або часткового виконання зобов`язань зі сплати заборгованості за природний газ, стягнутої рішенням суду від 18.10.2016 у справі №905/2457/16.

На підставі викладеного суд, керуючись ст.75 ГПК України, врахувавши приписи ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, ст.193 (ч.1) ГК України, приходить до висновку, що у відповідача до 07.08.2019 продовжувала існувати заборгованість перед позивачем зі сплати присудженого рішенням суду у справі №905/2457/16 боргу в сумі 6676179,23грн за природний газ, поставлений у січні – березні 2015 року за договором купівлі-продажу природного газу №123/15-ПР від 23.12.2014.

Під час розгляду цього спору суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто Холдинг проти України», згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової певності,

який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних (а.с.4-5), суд встановив, що вони є арифметично вірними. З огляду на викладене та приписи ст.625 ЦК України стягненню на користь позивача підлягають:

- 648246,06грн – 3% річних за період 13.05.2016 – 07.08.2019,

- 2605260,85грн інфляційних за період травень 2016 року – травень 2019 року,

донараховані на борг в сумі 6676179,23грн за січень – березень 2015 року, встановлений та стягнутий рішенням суду у справі №905/2457/16.

Викладені у відзиві №0.03.02/1874 від 19.11.2019 (а.с.105-107) твердження відповідача про відсутність підстав для застосування ст.625 ЦК України з огляду на відсутність своєї вини, а також на наявність підстав для застосування до правовідносин сторін ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015 суд на підставі п.5 ч.4 ст.238 ГПК України визнає явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на усталену судову практику застосування названих правових норм.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на включення його до Реєстру підприємств, що беруть участь у врегулюванні заборгованості за спожиті енергоносії згідно з Законом №1730-VІІІ від 03.11.2016, оскільки у матеріалах справи відсутні докази реструктуризації боргу саме за рішенням суду у справі №905/2457/16, яке є підставою заявлення позову, що розглядається.

Суд погоджується з аргументами позивача, викладеними у запереченнях №39/1-105-20 від 29.01.2020 на контррозрахунок інфляційних, та відхиляє доводи відповідача про штучне збільшення позивачем сум інфляційних, виходячи з такого. Нарахування інфляційних є правомірним, а поведінка позивача – добросовісною, доки відповідач не доведе і суд не встановить факт переривання періоду донарахування послідовно заявлених в окремих позовах інфляційних шляхом виключення місяців, в яких мала місце дефляція, з обох послідовно заявлених позовів.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці станом на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату складення повного тексту рішення у цій справі, повний текст складений у перший робочий день після закінчення відпустки судді.

Судовий збір в сумі 48802,60грн покладається на відповідача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 13, 14, 33, 42, 74, 76-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 648246,06грн – 3% річних, 2605260,85грн інфляційних втрат – задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд.177а; ідентифікаційний код 00191678) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 648246,06грн – 3% річних, 2605260,85грн інфляційних втрат, 48802,60грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні складені і підписані вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений 26.02.2020.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 примірники:

1 – до справи, 2 – сторонам