Рішення № 92170105, 12.10.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.10.2020 227/2969/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Соріній А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», Філія товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля «Соцсервіс», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: КП «Добропільська служба єдиного замовника», Філія ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля «Соцсервіс» про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що на підставі рішення Добропільської міської ради від 23.09.2016 року №7/15-18 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля об`єктів соціальної інфраструктури-гуртожитків», було прийнято у власність територіальної громади м. Добропілля Донецької області будівлю гуртожитку з майном, призначеним для її обслуговування, за адресою: АДРЕСА_2 , та передано на баланс КП «ДСЄЗ». На час передачі гуртожитку у власність територіальної громади у кімнаті № НОМЕР_1 вищезазначеного гуртожитку був зареєстрований з 21 грудня 2007 року відповідач. За інформацією філії ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля «Соцсервіс» від 21 липня 2020 року № 117, ордер ОСОБА_1 за період перебування гуртожитків на його балансі не видавався. Порядок вселення є однією із ключових умов для визначення права користування. Тобто відповідач вселився у спірну кімнату з порушенням встановленого порядку. Відповідач правом приватизації не скористався. Даний факт свідчить про незацікавленість відповідача у збереженні за ним права користування спірним житловим приміщенням. Після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади м. Добропілля Донецької області і по теперішній час ОСОБА_1 у гуртожитку не проживає, що підтверджується актом обстеження від 03.06.2019 року №5 ФОП ОСОБА_2 , актами обстеження №12 від 14.09.2016 року та від 06.03.2016 року «Філії ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» «Соцсервіс». Відповідач у кімнаті АДРЕСА_1 , без поважних причин не проживає більше шести місяців, у гуртожитку не з`являється, плату за проживання не здійснює, особисті речі у кімнаті відсутні, кореспонденція на ім`я ОСОБА_1 на адресу гуртожитку не надходить, його місце знаходження невідомо. Персоналом гуртожитку перешкоди в користуванні кімнатою № НОМЕР_1 не створюються. Відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації без поважних причин. У зв`язку з чим, представник позивача просив визнати відповідача таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Представник позивача надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи у відсутність відповідача, до суду надано не було. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Треті особи звернулися до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неявки останнього в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, неподання ним відзиву і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених вимог Закону, суд вбачає за можливе розглянути справу без відповідача і винести заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним:

Судом встановлено, що рішенням Добропільської міської ради №7/15-18 від 23.09.2016 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля об`єктів соціальної інфраструктури-гуртожитків, прийнято у власність територіальної громади будівлю гуртожитку з майном, призначеним для її обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , будівлю гуртожитку з майном, призначеним для її обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та передане прийняте у власність територіальної громади м. Добропілля майно на баланс КП «ДСЄЗ» та закріплено за цим підприємством на праві господарського відання.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії домової книги гуртожитку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 з 21.12.2007 року зареєстрований за вищезазначеною адресою.

Відповідно до акту від 16.03.2016 року, ОСОБА_1 , який з 21.12.2007 року зареєстрований в гуртожитку ш. "Алмазна", з 01.11.2011 року в гуртожитку не проживає, місце знаходження його невідоме.

Згідно акту обстеження від 14.09.2016 року №12, згідно домової книги гр. ОСОБА_1 зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_4 з 21.12.2007року. Під час огляду кімнати №21 гр. ОСОБА_1 відсутній. В кімнаті знаходяться меблі та інвентар, який знаходиться на балансі філії «Соцсервіс». Особисті речі відповідача в кімнаті відсутні. Зі слів завідуючого гуртожитку ОСОБА_3 , з грудня 2015 року (період роботи завідуючого) гр. ОСОБА_1 відсутній в гуртожитку без поважних причин, в гуртожитку не з`являється, має заборгованість по оплаті, особисті речі відсутні, кореспонденція на ім`я ОСОБА_1 на адресу гуртожитку не надходить. Персоналом гуртожитку перешкоди в користуванні кімнатою № НОМЕР_1 не створюються, що також підтверджується актом обстеження від 03.06.2019 року №5 та актом обстеження від 03.02.2020 року №2.

Як вбачається з довідки від 03.10.2019 року, у зв`язку з непроживанням ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , плата за проживання у гуртожитку не нараховувалась і станом на 01.10.2019 року заборгованість за проживання у гуртожитку відсутня.

З листа філії ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» «Соцсервіс» від 21.07.2020 року №117 вбачається, що ОСОБА_1 був прописаний в гуртожитку ш."Алмазна." За період, коли гуртожиток перебував на балансі ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ордер на житлову площу в гуртожитку ОСОБА_1 не видавався. (а.с. 15).

Згідно частини першої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Враховуючи факт, що будівля гуртожитку не належить позивачу на праві приватної власності, а він є лише його балансоутримувачем, правовідносини щодо оренди кімнати між позивачем та відповідачем врегульовані нормами ЖК України.

Відповідно до частини другої статті 128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до статті 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно зі статтею 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За вимогами ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права

користуванням житловим приміщенням.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 більше 6 місяців не проживає у кімнаті АДРЕСА_1 , оплату за користування житлом не здійснює, що перешкоджає позивачеві у здійсненні прав щодо майна, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача вказану суму судового збору з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 ЦК України, ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 206, 259, 263, 265, 280 – 283, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», Філія товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля «Соцсервіс», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Добропільської міської ради (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, ЄДРПОУ 32897190) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Направити відповідачу копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст.272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

12.10.2020