Ухвала суду № 92169587, 12.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/5047/2012

Провадження № 6/127/524/20

У Х В А Л А

12 жовтня 2020 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну стягувача, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2012 року по справі № 127/5047/2012, зважаючи, що заявник отримав право вимоги відповідно до договору відступлення прав вимоги №2268/к від 23 червня 2020 року. Крім того просить видати дублікат виконавчого листа та поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, вказуючи, що за даними АСВП та Єдиного реєстру боржників виконавчі провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа щодо боржника відсутні, під час передачі права вимоги оригінал виконавчого листа не передавався, а отже він є втраченим, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин, зважаючи на перебування банку в процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для пред`явлення його до виконання.

Представник заявника та інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, визначеному чинним законодавством. Представник заявника в своїй заяві просив розгляд заяви провести у її відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 442, ч.3 ст.433, п.п. 17.2, 17.4 Перехідних положень ЦПК України неявка учасників справи та інших заінтересованих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 07 листопада 2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалене заочне рішення по справі №127/5047/2012-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №1852-002/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року в розмірі 227 562,81 грн, яка складається з: 176 122,71 грн – тіло кредиту, 51440,10 грн - заборгованість за відсотками, а також 2275,62 грн судового збору.

На підставі вказаного рішення стягувачу виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання ( ВП 35951541).

Як слідує з даних АСВП 08 липня 2013 року цей виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на момент повернення) (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення,а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результатними).

Даних про те, що вказаний виконавчий лист повторно в межах строках пред`являвся до виконання АСВП не містить.

23 червня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладений договір №2268/к про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, серед яких і кредитний договір № 1852-002/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року, укладений з ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 цього договору новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком коштів в повному обсязі, відповідно до п.4 цього договору, набуває права кредитора.

Відповідно до п.4 договору ціна сплачується новим кредитором у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до п.14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів, переможцем яких став новий кредитор.

Відповідно до п.14 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисків печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Кошти сплачені новим кредитором, що підтверджується копією платіжного доручення від 05 червня 2020 року №13.

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу нового кредитора/стягувача з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухваленого по справі № 212/5047/2012, а тому заява в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Щодо видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку, то суд зазначає наступне.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Зі змісту цієї норми слідує, що поновлення пропущеного строку можливе у випадку, якщо стягувач обґрунтує обставинами (причинами) як такими, що характеризують поважність пропуску строку, передбаченого законом для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, та переконає суд в їх існуванні, посилаючись та надаючи відповідні докази по кожній з наведених таких обставин. При цьому, поважною причиною може бути лише перебіг у часі такого стану речей, який виникає незалежно від волі стягувача та прямим наслідковим зв`язком перешкоджає йому в реалізації свого інтересу, тобто в даному випадку, звернути стягнення боргу на свою користь за рішенням суду в примусовому порядку. Суд же при вирішенні цього питання повинен з`ясувати причини пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України», заява № 32053/13 ).

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин пропуску пред`явлення виконавчого документа. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

За положеннями п. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено Законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статі, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як слідує з матеріалів справи та даних АСВП виконавчий лист по справі №212/5047/2012 був пред`явлений до виконання та повернутий стягувачу й відповідно міг бути повторно пред`явлений до 08 липня 2014 року.

Заявником пропущено наведений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Однак причин, які можуть вважатись поважними для пропуску вищевказаного строку, судом не встановлено.

Об`ємна процедура ліквідації банку, що, на думку учасника, потребує обробки значної кількості документації, не може бути єдиною достатньою причиною для поновлення строку.

Суд бере до уваги, що процедура ліквідації Банку вимагала виконання значного об`єму роботи, при цьому, надмірний строк не пред`явлення виконавчого листа до виконання за умови чіткого врегулювання законодавством строків такого звернення порушуватиме принцип правової визначеності, що полягає у гарантуванні забезпечення реалізації змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності з врахуванням точності закону та законності очікування.

Також суд звертає увагу, що постанову про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» прийнято Правлінням Національного банку України 02 жовтня 2015 року, тобто через три роки після ухвалення рішення про стягнення заборгованості та через два роки після повернення виконавчого листа стягувачу.

Жодних доказів про те, що з того часу банк реально цікавився виконанням рішення цим боржником чи існували об`єктивні обставини, що перешкоджали банку реалізовувати свої процесуальні права матеріали справи не містять, а організація роботи останнього з цього приводу не може слугувати поважною причиною пропуску строку.

Суд додаткового звертає увагу, що відповідно до п.5 договору про відступлення прав вимоги від 23 червня 2020 року новий кредитор підтверджує, що в момент укладення договору отримав наявні у банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників, які передаються банком новому кредитору за відповідним актом в день укладення договору.

Згідно пункту 10 договору новий кредитор підтверджує, що до моменту укладення договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договорами, змістом основних договорів та зауважень до них не має і приймає всі ризики, пов`язані із основними договорами.

За положеннями ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та відповідно заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Зважаючи, що суд відмовив в задоволенні заяви про поновлення строку, а вимога про видачу дубліката виконавчого листа безпосередньо пов`язується із можливістю пред`явлення його до виконання, право на яке є втраченим у зв`язку з минуванням строків його пред`явлення, суд також відмовляє у задоволенні заяви у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 442, ст.433, п.п. 17.2, 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 30340222, м. Львів, вул. Миколи Вороного, 2) при виконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2012 року, ухваленого по справі №212/5047/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В решті вимог заяви – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: