Рішення № 9216812, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 64/134-10

вх. № 3110/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тімуш Д.В., директор (протокол №1 від 26.10.2009р.); відповідача - Духовний А.Б. за довіреністю №1566/1 від 30.03.2010р.; 3-ї особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча", м. Київ;

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву", м.Балаклія; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Балаклійська міська рада Харківської області; м. Балаклія;

про визнання дійсним договору, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №7 від 31.03.2010р.), в якій просить суд визнати дійсними договір купівлі-продажу нежитлового об’єкту №1152 від 08.02.2010р.; визнати право власності ТОВ "Балаклейське курча" на наступне нерухоме майно: нежитловий об’єкт, розташований за адресою: м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га, кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. «А-1, А-2») загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. «Г-1») загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. «В») загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. «Ж») загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. «Е») загальна площа 34,3 кв.м., Підстанція (літ. «Б») загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. «Д») загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. «М»), Насосна (літ. «З»), Навіс (літ. «К»); зобов’язати Балаклійське бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності ТОВ “Балаклейське курча”на вказане вище нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2010 року за позовною заявою було порушено провадження по справі, призначено до розгляду у судовому засіданні та залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Петрівську сільську раду Балаклійського району Харківської області.

07 квітня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. 6785) розпорядника майна СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" Сорокіна М.І., в якій він просить суд зупинити провадження по справі 64/134-10 до остаточного вирішення питання по справі Б-39/28-10 від 26.03.2010р., посилаючись на те, що 26 березня 2010 року по справі Б-39/28-10 було порушено провадження про визнання банкрутом СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву".

07 квітня 2010 року третя особа надала до канцелярії господарського суду Харківської області заяву (вих. №02-15/875 від 06.04.2010р.), в якій вказує, що проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу без участі представника Балаклійської міської ради.

07 квітня 2010 року представник відповідача надав до канцелярії господарського суду заяву про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

07 квітня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява, в якій він просить судові витрати покласти на позивача.

Надані сторонами документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, але відзив на позов не надав.

Представник 3-ої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву про зупинення провадження по справі (вх. №6785), суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Проте до заяви про зупинення провадження по справі заявником не надано правового та документального обгрунтування обставин щодо того яким чином порушення провадження по справі про банкрутство Б-39/28-10 перешкоджає розгляду справи 64/134-10. Окрім того, суд зазначає, що предметом спору по справі 64/134-10 є зокрема визнання дійсним договору, що був укладений раніше ніж було порушено провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, клопотання щодо зупинення провадження по справі є безпідставним та необгрунтованим.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Балаклейське курча”(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву”(позивач) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового об’єкту № 1152 від 08.02.2010р. Відповідно до п.1.1. якого продавець (відповідач) передає у власність (продає), а покупець (позивач) приймає у власність (купує) та оплачує на нижчевикладених умовах нежитловий об”єкт, розташований за адресою: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га, кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. «А-1, А-2») загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. «Г-1») загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. «В») загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. «Ж») загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. «Е») загальна площа 34,3 кв.м., Підстанція (літ. «Б») загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. «Д») загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. «М»), Насосна (літ. «З»), Навіс (літ. «К»).

Відповідно до п.2.1. договору, продаж нежитлового об”єкту за цим договором вчинено за погоджену сторонами суму : 136941,63грн., крім того ПДВ 22823,61грн. Згідно п.2.2. договору, вказану суму покупець повинен переказати у безготівковій формі на поточний рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

Розрахунок за придбане на підставі означеного вище договору нерухоме майно позивач здійснив відповідачу в повному обсязі 09.02.2010 шляхом здійснення грошового переказу на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 09.02.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи 10.02.2010р., після підписання договору та здійснення оплати вартості нерухомості, між позивачем та відповідачем був складений акт приймання - передачі нерухомого майна, яке було предметом договору купівлі продажу.

Відповідно до п. 5.5. укладеного договору купівлі-продажу, сторони зобов’язуються протягом 7-ми робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі Нежитлового об’єкту здійснити нотаріальне посвідчення даного Договору, для подальшої державної реєстрації у відповідному органі, який здійснює державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 657 ЦК України Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

На підставі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зі свого боку, позивач, фактично виконавши всі договірні зобов’язання, позбавлений можливості набути право власності на нежитлові приміщення через ухиляння відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та неможливість у зв’язку з цим провести у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”державну реєстрацію права власності на придбане нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Оскільки договір купівлі продажу містить всі необхідні істотні умови, відбулася передача нерухомого майна, що підтверджується актом приймання –передачі нерухомого майна та здійснена повна оплата вартості нерухомого майна відповідно ціни, вказаної в договорі, між сторонами відбулося повне виконання договору, а це, в свою чергу є підставою для визнання укладеного договору дійсним, позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або погодженням сторін.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 335 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Станом на теперішній час сторонами виконано всі зобов’язання, передбачені договором: позивач повністю провів розрахунки за придбані ним нежитлові приміщення, а відповідач передав їх за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає державній реєстрації в Балаклійському бюро технічної інвентаризації, а останнє вимушене відмовити в такій реєстрації в зв’язку з недодержанням форми правочину виникає необхідність визнання права власності на нерухоме майно, що було предметом договору купівлі продажу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з технічним висновком ТОВ Проектно-конструкторський інститут “Проммеханізація”технічний стан основних несучих конструкцій є задовільним, забезпечує несучу спроможність, достатню для експлуатації будівлі, будівельна готовність складає 100 %. Технічні рішення прийняті при виконанні будівництва, відповідають санітарно-гігієнічним, протипожежним, будівельним, екологічним та іншим діючим нормам та правилам та забезпечують безпеку для життя та здоров’я при експлуатації об’єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" № 1952-ІV від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних- та юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу України зазначена нежитлова будівля відноситься до нерухомого майна, тобто право власності на неї підлягає обов'язковій державній реєстрації. У зв'язку з тим, що нежитлова будівля - це об'єкт права власності, визначений індивідуальними ознаками, є обов'язковою державна реєстрація права власності на неї.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Статтею 4 Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

          Згідно із статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

          Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Приймаючи до уваги, що позивач просить суд залишити судові витрати за позивачем, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 392, 509, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 та Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсними договір купівлі-продажу нежитлового об’єкту №1152 від 08.02.2010р. укладений між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" (код ЄДРПОУ 05405799) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" (код ЄДРПОУ 36799434)

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 26, літ. А, код ЄДРПОУ 36799434, п/р №26003801976101 у філії "Харківське РУ" АТ КБ "Експобанк", МФО 351964) на наступне нерухоме майно:

нежитловий об’єкт, розташований за адресою: м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га, кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. «А-1, А-2») загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. «Г-1») загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. «В») загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. «Ж») загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. «Е») загальна площа 34,3 кв.м., Підстанція (літ. «Б») загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. «Д») загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. «М»), Насосна (літ. «З»), Навіс (літ. «К»).

Зобов’язати Балаклійське бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 26, літ. А, код ЄДРПОУ 36799434, п/р №26003801976101 у філії "Харківське РУ" АТ КБ "Експобанк", МФО 351964) на наступне нерухоме майно:

нежитловий об’єкт, розташований за адресою: м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області, вулиця Червоноармійська, будинок номер 13 (тринадцять) (на земельній ділянці загальною площею 0,3106 га, кадастровий номер 6320210100:00:012:0006), загальною площею 1240,7 (одна тисяча двісті сорок цілих і сім десятих) кв.м., що складається зокрема з наступного: Контора-інкубаторна (літ. «А-1, А-2») загальна площа 1014,0 кв.м., Склад (літ. «Г-1») загальна площа 58,4 кв.м., Гараж (літ. «В») загальна площа 67,0 кв.м., Гараж (літ. «Ж») загальна площа 16,6 кв.м., Гараж (літ. «Е») загальна площа 34,3 кв.м., Підстанція (літ. «Б») загальна площа 37,1 кв.м., Кіоск (літ. «Д») загальна площа 13,3 кв.м., паркан (номер 1), ворота (номер 2), паркан (номер 3), водопровід (номер 4), убиральня (номер 5), ворота (номер 6), тротуар (номер 7), паркан (номер 8), паркан (номер 9), Навіс (літ. «М»), Насосна (літ. «З»), Навіс (літ. «К»).

Суддя

Повний текст рішення підписаний 07 квітня 2010 року.