Рішення № 92166496, 30.09.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4755/20

Провадження № 2/359/2166/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі представника пози вача – захисника Чучковської А.В .,

представника відповідача – Бохан О.Г.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про стягнення матеріальної допомоги за колективним договором та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив :

23 червня 2020 року ОСОБА_1 , через захисника Чучковську А.В., подав до Бориспільського міькрайонного суду Київської області позов, яким просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (далі по тексту - Украерорух) на свою користь : матеріальну допомогу за колективним договором в розмірі 419900 грн. 00 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення та понесені судові витрати.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 24 січня 2000 року працював на різних посадах у відповідача і наказом Украерорух № 435/о від 23 квітня 2020 року звільнений з роботи з 06 травня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Подаючи відповідачу 16 квітня 2020 року заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, позивач також просив виплатити йому передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками матеріальну допомогу, яку ні в день звільнення, ні по день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не виплачено.

Наведені дії відповідача ОСОБА_1 вважає порушенням ст. 116 КЗпП України, а тому вважає обгрунтованими вимоги про застосування до Украерорух наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачем обраховано на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі по тексту – КМУ) № 100 від 08 лютого 1995 року та який просить стягнути з відповідача по день ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням і викликом та призначено судове засідання.

27 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив, яким Украерорух просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у ньому, а саме врахувати той факт, що : за період запровадження на території України карантину фінансово-господарська діяльність відповідача суттєво скоротилась, доходи знизились та призвело підприємство до скрутного фінансового становища; матеріальна допомога, передбачена п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками, не відноситься до обов`язкових виплат працівнику при звільнені, що передбачені КЗпП України, та можлива за наявності у відповідача фінансової спроможності виплачувати її; підприємством разом з профспілками у травні 2020 року розроблено зміни до колективного договору, якими збережено норми про виплату матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, але змінено порядок її виплати.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Разом з тим, представляти власні інтереси в суді позивач делегував захиснику Чучковській А.В., яка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі. Крім того, до закінчення судового розгляду нею зроблено заяву про наміри подати до суду, у передбачений ст. 141 ЦПК України строк, докази понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, давши їм належну оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 в період з 21 січня 2000 року по 06 травня 2020 року працював в Украерорух. Наведене підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 13-15).

16 квітня 2020 року позивач подав на ім`я в.о. директора Украерорух заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 06 травня 2020 року та просив виплатити йому при звільненні матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору (а.с. 16).

Наказом Украерорух № 435/0 від 23 квітня 2020 року позивача звільнено з 06 травня 2020 року з посади інженера електрозв`язку відділу оперативно – технічного обслуговування інженерних мереж та пожежної безпеки служби головного інженера Украероруху за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (а.с. 17).

Листом Украерорух від 30 квітня 2020 року за № 1-23-1.2/3416/20 позивачу повідомлено, що у зв`язку з складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів, у відповідача немає можливості виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (п. 6.25.2 Колективного договору) (а.с. 18).

Крім того, на запит захисника Чучковської А.В. відповідач листом № 1-17.2/6666/20 від 10 червня 2020 року, серед іншого, повідомив також, що посадовий оклад ОСОБА_1 на дату звільнення становив 20995 грн. 00 коп., а сума матеріальної допомоги, передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору, становить 419900 грн. 00 коп. При звільненні позивача останньому виплачено лише заробітну плату в розмірі 2016 грн. 89 коп., а також надано відомості, у виді роздруківки з табелю за період з грудня 2019 року по травень 2020 року, щодо отриманого ОСОБА_1 заробітку за останні шість місяців перед звільненням (а.с. 20-23).

Вказані обставини, на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки не заперечуються і визнаються сторонами у справі.

З наведеного вище суд приходить висновку, що при звільненні позивача йому не виплачено матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За нормами ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Структуру заробітної плати, відповідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», складає : Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, у структуру заробітної плати, крім іншого, входить і компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 10, ч. 1, 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Наведене також узгоджується з п. 3.1 Колективного договору укладеного між адміністрацією Украерорух та профспілками (зі змінами та доповненнями, внесеними протягом 2015 – 2020 років, в редакції від 01 лютого 2020 року) де зазначено, що положення даного договору поширюються на всіх найманих працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілок (а.с. 25-40).

Колективний договір в даній редакції був чинним на момент звільнення позивача, а відтак всі його норми є чинними і для ОСОБА_1 .. Доказів протилежного сторонами не надано суду.

Згідно ст. 9? КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

У п. 6.25.1 - 6.25.2 Колективного договору розділу 6 «Соціальні гарантії, пільги та компенсації» вказано, що на підприємстві діє Програма соціального захисту (Додаток 19). У випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі :

- при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років – 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом;

- за кожний повний рік роботи понад 5 років – по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Згідно п.14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору.

Разом з тим, згідно додатку 26 до колективного договору «Черговість фінансування заходів на соціальне та матеріальне забезпечення працівників підприємства згідно з договором» не передбачено послідовність та пріоритет з виплати матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 68).

Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 299444 гривень. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 365401 гривень (а.с.82-83).

З огляду на вказані показники прибутку підприємства, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у підприємства прибутків та відсутність грошових коштів для виплати позивачу матеріальної допомоги, оскільки прибутки хоч і знизились, проте були наявними. В той же час, суду не надано жодних доказів неможливості провести повний розрахунок з позивачем при наявності такого доходу підприємства.

На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року Украерорух прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства (а.с. 71-73).

20 травня 2020 року у дію вступила нова редакції п.6.25.2 колективного договору, за змістом якої у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад (а.с. 64-67).

При цьому зазначено, що виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).

Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.

Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги за умови виплати на основі договору між працівником та адміністрацією.

В свою чергу, на вказане вище слід зазначити, що робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру не наділена повноваженнями приймати рішення щодо внесення змін чи доповнень до колективного договору.

Так, згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

У п. 10.1 розділу «Порядок внесення доповнень та змін до договору» Колективного договору вказано, що зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситись протягом усього терміну його дії за взаємною згодою сторін у встановленому цим розділом порядку. Внесення змін та доповнень до договору відбувається шляхом переговорів у зв`язку зі зміною чинного законодавства України, Генеральної чи Галузевої угоди або за ініціативою однієї зі сторін на засіданні постійно діючої комісії з проведення колективних переговорів та розгляду змін і доповнень до колективного договору, склад якої визначається сторонами та затверджується наказом директора підприємства.

Результати засідання комісії оформляється протоколом, який підписується співголовами комісії. На підставі цього протоколу формується окремий документ «Зміни до договору», що підписується підписантами договору, згідно п. 1.4 договору, та підлягає повідомній реєстрації у тому самому порядку, що й договір, місцевими органами державної виконавчої влади.

Крім того, зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, в той час як ОСОБА_1 звільнений з роботи з 06 травня 2020 року, а тому зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються.

В матеріалах цивільної справи міститься постанова Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі №640/19162/16-ц (а.с.156-158), а також постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року у справі №235/7241/16-ц (а.с.159-162), зі змісту яких вбачається, що нарахування і виплата одноразової допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію не входить в структуру заробітної плати, не передбачена нормами КЗпП України та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що встановлені ч. 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці». Виплата зазначеної допомоги передбачена колективним договором і не є обов`язковою. Така виплата є альтернативною, яка здійснюється лише за наявності у підприємства фінансових можливостей (прибутку) за звітний період, в якому працівник звільнився. Виплата зазначеної допомоги відповідно до колективного договору не передбачена в день звільнення, тому дія ст.117 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Однак речення «адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги», що міститься в п.6.25.2 колективного договору, навпаки свідчить про те, що виплата вказаної допомоги є не альтернативним правом, а виключно обов`язком Украерорух. Згідно п.14.1 колективного договору здійснення виплат, передбачених вказаним договором, залежить не від прибутку відповідача, а наявності у нього власних грошових коштів, яких було цілком достатньо для виплати позивачу матеріальної допомоги.

Крім того, ст.116 КЗпП України передбачає обов`язок підприємства, установи, організації здійснювати виплату не тільки заробітної плати, а взагалі всіх сум, що належать працівнику, без визначення їх вичерпного переліку. Ані іншими нормами трудового законодавства, ані колективним договором не визначений інший строк виплати матеріальної допомоги, ніж день звільнення працівника з роботи. Ці обставини свідчить про те, що постанова Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі №640/19162/16-ц та постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року у справі №235/7241/16-ц, на які посилається представник відповідача, не поширюються на спірні правовідносини.

За змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

У ст.1 Протоколу №1 до Конвенції вказано - «власністю» є також право на своєчасну сплату сум заробітної плати та надбавок до неї, зокрема, такі висновки зробив Європейський Суд при тлумаченні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції у рішеннях, прийнятих проти України у справах «Воскобойник проти України» (заява №39874/05), «Лопатюк та інші проти України» (заява №903/05), «Дідух проти України» (заява №14394/04), «Воротнікова проти України» (заява №1225/02).

Оскільки відповідач так і не виплатив позивачу передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору матеріальної допомоги при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з виходом на пенсію ні під час звільнення, ні по день ухвалення судового рішення у справі, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню в цій частині та з Украерорух на користь позивача належить стягнути вказану матеріальну допомогу в розмірі 419900 грн. 00 коп.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу (пункт 20 постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі за № 712/3776/17, провадження № 61-32684 св 18.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердже-ним постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно п.5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розд. III Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що позивача звільнено 06 травня 2020 року, а в березні 2020 року він перебував у оплачуваній відпустці, суд, для правильного розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 бере як розрахункову величину відомості про отриманий ним дохід в січні (37856 грн. 16 коп. – 23 робочі дні) та лютому (35862 грн. 96 коп. – 22 робочі дні) 2020 року, наведений в табелі за № 0750 (а.с. 23).

Виходячи з цього середньоденна заробітна плата складала 1638 грн. 20 коп. (37856 грн. 16 коп. + 35862 грн. 96 коп.) : (23 + 22) (робочих дні в місяці).

Відтак, з Украерорух на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 165458 грн. 20 коп. (1638 грн. 20 коп. (середньоденна заробітна плата) х 101 (робочі дні за період з 06 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення включно).

За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

В той же час, ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч наведеним законодавчим приписам відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини Украерорух у невиплаті належної ОСОБА_1 матеріальної допомоги при звільненні.

Підсумовуючи вказане вище, суд вважає, що позов обгрунтований і його слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 , матеріальну допомогу, передбачену п. 6.25.2 колективного договору, в розмірі 419900 грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 165458 грн. 20 коп.

Частиною 1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок, наведене підтверджується квитанцією № 0.0.1739443269.1 від 17 червня 2020 року (а.с.45). Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з Украерорух на користь позивача належить стягнути понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

На підставі викладеного та керуючись п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.10, ч.1 та ч.3 ст.13, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про стягнення матеріальної допомоги за колективним договором та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, у якого при прийомі на роботу в Підприємство була оформлена пенсія, в розмірі 419 900 (чотириста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 07 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року включно в розмірі 165 458 (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок, з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Позивач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою :АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 11 лютого 2006 року Солом`янським РУ ГУ МВС України в м. Києві).

Відповідач : Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/с115, аеропорт, м. Бориспіль-1, Київська область)

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 09 жовтня 2020 року.

Суддя Л.В. Яковлєва