Рішення № 92163412, 09.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20481/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №1910-о від 17.10.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" у вигляді догани відносно ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірний наказ винесено відповідачем протиправно, оскільки порушень трудової дисципліни ним вчинено не було, оскільки він виконував повноваження, покладені на нього посадовою інструкцією. Також вказав на те, що являється одиноким батьком, вдівцем на утримані якого знаходиться двоє малолітніх дітей, а тому на нього поширюються гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що за результатами розгляду дисциплінарної справи у діях позивача виявлено вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні службових обов`язків, а саме невиконання розпорядження №194-р «від 08.05.2019 року «Про призначення відповідальної особи», яким ОСОБА_1 призначено відповідальним за експлуатацію адміністративного будинку державної власності ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, проспект. Героїв Сталінграду, буд. 58 та зобов`язано забезпечити виконання функцій працівників, відповідальних за експлуатацію адмінбудинків згідно з додатком.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює на посаді головного державного інспектора відділу капітального будівництва та експлуатації майна управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у м. Києві.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві №1910-о від 17.10.2019 року на підставі ст.ст.64-69, 77 Закону України «Про державну службу» за невиконання посадових обов`язків застосувати до головного державного інспектора відділу капітального будівництва та експлуатації майна управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.

Підстава: подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДФС у м. Києві від 17.10.2019 року №474/26-15-06-01-15/ДК, пояснення ОСОБА_1 від 16.10.2019 року.

Не погоджуючись з указаним наказом, вважаючи його таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом та Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов`язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до ст.62 вказаного Закону, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені ст.8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби (ст. 66 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Як видно із наданих суду доказів, Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 17.10.2019 року №1910-о за не виконання посадових обов`язків, на підставі ст.ст.64-69 та 77 Закону України «Про державну службу», позивачу оголошено догану.

Із протоколу засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 15.10.2019 року №239-дк убачається, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено дисциплінарний проступок у діях головного державного інспектора відділу капітального будівництва та експлуатації майна управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1, згідно з абзацу 5 пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що виявилось у невиконанні розпорядження ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 року №194-р «Про призначення відповідальної особи», чим порушено вимоги статтей 8, 9 Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що Розпорядженням ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 року №194-р ОСОБА_1 було призначено відповідальним за експлуатацію адміністративного будинку ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул.. Героїв Сталінграду, 58. Додатком до Розпорядження закріплено функції працівників, відповідальних за експлуатацію адмінбудинків. З вищезазначеним Розпорядженням позивача ознайомлено 27.05.2019 року.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві запискою, в якій просив відповідно до п.п.14 п.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а також унеможливлення виконання Розпорядження ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 року №194-р та відсутністю від 08.05.2019 року відповідального працівника, призначити іншого працівника відповідального за експлуатацію адміністративного будинку державної власності ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду,58.

Також 29.05.2019 року позивач звернувся з листом до начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС у м.Києві щодо вжиття відповідних заходів при перевірці Розпорядження ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 року №194-р.

Листом від 31.05.2019 року ГУ ДФС у м Києві повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для вжиття заходів відділом з питань запобігання та виявлення корупції.

Судом встановлено, що на протокольних нарадах управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури 04.07.2019 року та 05.07.2019 року було вислухано зауваження та пояснення ОСОБА_1 та запропоновано приступити до виконання Розпорядження.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, вчинення якого, за позицією відповідача, стало підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом, підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани став висновок відповідача щодо не виконання позивачем службових обов`язків, внаслідок чого, за на думку відповідача, порушено ст..8, п. 5. ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».

Як видно з матеріалів справи, додатком до розпорядження ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 року №194-р визначено функції, серед яких є обхід приміщень після закінчення робочого дня.

Судом встановлено, що позивач являється батьком який виховує двох малолітніх дітей, на якого поширюються гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 56 Закону тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.

Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

За згодою керівника державної служби для державного службовця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, керівник державної служби зобов`язаний установити для них неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Забороняється залучати до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Позивач неодноразово звертався до начальника ГУДФС у м. Києві, з проханням взяти до уваги той факт, що він являється батьком одинаком, який має на утриманні двох малолітніх дітей, що унеможливлює виконання вищезазначеного розпорядження в частині.

Таким чином, не надавав своєї згоди на надурочні роботи.

Також, наголошував на тому, що функції передбачені додатком до Розпорядження не відносяться до його посадових завдань та обов`язків, вичерпний перелік яких міститься в п.2.1-2.24 Посадової інструкції, затвердженої начальником ГУ ДФС у м. Києві 11.03.2019 року, тому просив внести до останньої зміни.

Судом досліджено Посадову інструкцію від 11.03.2019 року та встановлено, що частина функцій покладених на позивача Розпорядженням від 08.05.2019 року №194-р, не відноситься до його посадових обов`язків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з`ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 27.09.2010 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача з приводу неналежного виконання посадових обов`язків, що було предметом розгляду у межах даного дисциплінарного провадження, які, як свідчать матеріали дисциплінарної справи, не знайшли свого відображення та відповідного аналізу з боку відповідача у пропозиції.

При цьому, у поданні відсутні посилання на обставини, викладені у поясненнях позивача по наведених фактах, та які мали б бути досліджені та оцінені безпосередньо дисциплінарною комісією, з наведеними висновками за результатом їх розгляду.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що дисциплінарне провадження щодо позивача було проведено упереджено так без урахування всіх обставин.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті спірного рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано принципу пропорційності при обранні санкції до позивача за вчинене ним порушення у вигляді догани. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії.

Оскільки дії позивача не призвели до втрат дохідної частини державного бюджету, то суд не вбачає застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого п.5 ст.65 Закону №889-VII, у вигляді догани, адже відповідачем було порушено принцип пропорційності при вирішенні питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до позивача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №1910-о від 17.10.2019 року, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №1910-о від 17.10.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" у вигляді догани відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа