Рішення № 92163302, 23.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ № 640/4921/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

за участю:

представник позивача - адвокат Розов О.С.;

представників відповідача - Бельдяга С.В., Стрелець В.О.

ОСОБА_1 звернулась до суду (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30.06.2020) з позовом:

- визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2019 №889-к та наказ від 20.01.2020 №216-к у частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити з 27.01.2020 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами або рівнозначній посаді державної служби в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

- стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 60954,30грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць;

- стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалами суду: від 05.05.2020 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, призначено підготовче судове засідання; від 10.08.2020 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Підготовче провадження відкладалось у зв`язку з запровадженням Урядом України карантинних заходів та прийняттям заяви про зміну предмета позову. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову вказано: порушення Мінекономіки процедури звільнення позивача, позаяк не було попереджено про звільнення, не запропоновано роботу відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, рівнозначну посаду; Мінекономіки безпідставно не переведено позивача, як працівника із більшим стажем та кваліфікацією на вакантну рівнозначну посаду начальника відділу взаємодії та комунікації відповідно до нового штатного розпису.

Представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України проти позову заперечив, пояснивши, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 №117 (набрав чинності 25.09.2019) внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про державну службу", за змістом яких законодавець скасував застосування законодавства про працю до державних службовців у частині попередження про наступне вивільнення працівників та вимог надавати пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) в разі звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що докази долучені до відзиву не містять інформації про наявність розпорядчого акту (рішення) Мінекономіки про посади державної служби, що підлягають скороченню з 27.01.2020, в тому числі посади яку займала позивач.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав. Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд установив.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.04.2018 №213-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту з посадовими особами з 14.05.2018.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.07.2018 №426-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту з 03.08.2018 у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 в адміністративній справі №826/13700/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 24.07.2018 №426-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України з 03.08.2018.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.10.2019 №103-к на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 №60149657 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту з 04.08.2018.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.11.2019 №322 внесено зміни до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.09.2019 №26, виклавши її в новій редакції.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2019 №889-к визначено:

1. Надати ОСОБА_1 - начальнику відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту, щорічну відпустку за період роботи з 14.05.2018 по 13.05.2019 на 29 календарних днів, з 17.12.2019 по 17.01.2020 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

2. Звільнити ОСОБА_1 з посади начальнику відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту 20.01.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

3. Департаменту фінансово-господарської діяльності виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати та компенсацію за 1 календарний день щорічної відпустки за період роботи з 14.05.2018 по 13.05.2019 та за 21 календарний день щорічної відпустки за період роботи з 14.05.2019 по 20.01.2020.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20.01.2020 №216-к внесено зміни до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2019 №889-к "Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 ":

1. у пункті 1 слова та цифри "з 17.12.2019 по 17.01.2020"замінено словами та цифрами "з 26.12.2019 по 25.01.2020";

2. у пункті 2 слова та цифри "20.01.2020" замінити словами та цифрами "27.01.2020";

3. у пункті 3 слова та цифри "з 14.05.2019 по 20.01.2020" замінити словами та цифрами "з 14.05.2019 по 27.01.2020".

Вказані накази підписані в.о. державного секретаря Міністерства розвитку економіки та сільського господарства України ОСОБА_3 .

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини щодо проходження громадянами державної служби, звільнення з державної служби врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.10.2015 №889-VIII (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Як уже вказувалось, правовою підставою звільнення позивача згідно з оскаржуваними наказом від 16.12.2019 №889-к слугував пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (зі змінами згідно Законом України від 19.09.2019 №117-IX, набрав чинності з 25.09.2019), за яким підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Зі змісту наказу вбачається, що звільнення зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності.

Унаслідок реалізації наказу Мінекономіки від 05.11.2019 №322 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України", яким внесено зміни до структури апарату Мінекономіки, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.09.2019 №26, створено департамент взаємодії з експортерами та просування експорту, в структурі якого передбачено відділ взаємодії та комунікації з експортерами.

На думку суду, з урахуванням встановленої обставини, підтверджується скорочення посади начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту, слугував пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", яку обіймала позивач.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивачем заява про переведення у зв`язку із змінами структури та штатного розпису з посади не подавалась, оскільки позивачу не було запропоновано вакантної посади, роботи.

Представник відповідача підтвердив, що внаслідок введення нового штатного розпису наказом Мінекономіки від 05.11.2019 №322 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України" працівники призначались в нову структуру на підставі заяв за процедурою переведення.

Відповідно до листа директора департаменту взаємодії з експортерами та просування експорту, у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Мінекономіки ОСОБА_4 переведено на посаду начальника взаємодії та комунікації з експортерами департаменту взаємодії з експортерами та просування експорту з 04.12.2019.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Законом України "Про державну службу" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, за загальним правилом добір на посади державної служби має проводитися за конкурсом.

Частиною п`ятою статті 22 Законом України "Про державну службу" передбачалось, що в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.09.2019 №829 перейменовано Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та не встановлено реорганізації чи ліквідації Міністерства.

Відповідно до статті 41 Законом України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення (пункт 1); на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець (пункт 2).

Як уже вказувалось, позивачу не було запропоновано іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

Підставами позову зазначено, що позивач має більший стаж та кваліфікацію ніж ОСОБА_4 , яку було переведено на аналогічну посаду в новоствореній структурі. Позивачем надано витяг від 02.03.2018 №5 з протоколу засідання конкурсної комісії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" (співбесіди), відповідно до якого загальна кількість балів за результатами конкурсу ОСОБА_1 складає - 5,00, водночас ОСОБА_4 - 4,56.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав суду доказів, які б доводили, що під час вирішення питання про можливість переведення позивача розглядалось питання її професійної підготовки та професійних компетентностей. За твердженням представників відповідача, рішення приймалось в межах дискреційних повноважень виконувача обов`язки державного секретаря Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

На думку суду, такі доводи є помилковими, позаяк дискреція керівника державної служби чи суб`єкта призначення полягає у встановленні професійної підготовки та професійних компетентностей державного службовця. На думку суду, ця умова є обв`язкою і її врахування не може залежати від дискреційних повноважень.

Такий висновок узгоджується положеннями Закону України "Про державну службу", за змістом якої: державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (абзац перший частини першої статті 1);професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (пункт 5 частини першої статті 2);державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (пункти 3, 5, 6, 7, 9 статті 4).

Отже, рішення керівника державної служби чи суб`єкта призначення, в разі обрання способу призначення державного службовця на посаду не за конкурсом, може бути прийняте лише в разі встановлення професійної підготовки та професійних компетентностей кожного державного службовця.

В матеріалах судової справи відсутні докази того, що під час вирішення питання про переведення досліджувались професійна підготовка та професійна компетентність позивача. Відсутність процедури вирішення наведеного питання не може бути підставою для прийняття рішення керівником державної служби чи суб`єктом призначення без наведення обґрунтування, на власний розсуд. Навпаки, призначення за такою процедурою має здійснюватися максимально прозоро з дотримання однакових для всіх процедур.

З огляду на те, що відповідачем не встановлювались професійна підготовка та професійна компетентність позивача, в порівнянні з іншими державними службовцями, суд доходить висновку про необґрунтованість звільнення позивача. Наведене також дає підстави дійти висновку, що Мінекономіки реалізовано повноваження щодо звільнення позивача не з метою, з якою таке повноваження надане, оскільки взагалі не досліджувалось питання професійної підготовки та професійних компетентностей для з`ясування питання наявності підстав для переведення з метою забезпечення якнайкращого виконання завдань і функцій держави у відповідній галузі, чи можливого пропонуання нижчої посади саме за результатами встановлення, визначених статтею 41 Закону України "Про державну службу" якостей державного службовця.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про незаконність звільнення позивача, тому підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 оскаржуваного наказу від 16.12.2019 №889-к.

Щодо вимоги поновити позивача на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами або рівнозначній посаді державної служби в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, то така вимога задоволенню не підлягає, позаяк не було дотримано вимог статті 41 Законом України "Про державну службу", що має виконати відповідач, оскільки це належить до його компетенції.

Суд відхиляє доводи представника позивача про щодо обов`язку відповідача пропонувати рівнозначну посаду, позаяк стаття 87 Закон України "Про державну службу" зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 19.09.2019 №117-IX (набрав чинності з 25.09.2019) такого обов`язку не передбачає. Як уже вказувалась, рівнозначна посада мала бути запропонована лише в разі, коли за результатами визначення професійної підготовки та професійних компетентностей позивач могла обійняти рівнозначну посаду в новоствореному підрозділі.

Разом з тим, на думку суду, відповідач зобов`язаний був попередити позивача про звільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України та запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у змінах, внесених до Закону України "Про державну службу" згідно з Законом України від 19.09.2019 №117-IX. Відносини щодо попередження державного службовця про звільнення на підставі пунктів 1, 1-1 статті 87 Закон України "Про державну службу" були врегульовані Законом України від 14.01.2020 №440-IX (набрав чинності 13.02.2020). Відтак, оскільки спеціальний Закон не містив процедури попередження про звільнення, підлягали застосування положення КЗпП України у відповідній частині.

На думку суду, не пропонування позивачу іншої роботи, коли не було скорочення чисельності чи штатної чисельності, не встановлено некомпетентності є протиправним.

Оскільки Законом України "Про державну службу" не визначено процедури поновлення незаконно звільненого державного службовця, застосуванню підлягають норми КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з пунктом 2 оскаржуваного наказу від 16.12.2019 №889-к позивача звільнено з посади начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту 20.01.2020, наказом від 20.01.2020 №216-к щодо внесення змін до наказу від 16.12.2019 №889-к у частині заміни визначеної дати звільнення 20.01.2020 новою датою звільнення 27.01.2020, тому позивач підлягає поновленню на цій посаді з 28.01.2020.

Належним способом виконання рішення в цій частині є поновлення позивача на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28.01.2020 на підставі відповідного наказу. З урахуванням результатів перевірки критеріїв, визначених статтею 41 Законом України "Про державну службу" щодо професійної підготовки та професійних компетентностей осіб, що претендують на відповідну посаду, відповідач має вирішити питання про переведення позивача на таку посаду відповідно до затверджених змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд визнав незаконним звільнення позивача, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2020 (наступний день за днем звільнення) по 23.09.2020 (день ухвалення судом рішення).

До матеріалів справи додано довідку Мінекономрозвитку від 04.03.2020 №2121-12/157, відповідно до якої середньоденний заробіток з урахуванням 42 робочих днів становить - 677,28 грн.

Представником позивача заперечень щодо сум, визначених в довідці від 04.03.2020 №2121-12/157не висловлено.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2020 по 23.09.2020, враховуючи середньоденний заробіток - 677,28 грн. та кількість робочих днів: січень - 3 дні; лютий - 20 днів; березень - 21днів; квітень - 21 день; травень - 19 днів; червень - 20 днів; липень - 23 дні; серпень - 120 днів; вересень - 17 днів, дорівнює 111073,92 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача та з якої відповідачем мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14222,88 грн., за виключенням податків та обов`язкових внесків.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідачем у відзиві не висловлено заперечень щодо обґрунтованості, співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п`ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 03.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "П.Р.С. і Компанія", останнє погоджується надавати через адвокатів адвокатського об`єднання, яким видано відповідний ордер, наступні види правничої (правової) допомоги на замовлення клієнта, а саме представництво інтересів довіреної особи клієнта в якості позивача при розгляді цивільної справи за позовом про визнання протиправним звільнення, поновлення на роботі та стягнення вимушеного прогулу (підпункт 1.1 пункту 1 договору).

Сторони домовились, що винагорода Об`єднання становить 7000,00 грн. Клієнт оплачує винагороду на поточний рахунок Об`єднання протягом п`яти днів з дня підписання даного договору (підпункт 3.2 пункту 3 договору). Крім винагороди визначеної в підпункті 3.2 даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 20% від суми, що буде ним отримана після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення за вимушений прогулу. Клієнт оплачує гонорар успіху на поточний рахунок об`єднання протягом п`яти днів з дня отримання клієнтом відповідних коштів (підпункт 3.3 пункту 3 договору).

В матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги серії АА №1020913 від 25.02.2020 та квитанція від 14.02.2020 №0.0.1615300309.1 на суму 7000,00 грн.

Як уже вказувалось за змістом частини четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Відтак суд доходить висновку про непідтверджена адвокатом надання відповідної допомоги та як наслідок понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки позов задоволено частково, сторонами не надано доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для розподілу та присудженню судових витрат.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 грудня 2019 року №889-к "Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 " щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту 20 січня 2020 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу, а також визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20 січня 2020 року №216-к щодо внесення змін до наказу від 16 грудня 2019 року №889-к у частині заміни визначеної дати звільнення 20 січня 2020 року новою датою звільнення 27 січня 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28 січня 2020 року.

Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року в розмірі 111073,92 (сто одинадцять тисяч сімдесят три гривні дев`яносто дві копійки), з якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

У задоволенні решти позову відмовити.

Відмовити в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль копійок).

Виконати негайно рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28 січня 2020 року.

- стягнення з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року в розмірі суми стягнення за один місяць - 14222,88 грн. (чотирнадцять тисяч двісті двадцять дві гривні вісімдесят вісім копійок), з якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

Встановити, що належним способом виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28 січня 2020 року є видання на підставі цього рішення суду посадовою особою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28 січня 2020 року.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (ідентифікаційний код 37508596, місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя В.А. Донець