Рішення № 92163156, 12.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/2938/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області далі також – ГУ ПФУ у Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, викладеної в листі від 17.04.2020 № 2500-0325-5/12437, у задоволенні його заяви від 17.03.2020 про призначення пенсії за вислугу років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити йому пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 07.04.2017.

12.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 23 календарних роки. Проте календарна вислуга років позивача складає 21років 07 місяців 14 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугу років за пунктом “а” статті 12 Закону№2262-ХІІ. Також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача необґрунтованими, а також зауважив, що строк звернення до суду ним не пропущений.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років винесено 17.04.2020, позовну заяву подано до суду 30.07.2020, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 21.08.1995 по 06.11.2015 та в Національній поліції України з 07.11.2015 по 06.04.2017, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-13).

Наказом від 31.03.2017 №85/ос відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України “Про національну поліцію” позивача звільнено зі служби з посади начальника слідчого відділення Бахмацького відділу поліції ГУНП з 06.04.2017 у зв`язку з скороченням штатів. У вказаному наказі зазначено, що на день звільнення позивач мав вислугу років в календарному обчисленні 21 рік 07 місяців 14 днів, у пільговому - 24 роки 03 місяці 22 дні (а.с.15).

Наказом від 10.10.2019 № 317 о/с внесені зміни до наказу від 31.03.2017 № 85 о/с щодо імені позивача (а.с.17).

17.03.2020 позивач звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з проханням оформити та повторно подати документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення пенсії за вислугою років (а.с.19-22).

30.04.2020 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області листом № 53/124/30-2020 повідомило позивача, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській відмовило у призначенні пенсії, оскільки на дату звільнення зі служби (06.04.2017) для призначення пенсії за вислугу років, вислуга мала становити 23 календарних роки і більше (а.с.24).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).

Відповідно до положень пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, зокрема, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Водночас, статтею 171 Закону встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України такий порядок визначено у постанові від 17.07.1992 № 393; так, підпунктом «в» пункту 3 цієї постанови визначено перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця вислуги років для призначення пенсії.

Розглядаючи дану справу, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року сформулював висновок про необхідність врахування норм постанови № 393 до спірних правовідносин, який за приписом частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню іншими судами.

Суд встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України:

- з 21.08.1995 по 18.07.1998 курсант Чернігівського училища внутрішніх справ МВС України;

- з 18.07.1998 по 22.01.1999 інспектор виправних робіт Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 22.01.1999 по 31.05.1999 старший інспектор інспекції Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 31.05.1999 по 23.10.2000 оперуповноважений відділення карного розшуку Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 23.10.2000 по 29.08.2003 старший оперуповноважений групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 29.08.2003 по 19.03.2004 старший оперуповноважений групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Чернігівській області;

- з 19.03.2004 по 02.12.2004 перший заступник начальника відділу – начальник відділу кримінальної міліції Талалаївського районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 02.12.2004 по 12.06.2005 начальник Батуринського селищного відділення міліції Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 12.06.2005 по 01.08.2005 начальник відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 01.08.2005 по 29.01.2009 начальник Батуринського селищного відділення міліції Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 29.01.2009 по 19.04.2010 начальник Батуринського селищного відділення міліції Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 19.04.2010 по 25.06.2010 виконуючий обов`язки начальника Борзнянського районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 25.06.2010 по 10.05.2013 - начальник Борзнянського районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 10.05.2013 по 04.10.2013 оперуповноважений сектору карного розшуку Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 04.10.2013 по 06.11.2015 слідчий слідчого відділу Бахмацького районного відділу УМВС України в Чернігівській області;

- з 06.11.2015 звільнений за пунктом 64 «з» ( у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу ( службу) у встановленому порядку на роботу (службу) в іншій міністерства центральні органи виконавчої влади ( установи, організації;

- з 07.11.2015 по 06.04.2017 начальник Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

- 06.07.2017 звільнений за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області № 476 ( а.с. 14).

Враховуючи вищевикладене і те, що наявність у позивача пільгового стажу служби підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області № 476, тому суд дійшов висновку, що позов є таким, що ґрунтується на законі, а тому підлягає задоволенню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Пунктом 6 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 №3-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, із заявою про призначення пенсії за вислугою років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через уповноважений структурний підрозділ 17.03.2020, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з дня його звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 560,53 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, - з дня його звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 560,53 грн (п`ятсот шістдесят грн) 53 коп, сплачений відповідно до квитанції від 07.08.2020 №0.0.1793626244.1.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П`ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко