Рішення № 92163035, 12.10.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1182/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду позові ОСОБА_1 (позивач) просить:

- визнати протиправною бездіяльність прокурора Чернівецької області (відповідач), який не перевірив обставини, викладені у його скарзі від 30.06.2020р. та не вирішив питання щодо проведення службового розслідування (не задовольнивши таке клопотання та не відмовивши в його задоволенні);

- зобов`язати прокурора Чернівецької області повторно розглянути його скаргу від 30.06.2020р. у відповідності до вимог України "Про звернення громадян", прийняти за скаргою законне рішення та направити його на електронну адресу і поштову адресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надіслав прокурору Чернівецької області скаргу щодо порушення його прав і законних інтересів прокурорами Кіцманської місцевої прокуратури та проведення щодо цього службового розслідування. Вказує, що бездіяльність прокурорів Кіцманської місцевої прокуратури полягає в тому, що на його неодноразові звернення протягом тривалого часу, жоден з них не перевірив у порядку нагляду законність прийняття постанови слідчого ОСОБА_2 від 27.08.2013 про оголошення ОСОБА_1 в розшук у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013. Зазначає, що відповідачем обставини викладені в скарзі не перевірялися, а питання проведення службового розслідування не розглянуте, натомість роз`яснено, що таке дисциплінарне провадження та порядок подання дисциплінарної скарги. Однак, позивач вважає, що у своїй скарзі від 30.06.2020, він вказав фактичні дані, що можуть бути перевірені шляхом витребування у Кіцманської місцевої прокуратури наглядового провадження за кримінальним провадженням №42013270240000007 від 15.04.2013, однак відповідач проявив протиправну бездіяльність, що полягає у не перевірці викладених у скарзі обставин та не вирішенні питання по суті скарги щодо проведення службового розслідування.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 надано роз`яснення про те, що відповідно до вимог ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду. Відповідач вказує, що зважаючи на те, що скарга ОСОБА_1 від 30.06.2020р. не містила в собі конкретних даних щодо протиправних дій працівників органів прокуратури як підстав для проведення службового розслідування, визначених пунктом 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 343 від 06.12.2017, відтак, на думку відповідача, правових передумов для задоволення вимог скаржника не було.

Зазначає, що розгляд скарги ОСОБА_1 здійснювався з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про звернення громадян», оскільки оскарження позивачем дій прокурорів органів прокуратури Чернівецької області за своєю сутністю пов`язані з реалізацією органом прокуратури своїх кримінально-процесуальних повноважень. Тому скаржнику було роз`яснено, що захист порушених, на думку позивача, прав підлягає вирішенню в рамках кримінального процесу, за правилами ст. 303-307 КПК України. Водночас, вказує, що позивачем не було доведено будь-яких порушень прав заявника у кримінальному провадженні № 42013270240000007 з боку працівників органів прокуратури відповідно до вимог ст. 60 КПК України. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що прокуратура Чернівецької області діяла відповідно до чинного законодавства.

У відповіді на відзив, ОСОБА_1 зазначає про те, що предметом даного спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання щодо проведення службового розслідування з приводу дій Кіцманської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні № 42013270240000007. Вказує, що саме відсутність офіційної відмови про проведення службового розслідування стала підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.08.2020р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 30.06.2020р. звернувся до прокурора Чернівецькій області із зверненням, у якому зазначив, що у провадженні СВ Заставнівського відділення поліції Кіцманського ВП ГУНП України в Чернівецькій області перебуває кримінальне провадження №742013270240000007 від 15.04.2013р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.191 КК України, в якому сторона обвинувачення вважає його підозрюваним. Процесуальний нагляд за дотримання законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013270240000007 здійснюється прокурорами Кіцманської місцевої прокуратури у зв`язку з чим, за даним кримінальним провадженням, заведено наглядове провадження. У зверненні вказано, що з листа підписаного керівником Кіцманської місцевої прокуратури, вих.№89-198-15 від 26.06.2020, випливає, що хоча ОСОБА_1 неодноразово звертався до прокурора із скаргою на безпідставне та протиправне оголошення його в розшук, в матеріалах наглядового провадження за кримінальним провадженням №42013270240000007 відсутні документи, що стосуються перевірки законності прийняття процесуального рішення, а саме - постанови слідчого ОСОБА_2 від 27.08.2013 про оголошення його в розшук. У зв`язку з цим, у зверненні ОСОБА_1 вказав, що вважає, що прокурор не перевіривши законність прийняття процесуального рішення слідчого про оголошення його в розшук з 27.08.2013 та до цього часу - не виконав покладені на нього законом обов`язки та проявив протиправну бездіяльність. На цій підставі заявник у зверненні просив провести службове розслідування з приводу викладених у даній скарзі обставин та притягнути прокурорів до дисциплінарної відповідальності (а.с.6-7).

У відповіді від 06.07.2020р. №04/2/2-130-17, наданій відповідачем на звернення ОСОБА_1 , начальник управління нагляду прокуратури Чернівецької області зазначив, що у відповідності до ч.2 ст.305, ч.1 ст.306 КПК України, бездіяльність прокурора, яка виразилась у не проведенні перевірки законності рішення слідчого про оголошення ОСОБА_1 у розшук, останній вправі оскаржити до слідчого судді місцевого суду, відповідно до вимог ст. 303-307 КПК України. Також, у відповіді, зокрема, роз`яснено, що притягнення прокурорів Кіцманської місцевої прокуратури до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 44 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється відповідним органом за дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (а.с.8-9).

Позивач вважає, що відповідач не розглянув його скаргу по суті, не вирішив питання щодо проведення службового розслідування з приводу дій (бездіяльності) прокурорів Кіцманської прокуратури, чим вчинив протиправну бездіяльність. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулює Закон України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За правилами статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Положеннями ст.7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

З матеріалів справи слідує, що позивач надіслав відповідачу звернення у формі скарги, що містила повідомлення про порушення його прав прокурорами Кіцманської місцевої прокуратури при здійсненні процесуального нагляду за дотриманням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013270240000007. У зв`язку із цим, позивач просив провести щодо даної обставини службове розслідування та притягнути прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

За правилами частини першої статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти дні

Порядок розгляду звернень громадян, запитів і звернень народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатів місцевих рад (далі - звернення і запити), строки їх розгляду, а також основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян у Генеральній прокуратурі України, у тому числі у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, регіональних, місцевих та військових прокуратурах (далі - органи прокуратури), визначений Інструкцією про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 20.12.2017 року №357 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2018 року за № 65/31517 (далі - Інструкція №357), яку розроблено відповідно до статті 40 Конституції України, Законів України «Про прокуратуру», «Про звернення громадян», «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус депутатів місцевих рад», Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», інших нормативно-правових актів з питань звернень громадян.

Пунктом 4 розділу І Інструкції №357 визначено, що розгляд звернень і запитів, особистий прийом громадян в органах прокуратури здійснюються на принципах законності, об`єктивності, всебічності, неупередженості, своєчасності, недопущення дискримінації за будь-якими ознаками, заборони переслідування за подання звернення, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки прокурорів.

Пунктом 1 розділу IV Інструкції №357 передбачено, що звернення громадян вирішуються у строк не більше одного місяця від дня надходження до прокуратури. Звернення, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів, якщо інший строк не встановлено спеціальним законом.

Згідно із пунктами 7, 8 розділ V Інструкції №357 за результатами розгляду звернень приймається одне з таких рішень: задоволено - наведені у зверненні доводи визнано обґрунтованими і за результатами вжито заходів до поновлення прав і законних інтересів заявника (прийнято відповідне процесуальне рішення за результатами вирішення скарги на дії, рішення слідчого або прокурора; пред`явлено позов; здійснено вступ у справу, порушену за позовами інших осіб; внесено апеляційну, касаційну скарги або заяву про перегляд судового рішення; надано письмову вказівку відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру»); відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнано необґрунтованими; роз`яснено - надано роз`яснення щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства. Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі порушені у ньому питання, заявнику надано відповідь.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що при розгляді скарги ОСОБА_1 від 30.06.2020 відповідач дотримав повною мірою вимог Закону №393/96-ВР та Інструкції №357, виходячи з такого.

Так, у відповіді, наданій позивачу останньому роз`яснено про порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, про порядок оскарження бездіяльності прокурора, яка виразилась у не проведенні перевірки законності рішення слідчого про оголошення ОСОБА_1 у розшук. Також, позивачу роз`яснено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Натомість позивач вважає, що відповідач не розглянув по суті його скаргу, оскільки не прийняв рішення про проведення службового розслідування або про відмову у проведенні такого.

Однак, суд звертає увагу на те, що зі змісту звернення позивача вбачається, що основною метою такого є прохання притягнути прокурорів до дисциплінарної відповідальності. При цьому, наведеними вище вимогами чинного законодавства встановлено, що за наслідком звернення може бути прийнято певні рішення, серед яких, зокрема, надання роз`яснень щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства.

Таким чином, відмова у задоволенні звернення є не єдиним можливим рішенням за наслідком розгляду звернення позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 від 30.06.2020 відповідачем належним чином розглянута, в силу пункту 8 розділу V Інструкції №357 на всі порушені у скарзі питання заявнику надано відповідь, роз`яснення (а саме, щодо порядку притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності та оскарження їх дій чи бездіяльності щодо не проведення перевірки законності рішення слідчого про оголошення його у розшук за правилами КПК України).

Зважаючи на викладене вище, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що не надавши відмову у задоволенні його клопотання про проведення службового розслідування з приводу бездіяльності прокурорів Кіцманської прокуратури при здійсненні процесуального нагляду у кримінальному провадженні №42013270240000007, відповідач проявив протиправну бездіяльність. Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції №357, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність наданої відповіді на звернення позивача. Натомість, позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б допущення відповідачем протиправної бездіяльності при розгляді його звернення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні, що не суперечить статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - прокурор Чернівецької області (вул. Кордуби, 21, м.Чернівці, 58000; код ЄДРПОУ 02910120)

Суддя В.О. Кушнір