Ухвала суду № 92162710, 09.10.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер справи 289/1580/20

Номер провадження 1-кс/289/268/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 м. Радомишль

Слідчий суддя Радомишльського районного суду Житомирської областi Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Науменко І.В.,

прокурора Яворенка А.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників Соронович А.А., Змаженка Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Медведчук О.В., погоджене прокурором Яворенком А.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12020060280000377 від 07.10.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сокове РФ, громадянина України, з неповною вищою освітою, офіційно працюючого на посаді адміністратора у ТОВ «Консалтинг ЮА», неодруженого, маючого неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Медведчук О.В., погоджене прокурором Яворенком А.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній підозрюється в тому, що 07.10.2020 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в лісовому масиві поблизу смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, випадково зустрів ОСОБА_3 , з яким знаходився в неприязних стосунках і у нього виник умисел на умисне вбивство останнього.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, ОСОБА_1 здійснив один постріл з мисливської рушниці марки HATSANESCORTAIMGUARD серійний номер № НОМЕР_1 , в потерпілого ОСОБА_3 , внаслідок чого заподіяв останньому вогнепальне поранення лівого колінного суглобу і нижньої третьої гомілки, після чого потерпілий ОСОБА_3 почав втікати.

В результаті вчинення своїх протиправних дій, ОСОБА_1 свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_3 , реалізувати не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_3 втік.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому, просив задовольнити та зазначив, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвість кримінального провадження та належну поведінку підозрюваного, який може переховуватись від органу досудового розслідування, продовжити свою протиправну діяльність, впливати на свідків, з якими живе в одному населеному пункті. Окрім того, наразі не проведено всі слідчі дії, в тому числі огляд місця події, а тому є підстави вважати, що підозрюваний може знищити сліди, які залишились на місці скоєння злочину.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з потерпілим ОСОБА_3 у нього був конфлікт влітку з причини, що останній разом з товаришами побили підозрюваного, однак, інцидент було вичерпано. 07.10.2020 ОСОБА_1 пішов до лісового масиву поблизу смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, взявши з собою рушницю, з метою захисту, оскільки на нього раніше в лісі нападали собаки. Зустрівши там ОСОБА_3 , у них виникла суперечка, ініціатором якої був потерпілий. ОСОБА_3 почав погрожувати підозрюваному ножем, був агресивно налаштований, кидався до нього, на що ОСОБА_1 здійснив вистріл у землю, після чого ОСОБА_3 побіг у глиб лісу. ОСОБА_1 не розумів, що поранив потерпілого, будь-яких ознак цього він не помітив, намірів вбивати ОСОБА_3 у нього не було. Потім підозрюваний зустрів у лісі товариша ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , який, на думку ОСОБА_1 , надав неправдиві покази відносно того, що останній направляв на свідка зброю. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 зателефонувати до ОСОБА_3 , аби той повернувся і вони вирішили конфліктну ситуацію. Враховуючи, що підозрюваному потрібно було на наступний день виходити на роботу, він пішов у домоволодіння у смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, переодягнувся та поїхав до м. Києва, де проживає без реєстрації з цивільною дружиною. У поліцію стосовно ситуації, яка склалась, не звертався, оскільки не знав, що поранив ОСОБА_3 , а щодо нападу на нього з ножем не заявляв, бо не вважав за доцільне це робити.

На запитання прокурора яким чином він міг поцілити потерпілому в ногу, якщо стріляв у землю, пояснив, що ОСОБА_3 в момент пострілу зробив випад ногою вперед. Попереджувального пострілу в повітря ОСОБА_1 не міг здійснити, оскільки все відбулось дуже швидко.

Захисники проти задоволення клопотання заперечували, з посиланням на те, що ризики кримінального провадження відсутні (слідчі дії проведені; свідки у даному провадженні – знайомі потерпілого, які раніше побили самого підозрюваного, будинок у смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області використовується ОСОБА_1 як дача, буває він там рідко, тому не вплине на свідків; переховуватись від органів досудового розслідування підозрюваний не має наміру, він сам звернувся до першого патруля поліції у м. Києві, коли йому зателефонували з смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області та повідомили, що він поранив ОСОБА_3 ), як і обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки наміру на вбивство у підозрюваного не було, постріл був ненавмисний, направлений не в життєво важливі органи та, враховуючи, що ОСОБА_1 постійно працює на роботах, пов`язаних зі зброєю, якби у останнього був умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_3 , то він би його довів до кінця (вистрелив би у життєво важливі органи, або ж, коли потерпілий втікав від нього – у спину). Окрім того, у разі, якщо б підозрюваний розумів, що вчинив злочин, то заховав би знаряддя злочину, однак, рушницю знайдено у дачному господарстві ОСОБА_1 ..

Захисники, разом із документами, що характеризують підозрюваного, надали слідчому судді пояснення ОСОБА_5 , сусіда ОСОБА_1 у м. Києві, на підтвердження того, що останній не перебував у стані сп`яніння на момент пострілу, оскільки вживав алкогольні напої тільки по приїзду до столиці, а також того, що підозрюваному не було відомо про поранення ОСОБА_3 .

Захисники просили слідчого суддю обрати до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту за місцем фактичного проживання у м. Києві, окрім того, враховуючи офіційне працевлаштування ОСОБА_1 , просили заборонити підозрюваному залишати житло лише у нічний час. При вирішенні клопотання також просили врахувати, що їх підзахисний раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має неповнолітню дитину, бере участь у її вихованні та утриманні.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, надані стороною захисту документи, слідчий суддя приходить до наступного.

07.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (кримінальному провадженні присвоєно № 12020060280000377) відносно того, що 07.10.2020 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 поблизу смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області з гладкоствольної рушниці здійснив постріл з метою вбивства ОСОБА_3 , але свої злочинні дії до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

Зі змісту протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 07.10.2020 слідує, що він протягом останніх трьох років періодично проживає у АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 , навпроти господарства якої мешкає ОСОБА_1 , з яким у потерпілого в червні 2020 року стався конфлікт з причини того, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_6 , однак, конфлікт був вичерпаний. 07.10.2020 ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 (родичем ОСОБА_6 , який також періодично проживає у останньої) вирішили піти по гриби до лісу. Пройшовши повз будинок ОСОБА_1 , на відстані приблизно 600 м від вказаного господарства, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розійшлись в різні напрямки ( ОСОБА_4 пішов у глиб лісу, а ОСОБА_3 йшов попід дорогою). При собі у ОСОБА_3 було прозоре п`ятилітрове пластикове відро у жовтому пакеті. За 200-300 м ОСОБА_3 помітив, що йому на зустріч хтось іде, підійшовши ближче, він зрозумів, що це ОСОБА_1 , який був у камуфляжному одязі, в руках у нього була одноствольна помпова рушниця. Наблизившись до ОСОБА_3 на відстань 3 м, ОСОБА_1 , зі словами «Ось ти і попався» навів на потерпілого дуло рушниці та відразу вистрелив у ноги. ОСОБА_3 , злякався, кинув відро та побіг від підозрюваного в глиб лісу, пробіг близько 500-600 м, при цьому відчував біль у коліні лівої ноги. В цей час ОСОБА_1 біг за потерпілим, проте, черговий раз обернувшись, ОСОБА_3 зрозумів, що його вже не переслідують, зупинився, побачив кров на ногах та пошкоджені штани. Коли потерпілий переховувався у лісі, йому зателефонував ОСОБА_4 , однак, піднявши слухавку, ОСОБА_3 почув голос ОСОБА_1 , який сказав, щоб той повертався назад, бо він застрелить його друга, на що потерпілий пояснив, що повернеться, проте, через певний час, бо ОСОБА_1 прострелив йому ногу. Надалі ОСОБА_3 знову зателефонували, але на цей раз говорив ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_1 пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрілись у лісі, вийшли на дорогу, де їх зустріли працівники швидкої медичної допомоги та поліціянти, потерпілий отримав відповідну допомогу та розповів про те, що сталось. Вказати на місцевості, де був постріл ОСОБА_3 може, хто був свідком події йому не відомо, але ОСОБА_4 повідомив йому, що чув постріл.

Зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 07.10.2020 вбачається, що у смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області живе його знайома – ОСОБА_6 , яка колись проживала у цивільному шлюбі з його племінником, та у якої ОСОБА_4 час від часу гостює. 07.10.2020, приїхавши до смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, свідок разом ОСОБА_3 , який також перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_6 , пішли по гриби в ліс, який знаходиться навпроти господарства ОСОБА_6 . ОСОБА_3 взяв з собою пластикове відро та жовтий пакет для грибів. Зайшовши на 150 м у глиб лісу, свідок з ОСОБА_3 розійшлись. Перебуваючи сам у лісі, ОСОБА_4 почув постріл зі зброї, з якої саме сказати не може, після чого побачив як на відстані 15 м від нього пробіг чоловік (лише через певний час ОСОБА_4 зрозумів, що це був ОСОБА_3 ), а потім в тому ж напрямку йшов ще один мужчина, тримаючи в руках предмет чорного кольору, схожий на мисливську гладкоствольну зброю, який, помітивши свідка, підійшов до нього, навів рушницю та гучно сказав « ОСОБА_7 до мене». ОСОБА_4 злякався за своє життя, наблизився до чоловіка на відстань 1 м та зрозумів, що не знає останнього, на вигляд він був ростом 185-190 см, спортивної тілобудови, волосся з залисинами, наявна сивина, одягнений у футболку темно-синього кольору, камуфляжний костюм, тримав у руках мисливську рушницю чорного кольору з одним стволом для пострілів типу помпової зарядної рушниці, наведену на свідка передньою дульною частиною. Вказаний чоловік в наказному тоні сказав свідку, аби той телефонував своєму товаришу ОСОБА_8 (саме в цей момент ОСОБА_4 зрозумів, що особа, яка бігла лісом, то був ОСОБА_3 ) та увімкнув гучномовець, що свідок і зробив. Чоловік взяв телефон в свої руки та почав розмовляти з потерпілим, про що саме вони спілкувались ОСОБА_4 сказати не може, оскільки невідомий вимкнув гучномовець, однак, свідок чув, як невідомий сказав потерпілому повертатись до них, а то інакше ОСОБА_4 буде непереливки. Під час розмови дуло рушниці було направлено в землю. Дана розмова тривала недовго, потім невідомий поклав телефон до своєї кишені, перезарядив рушницю зі словами «Це кажан, щоб навєрняка», знову тричі телефонував ОСОБА_8 , видалив записи даних розмов, витер поверхню телефону своєю футболкою, повернув його свідку зі словами «У мене до тебе претензій немає» та пішов в напрямку села. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 , який йому повідомив, що вказаний чоловік вистрелив потерпілому в коліно. Через 10-15 хв. свідок та потерпілий зустрілись біля електростанції неподалік дороги Радомишль-Біла Криниця, де їх чекала ОСОБА_6 , яка в свою чергу вже знала про описані події від ОСОБА_8 та викликала поліцію зі швидкою медичною допомогою. Надалі свідку стало відомо ім`я особи, яка погрожувала йому зброєю, це був ОСОБА_1 , який неподалік від будинку ОСОБА_6 має домогосподарство, до проведення обшуку в якому його було залучено. В ході вказаної слідчої дії, із вказаного володіння ОСОБА_1 було вилучено рушницю, якою свідку погрожували та камуфльовану куртку, в якій був одягнутий ОСОБА_1 під час означених подій, в карманах якої виявлено набої до рушниці. ОСОБА_4 зазначає, що може впізнати чоловіка, який погрожував йому зброєю, а також вказати місце в лісовому масиві, де все відбувалось.

07.10.2020 на підставі проведення спец. операції «Грім», було проведено обшук в господарстві ОСОБА_1 , яке розташоване по АДРЕСА_1 , та в автомобілі марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з метою відшукання знаряддя злочину, та інших речових доказів, які мають значення у даному провадженні. В ході даної слідчої дії, було виявлено та вилучено: мисливську рушницю марки НОМЕР_3 , мисливську камуфльовану куртку, картону коробку з написом «Monolit 32», в якій знаходиться 5 мисливських набоїв, 15 мисливських набоїв з написом Rio Ammo 12 GA та відеореєстратор марки «Infiniti», які належать ОСОБА_1 .

Постановою старшого слідчого СВ Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП у Житомирській області від 07.10.2020 вищевказані об`єкти визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12020060280000377.

Ухвалою слідчого судді від 09.10.2020 надано дозвіл на проведення обшуку території домоволодіння, приміщень та житлового будинку, у якому зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , для надання допустимості проведеного дізнавачем СД Радомишльського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Стрембулевичем В.С. 07.10.2020 обшуку і вилучення речових доказів. Також надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для надання допустимості проведеного дізнавачем СД Радомишльського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Стрембулевичем В.С. 07.10.2020 обшуку і вилучення речових доказів.

07.10.2020 о 19 год. 35 хв. у м. Радомишль Житомирської області ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України про що складено відповідний протокол.

08.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до характеристики, наданої головою Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_1 під час перебування у смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області зарекомендував себе з негативної сторони, вживає алкогольні напої, вступає в конфлікти з сусідами. До сільської ради надходили неодноразово усні звернення про негативну поведінку ОСОБА_1

ОСОБА_1 та його захисники заперечували щодо вказаної характеристики, однак, будь-яких доказів на спростування останньої слідчому судді надано не було.

З пояснень ОСОБА_5 , якого за його згодою опитав адвокат ОСОБА_9 , з метою збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», слідує, що ОСОБА_5 товаришує з ОСОБА_1 протягом шести років. 07.10.2020 о 14 год. 58 хв. ОСОБА_5 знаходився у своєму гаражі, ремонтував автомобіль, йому зателефонував ОСОБА_1 , вони домовились про зустріч. Приблизно через 15 хв. ОСОБА_1 прийшов до нього, був тверезим, вони почали спілкуватись, товариш повідомив, що їздив за своїми банківськими картками на дачу в смт. Біла Криниця. Потім вони вирішили повечеряти та випили 0,5 л горілки. Під час вечері ОСОБА_1 розповів, що цього ж дня у смт. Біла Криниця у нього відбувся конфлікт з місцевим жителем, який раніше на нього нападав зі своїми знайомими та побили його. ОСОБА_1 з вказаним чоловіком зустрівся у лісі та останній кинувся на нього з ножем, на що ОСОБА_10 , з метою захисту, здійснив попереджувальний вистріл в землю з рушниці, що висіла у нього на плечі дулом донизу, яку він взяв з собою, оскільки на нього раніше нападали собаки. Під час розмови ОСОБА_1 зателефонував хтось із смт. Біла Криниця та повідомив, що він в лісі комусь поранив ногу, у зв`язку з чим ОСОБА_10 сказав, що потрібно туди їхати та дізнатись, чи дійсно він завдав ушкоджень тому чоловіку.

Слідчий суддя критично ставиться до пояснень ОСОБА_5 , оскільки останній повідомив лише те, що йому стало відомо від самого ОСОБА_1

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чоло слідчому судді надано копію Свідоцтва про народження від 11.11.2010 серії НОМЕР_4 .

Окрім того, слідчому судді, як характеризуючи особу підозрюваного документи, надано копії військового квитка, дипломів про освіту, свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, а також строкового трудового договору від 31.08.2020, за яким ОСОБА_1 приймається на посаду адміністратора у ТОВ «Консалтинг ЮА».

Слідчий суддя не бере до уваги надану медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, видану 23.02.2017 на ім`я підозрюваного, оскільки термін дії такої довідки сплив.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення – ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України – застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри – це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,

- незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення підозрюваним речових доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування. Враховуючи, що детальний огляд місця події не проведено, ризик того, що підозрюваний може вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речових доказів суттєвий.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на свідків або потерпілого. Свідки, на яких посилається сторона обвинувачення, у даному кримінальному провадженні, а також і сам потерпілий є односельчанами ОСОБА_1 .

Слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту відносно того, що ОСОБА_1 лише періодично проживає у смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, оскільки будь-яких доказів на спростування вказаної інформації або ж на підтвердження місця проживання підозрюваного у м. Києві надано не було.

Досліджені під час розгляду клопотання показання свідчать про їх значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню. Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них – це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. такий же ризик наявний і щодо впливу підозрюваного на потерпілого.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до особливо тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилося 49 роки, стороною захисту надано відомості, що підозрюваний працевлаштований, має неповнолітню дитину;

- підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий; за місцем проживання характеризується негативно; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом ОСОБА_1 до місця події, свідків та потерпілого, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак, зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав, окрім того, слідчий суддя звертає свою увагу на зареєстроване місце проживання підозрюваного, а саме смт. Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області, тобто той же населений пункт, де проживають свідки, потерпілий та у якому відбулось кримінальне правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, проте, у даному конкретному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст.176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 05.12.2020.

Одночасно визначити ОСОБА_1 розмір застави у межах 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 210 200,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача UA678201720355249002000000277, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626, банк отримувача ГУ ДКСУ у Житомирській області, отримувач ТУ ДСА України в Житомирській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з постійного місця проживання, яке він зазначить слідчому, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання (перебування), роботи.

Попередити підозрюваного про наслідки невиконання таких обов`язків, якщо вони будуть на нього покладені.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя Н. С. Сіренко