Рішення № 92162699, 07.10.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2104/19

Номер провадження 2/289/339/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «НАСК «Оранта», про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 30.09.2019 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Б.Тена не надав перевагу у русі автомобілю Daewoo Nexia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, який в свою чергу здійснив наїзд на автомобіль Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля Daewoo Nexia, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.11.2019 винним у ДТП визнано ОСОБА_3 та судом його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної ДТП позивач ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні, в зв`язку з чим понесла майнові витрати на лікування в розмірі 4853,96 грн.

В позові зазначено, що відповідачем завдано шкоди не тільки майну, а і здоров`ю ОСОБА_2 , відповідачі зобов`язані солідарно здійснити відшкодування останній майнову шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, у розмірі 4853,96 грн.

Крім того, позивачі зазначають про спричинення їм моральної шкоди, до якої відносять нервовий стрес, перенесений під час зіткнення автомобілів, позивачі зазнали сильних душевних страждань, ОСОБА_1 постійно відчуває хвилювання за життя і здоров`я своєї дружини, яка зазнала тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, втратив спокій і постійно перебуває в стані тривоги.

Окрім того, ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІ групи, а сильний стрес, спричинений ДТП, спричинив загострення його хронічних захворювань, з`явилося безсоння, тривога. Для нього як людини з інвалідністю автомобіль був єдиним засобом пересування, відмова відповідачів добровільно відшкодувати збитки призвела до необхідності додаткових витрат часу для захисту позивачем своїх прав. Також сильного страху за життя ОСОБА_2 зазнали їх двоє малолітніх дітей.

Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив в 10000,00 грн., оскільки саме незаплановані додаткові такі витрати він змушений нести у зв`язку з неможливістю пересування на автомобілі та необхідністю лікування загострень хронічних захворювань.

Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінює в 17500,00 грн., оскільки саме така мінімальна сума може бути витрачена на відновлення її нормального морального стану, курс лікування в ДП «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», який спеціалізується на лікуванні хвороб нервової системи, для 2 дорослих і 2 дітей на десять днів становить мінімум 17500,00 грн.

Ухвалою від 05.03.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін (а.с.42), копії ухвали направлено сторонам, а відповідачам разом із копією позовної заяви з додатками на 24 арк. (а.с.45,46,47,47), направлену судом кореспонденцію сторони отримали (а.с.52,53,54,58).

18.06.2020 від відповідача-1 ОСОБА_3 надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – страховика ПАТ НАСК «Оранта» (а.с.60-61).

18.06.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи факту скоєння ДТП 30.09.2019 за його участі, зазначає, що позивачі отримали від страхової компанії «Оранта» страхове відшкодування як за пошкоджений автомобіль, так і за ушкодження здоров`я, однак, про це не зазначили в позові. Крім того, позивачами не доведена обставина щодо тривалості перебування на лікарняному ОСОБА_2 саме внаслідок ДТП, оскільки на стаціонарному лікуванні вона перебувала з 30.09.2019 по 04.10.2019, а послідуюче її лікування, відповідно до висновку ЛКК значиться як лікування з приводу хронічного захворювання, будь-які докази про причинно-наслідковий зв`язок її лікування з ДТП в цей період – відсутні. Вважає, що ДТП не спричинила тяжких наслідків для позивачів, оскільки навіть в рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25.11.2019 вона визначена малозначною, при цьому ОСОБА_1 взагалі ніяких травм не отримав. Тому вважає, що позивачі не зазнали моральної шкоди в заявленому розмірі, вважає заявлений розмір відшкодування неадекватним відносно даного випадку ДТП, яка вчинена не з умислом, а з необережності. Просить суд врахувати, що він являється людиною похилого віку, часто хворіє, має дуже хвору жінку (онкозахворювання та інше) (а.с.62-63).

Ухвалою суду від 18.06.2020 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – страховика ПАТ НАСК «Оранта», розгляд справи відкладено на 07.10.2020 (а.с.80).

05.10.2020 від відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що позовні вимоги не визнає, так як ніякого відношення ні до самої події ДТП, ні до автомобілів учасників відношення не має, ніяким чином не порушила права позивачів, не спричиняла їм ні майнової, ні моральної шкоди, тому не має нести відповідальність по даному позову і є неналежним відповідачем. Просить справу розглядати без її участі (а.с.95).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, на питання представника відповідача зазначив, що дійсно отримав страхове відшкодування, яке, однак, не покрило всіх витрат, тому і вимушений звернутися до суду, так як автомобіль (який належить брату) йому потрібен для пересування, оскільки він являється особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок ДТП він також отримав ушкодження здоров`ю, звертався до лікарів, проте, до страхової із вимогою про відшкодування витрат не звертався, а дружина зверталася і їй виплатили кошти, які були витрачені на лікування, копії чеків за лікування надані до матеріалів справи, а оригінали чеків надані в страхову компанію. Вважає, що можливо моральна шкода дещо завищена і може бути непосильною для відповідача ОСОБА_3 , в той же час вважає, що він має право на відшкодувати моральної шкоди хоч би пару тисяч гривень. Щодо відповідальності ОСОБА_5 – якщо вона не являється власником автомобіля, то позивач до неї майнових претензій не має.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що їй завдано шкоди здоров`ю, до теперішнього часу вона приймає пігулки. До ОСОБА_5 вона претензій не має, якщо остання не являється власником автомобіля. Щодо наданих суду чеків за лікування зазначила, що їй дійсно виплатила страхова компанія витрати за цими чеками. Щодо заявленої моральної шкоди – просить задовольнити в повному обсязі, так як вона себе до теперішнього часу погано почуває.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні спершу звернувся із вибаченням до позивачів, зазначив, що автомобіль ЗАЗ Lanos належить його дружині, яка страждає на тяжкі хвороби, являється онкохворою, якраз в день скоєння ДТП він возив дружину в лікарню, так як періодично вона проходить курси лікування. Відразу після скоєння ДТП він підбіг до потерпілої ОСОБА_5 , так як хвилювався перш за все за її здоров`я, пропонував їм допомогу, так як відчував, що має допомогти в силу своїх можливостей, однак, позивачі жодного разу до нього не зверталися. Вибачався перед позивачами, проте, просив й ввійти в його становище, так як на даний час він знаходиться в дуже скрутному становищі, пенсії ледь вистачає на лікування дружини, вважає, що страхова компанія відшкодувала завдані позивачам збитки, а він не має коштів на відшкодування моральної шкоди, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача адвокат Єсіна О.П. в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як відповідач ОСОБА_3 не відноситься до тих осіб, які мають нести відповідальність у вказаному випадку, автомобіль ЗАЗ Lanos, яким керував її довіритель, застрахований в СК «Оранта», яка фактично виплатила всі відшкодування, моральну шкоду, завдану позивачам, також має відшкодувати страхова компанія, однак, позивачі не зверталися з відповідними вимогами до страховика.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2019 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв ДТП, внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля Daewoo Nexia, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, в результаті чого постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.11.2019 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_3 та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено останнього від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (а.с.11).

Згідно положень ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із довідки до акта МСЕК серії 12 ААБ №545437 вбачається, що позивач-1 ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 25.09.2019, загальне захворювання, протипоказана тяжка фізична праця (а.с.12).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач-2 ОСОБА_2 внаслідок ДТП знаходилася на лікуванні з 30.09.2019 до 04.10.2019 (а.с.13-14,15).

Згідно висновку ЛКК № 93/1 поліклініки №2 КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради від 01.11.2019 ОСОБА_2 оглянута лікарями ЛКК, спостерігається у лікаря невролога з приводу хронічного захворювання (а.с.16).

Згідно відповіді НАСК «Оранта» від 17.07.2020, страховиком 12.11.2019 було здійснено виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Daewoo Nexia, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 25264,88 грн., та 02.04.2020 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4965,87 грн. за шкоду, завдану здоров`ю ОСОБА_2 (а.с.97).

Долучені до матеріалів справи копії чеків не досліджувалися із згоди позивачів, так як останні підтвердили факт виплати страховою компанією витрат за цими чеками (а.с.18-22).

Згідно наданої Головним сервісним центром МВС інформації станом на 19.03.2020 з бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів про власника автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником вказаного автомобіля на підставі довідки-рахунка № ВІА062420 від 18.12.2013 зареєстровано ОСОБА_7 з правом користування – ОСОБА_3 (а.с.55,56), зазначене також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.75).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 являється пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років (а.с.64), його дружина ОСОБА_7 також отримує пенсію за віком (а.с.66), хворіє та перенесла 10.12.2019 оперативне втручання (а.с.67,68,70,71),

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, ОСОБА_7 проживає разом із чоловіком ОСОБА_3 , онкохвора, звернулася із заявою до Чайківської сільської ради з причини необхідності коштів для післяопераційного лікування, згідно висновку – дійсно потребує матеріальної допомоги (а.с.69).

Долучені до матеріалів справи копії Договору комплексного страхування «Автопарасолька», укладеного 20.12.2019 та Поліс № АО/6885170 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном від 21.12.2019 по 20.12.2020 (а.с.72,73) суд не бере до уваги, так як вони укладені після скоєння ДТП, а тому не відповідають вимогам належності доказів.

Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Аналіз змісту наведеного пункту Правил дорожнього руху і частини другої статті 1187 ЦК України у їх взаємозв’язку приводить до висновку, що коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно пунктів 3, 9 вказаної Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В силу ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини щодо непричетності відповідача-2 ОСОБА_5 до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.09.2019, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди з ОСОБА_5 .

Однак, встановивши, що дорожньо-транспортна пригода за участі сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце, дії відповідача-1 ОСОБА_3 були неправомірними, між діями відповідача-1 та завданою шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та, оскільки наслідком заподіяння шкоди були дії джерела підвищеної небезпеки, наявна постанова суду, то суд вважає питання наявності вини відповідача-1 ОСОБА_3 окремому дослідженню не підлягає та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з останнього користь позивача-2 ОСОБА_2 моральної шкоди.

При цьому суд враховує положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України, згідно якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

За таких підстав, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини та зазначені в рішенні суду норми чинного законодавства, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що внаслідок скоєного відповідачем-1 ОСОБА_3 правопорушення позивач-2 ОСОБА_2 зазнала моральної шкоди, яка не може бути виправленою лише констатацією судом факту порушення, разом із тим її розмір, беручи до уваги надане суду обґрунтування характеру та обсягу страждань позивача-2 ОСОБА_2 , характер майнових і немайнових втрат, також враховуючи майновий стан та встановлені в судовому засіданні складні життєві умови відповідача-1 ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України, зменшивши розмір матеріальної шкоди до 1 000,00 грн.

"Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

Отже, для задоволення позовних вимог позивача-1 ОСОБА_1 суд підстав не вбачає, так як останній не надав суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним вимог.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан відповідача, звільняє його від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 136, 259, 263-265, 274-279ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «НАСК «Оранта» (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «НАСК «Оранта» (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000,00 грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Звільнити відповідача від сплати судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2020.

Суддя Н. С. Сіренко