Рішення № 92161006, 08.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/602/20

2/0203/569/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 27.09.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Підприємством з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №109750, за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу Volkswagen Passat д/н НОМЕР_1 . 17.02.2017 року в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Mazda д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль було пошкоджено та згідно рахунків №111 від 18.02.2017 року та №410 від 18.02.2017 року вартість його відновлювального ремонту склала 5374 грн. 95 коп. Згідно умов договору страхування позивачем було виплачено страхувальнику кошти в сумі 5374 грн. 95 коп. Таким чином, відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в сумі 5374 грн. 95 коп. та витрати на оплату судового збору.

В наданому відзиві відповідач посилався на те, що з постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року не вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.02.2017 року, автомобіль Volkswagen зазнав будь-яких механічних пошкоджень. Іншими документами, наданими позивачем, цей факт також не підтверджується. Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 20.02.2020 року заявник просив виплатити страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на СТО «Аеліта» м.Дніпро. Згідно рахунку на оплату №410 від 18.02.2017 року на суму 1080 грн. постачальником є ПП «Аеліта», що відповідає майновій вимозі заявника. Однак, відповідно до рахунку на оплату №111 від 18.02.2017 року на суму 4521 грн. постачальником послуг є ФОП ОСОБА_2 , що не відповідає майновій вимозі заявника. До позовної заяви надано акт огляду транспортного засобу Volkswagen, який проводився 18.02.2017 року, тобто на наступну добу після дорожньо-транспортної пригоди, а тому не доводить та не виключає той факт, що зафіксовані в ньому пошкодження заподіяні саме в результаті пригоди, що сталась 17.02.2017 року. Крім того, в заяві про настання страхового випадку заявником зазначено про пошкодження заднього бамперу, а в акті огляду вказано задній бампер та хром бамперу заднього. Також посилався на те, що в акті огляду було зазначено, що страхова компанія виплачує за усунення пошкоджень та заміну тих вузлів та деталей транспортного засобу, що вказані в даному акті. Однак, додаткового було виставлено рахунок №410 від 18.02.2017 року на суму 1080 грн. за оплату матеріалів, які не були зазначені в акті огляду від 18.02.2017 року. В страховому акті було вказано про подачу письмового повідомлення про настання страхового випадку від 17.02.2017 року. Проте, до позовної заяви долучено заяву про настання страхового випадку від 20.02.2020 року. Крім того, позивач посилався, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження виплати страхового відшкодування не стосуються даного спору.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що умовами договору страхування від 27.09.2016 року серії АМ №109750 було передбачено варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня», а також п.10.5.2 договору встановлено, що розрахунок розміру страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених із страховиком рахунків і способу ремонту СТО, який виконує роботи, спираючись на часові норми виробника транспортного засобу. У відповідності до вказаних умов договору, на підставі рахунків №111 від 18.02.2017 року та №410 від 18.02.2017 року страховиком було перераховано на рахунок СТО – ПП «Аеліта» страхове відшкодування в розмірі 5374 грн. 95 коп. Крім того, в заяві про настання страхового випадку від 18.02.2020 року ОСОБА_3 просила виплатити страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на СТО ПП «Аеліта» та ФОП ОСОБА_2 . Також зазначили, що заява про настання страхового випадку подавалась 18.02.2020 року водієм ОСОБА_3 та 20.02.2020 року безпосередньо страхувальником в особі Підприємства з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн».

В наданих письмових запереченнях відповідач посилався на те, що доказів компетентних органів про отримання автомобілем Volkswagen пошкоджень з вини відповідача в результаті пригоди від 17.02.2017 року не надано. З постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року не вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Volkswagen зазнав будь-яких механічних пошкоджень. Також зазначив, що згідно заяви страхувальника в особі Підприємства з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» від 20.02.2020 року останній просив виплатити страхове відшкодування саме на рахунок СТО «Аеліта» в м.Дніпро. Тому, відповідач вважає помилковим твердження позивача щодо використання як доказу заяви ОСОБА_3 від 18.02.2017 року, оскільки остання не є потерпілою або іншою особою, яка має право на отримання страхового відшкодування. Також посилався на відсутність в матеріалах справи письмового повідомлення про страховий випадок від 17.02.2017 року, що зазначений в страховому акті. В зв`язку з цим, вважав позовні вимоги не доведеними.

В наданій заяві позивач просив проводити розгляд справи за відсутності його представника, зазначивши про підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у поданих ним заявах по суті справі.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.02.2017 року в м.Дніпрі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Mazda д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Власником транспортного засобу Volkswagen Passat д/н НОМЕР_1 є Підприємство з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн», яким на момент пригоди було застраховано останній згідно договору від 27.09.2016 року серії АМ №109750, укладеному з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, що визнано відповідачем під час розгляду справи в суді та не потребує додаткового доказування в силу ч.1 ст.82 ЦПК України.

17.02.2017 року за участю водія застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 та аварійного комісара було складено Звіт про результати огляду місця ДТП (Заяву про настання страхового випадку).

18.02.2017 року аварійним комісаром складено акт огляду транспортного засобу Volkswagen Passat д/н НОМЕР_1 , в якому зафіксовано пошкодження заднього бамперу та хрому бампера заднього.

Також 18.02.2017 року водієм ОСОБА_3 було подано заяву про настання страхового випадку.

20.02.2017 року аналогічну заяву було подано безпосередньо страхувальником - Підприємством з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн».

Згідно рахунку №111 від 18.02.2017 року ПП ОСОБА_2 , на суму 4521 грн. та рахунку №410 від 18.02.2017 року ПП «Аеліта» на суму 1080 грн., страхового акту №UA2017021700072/L61/01 від 23.02.2017 року та розрахунку до вказаного страхового акту від 23.02.2017 року, позивачем було перераховано на рахунок СТО кошти в сумі 5374 грн. 95 коп. для проведення відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу.

Частиною 1 ст.25 Закону України «Про страхування» встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч.ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Наведене свідчить, що головною особливістю відшкодування шкоди, яка виникла за участі джерела підвищеної небезпеки, є те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає як винну, так і безвинну відповідальність власника такого джерела. На володільця не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню такої шкоди, лише у двох випадках: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи досліджені судом докази, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо відсутності доказів пошкодження застрахованого транспортного засобу Volkswagen Passat д/н НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.02.2017 року, оскільки цей факт зафіксовано в складеному 17.02.2017 року безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди за участю водія застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 та аварійного комісара Звіті про результати огляду місця ДТП (Заяві про настання страхового випадку), а також складеному 18.02.2017 року аварійним комісаром акті огляду транспортного засобу.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів тому, що зафіксовані в зазначених вище звіті та акті пошкодження не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача.

Крім того, суд враховує, що постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.02.2017 року та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

При цьому, ст.124 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Стосовно доводів відповідача про те, що в заяві про виплату страхового відшкодування від 20.02.2017 року ставилось питання про перерахування коштів на СТО «Аеліта» м.Дніпро, в той час як страхове відшкодування було виплачено на підставі рахунку №111 від 18.02.2017 року ПП ОСОБА_2 , на суму 4521 грн. та рахунку №410 від 18.02.2017 року ПП «Аеліта» на суму 1080 грн., суд враховує, що така виплата відповідала умовам п.10.5.2 договору страхування від 27.09.2016 року.

Згідно цих рахунків вбачається, що відновлювальні ремонті роботи стосувались саме тих пошкоджень, що були завдані застрахованому транспортному засобу під час пригоди 17.02.2017 року та зафіксовані в звіті від 17.02.2017 року та акті від 18.02.2017 року.

Також суд враховує, що вказані та інші доводи, наведені відповідачем в заявах по суті справі не спростовують факту його вини у заподіянні шкоди, розміру цієї шкоди та обгрунтованості виплати страхового відшкодування.

Факт виплати позивачем страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу підтверджується наданими актами взаєморозрахунків від 31.07.2017 року з ФОП ОСОБА_2 та ПП «Аеліта», в яких відображено перерахування коштів згідно страхового акту №UA2017021700072/L61/01, а також платіжними дорученням №6 та №7 від 04.01.2017 року про перерахування коштів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність належними та допустимими доказами заявлених позивачем вимог і необхідність їх задоволення в повному обсязі.

В зв`язку з цим, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 5374 грн. 95 коп., у відповідності до ст.141 ЦПК України - судовий збір в сумі 2102 грн., а всього стягнути 7476 грн. 95 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25,27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців,40, код ЄДРПОУ 20782312) в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 5374 грн. 95 коп., судовий збір в сумі 2102 грн., а всього стягнути 7476 грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак