Рішення № 92159022, 04.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2020 року м. РівнеСправа №460/1900/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, за участю секретаря судового засідання М.В. Лютко, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Сметанін С.А.,

відповідача: представник Левчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДругого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – Другий ВДВС у м. Луцьку, відповідач), у якому просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.10.2017 у ВП №51615713 в частині накладення арешту на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача;

визнати неправомірними дії відповідача щодо списання коштів 25.05.2018 у ВП №51615713 в сумі 14892,71 грн з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача;

скасувати постанову від 02.10.2017 у ВП №51615713 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати позивачу на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача;

зобов`язати відповідача повернути на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача, незаконно списані з нього 25.05.2018 грошові кошти в сумі 14892,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав щодо винесення оскаржуваної постанови. Позивач азначив, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. Зазначив, що після проведення всіх відрахувань на стягнення з нього аліментів у розмірі 50% від розміру його пенсії, він отримує на руки решту 50 % розміру його пенсії в сумі 14895,05 грн. 10.11.2017 після проведення всіх відрахувань на стягнення аліментів у розмірі 50% від пенсії, на пенсійний рахунок позивача Пенсійним фондом України була зарахована пенсія за листопад 2017 року в сумі 14874,03 грн. Відповідно до виписки по пенсійному картковому рахунку позивача за період з 01.01.2017 по 02.03.2020, 25.05.2018 його пенсія за листопад 2017 року в сумі 14892,71 грн була незаконно списана з такого рахунку на підставі рішення державного виконавця ОСОБА_2 на виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду № 2а/1770/5174/2011 від 20.04.2015. Вважає дії державного виконавця в частині накладенню арешту на його пенсійний рахунок та фактичного позбавлення його пенсії за листопад 2017 року неправомірними, оскільки він фактично був повністю позбавлений належної йому пенсійної виплати за листопад 2017 року і на даний час не може в повній мірі реалізувати своє законне право на отримання пенсії шляхом її перерахування на картковий банківський рахунок, а тому накладення арешту на кошти у вигляді пенсійних виплат на банківському рахунку та у подальшому їх незаконне списання є неправомірним.

Ухвалою від 18.03.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви, який продовжено ухвалою суду від 27.04.2020.

Ухвалою від 19.05.2020 позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що державний виконавець діяв правомірно, згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки оскаржувана постанова є такою, що спрямована на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України, усіма установами, організаціями, підприємствами, фізичними та юридичними особами. Вказав, що оспорюваною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках, належні боржнику (крім соціальних виплат на дітей), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 153000,54 грн. Банком не повернуто рішення державного виконавця у зв`язку запровадження на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача, спеціального режиму використання, чи віднесення його спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, 16.11.2017 ОСОБА_1 звертався до Другого ВДВС у м. Луцьку із заявою про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 та із скаргою до Головного територіального управління юстиції у Волинській області. За наслідками перевірки законності здійснення виконавчих дій при виконанні виконавчого провадження №51615713, проведених на підставі звернення позивача від 16.11.2017, прийнято постанову від 21.11.2017 №19/3/2/2016, згідно з якою вказані дії визнано такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5. Відтак, позовна заява подана позивачем з пропуском строків звернення до адміністративного суду. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.06.2020 позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених частиною четвертою статті 123 КАС України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2020, а справу №460/1900/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Адміністративна справа №460/1900/20 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 26.08.2020.

Ухвалою суду від 28.08.2020 справу призначено до судового розгляду на 04.09.2020.

У судовому засіданні 04.09.2020 сторони підтримали позовні вимоги та заперечення, викладені в позові та відзиві.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

У провадженні Другого ВДВС у м. Луцьку перебувало виконавче провадження №5161571, відкрите постановою від 11.07.2016, з виконання виконавчого листа, виданого 20.04.2015 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №2а/1770/5174/2011 (а.с.82), про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини А0796 грошових коштів в сумі 143627,31 грн.

02.10.2017 в межах виконавчого провадження №51615713 головним державним виконавцем Другого ВДВС у м. Луцьку винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.92), згідно з якою з метою реального виконання рішення накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): ВСІ ВІДКРИТІ РАХУНКИ НАЛЕЖНІ БОРЖНИКУ (крім соціальних виплат на дітей): ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299 АТ «ОЩАДБАНК», МФО 300465 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», МФО 300335, ПАТ «А-БАНК» МФО 307770, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614 ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365 ПАТ «АЛЬФА БАНК», МФО 300346 ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851 АТ «ОТП БАНК», МФО 300528 ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», МФО 380281 Реєстраційний номер виконавчого провадження: 51615713 АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313 АТ «УКРСИББАНК», МФО 351005 АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 153000,54 грн.

Як встановлено судом з виписки філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2017 по 02.03.2020 (а.с.10-11), 25.05.2018 списано кошти з арештованого банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 14892,71 грн за призначенням: Стягнення згідно з виконавчим листом від 20.04.2015 Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/5174/2011.

Вважаючи неправомірними дії державного виконавця Другого ВДВС у м. Луцьку щодо накладення арешту на банківський рахунок № НОМЕР_1 та списання вищевказаних коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час списання коштів з рахунку позивача) визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону №1404-VIII, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Таким чином, Закон №1404-VIII не містить заборони стосовно звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунку боржника, призначеному для виплати пенсії.

Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1).

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2).

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).

Наведені норми Закону № 1404-VIII свідчать про наявність підстав у державного виконавця для винесення постанови про арешт коштів боржника.

Судом встановлено, що 16.11.2017 позивач звернувся до начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на його пенсійний рахунок (а.с.88).

За наслідками перевірки законності здійснення виконавчих дій при виконанні виконавчого провадження №51615713, проведених на підставі звернення позивача від 16.11.2017, винесено постанову від 21.11.2017 №19/3/2/2016 (а.с.83-87), в якій серед іншого зазначено, що державним виконавцем винесено постанову від 28.03.2017 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в розмірі 20% пенсії, копія якої була надіслана, зокрема, органу Пенсійного фонду для виконання.

З повідомлення Луцького об`єднаного управління ПФУ Волинської області №5255/02-15 від 04.04.2017 встановлено, що на виконанні в управлінні знаходяться виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1\4 частини заробітку, про стягнення 6500 грн аліментів щомісячно на користь матері ОСОБА_4 довічно, про стягнення на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі 1\4 частини пенсії щомісячно. Оскільки відповідно до ст.50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з пенсії може бути відраховано не більше як 50% її розміру, то вищевказана постанова про звернення стягнення на пенсію боржника повернута без виконання.

Довідкою Луцького об`єднання управління ПФУ Волинської області №11682 від 14.11.2017 підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі ПФУ та одержує пенсію за вислугу років довічно через відділення Ощадбанку на номер рахунку НОМЕР_2 , МФО 829084 (а.с.89).

Довідкою Луцького ТВБВ №1002/03 філії-Волинське обласне управління AT «Ощадбанк» від 14.11.2017 №11/03-1-554/861 підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито пенсійний рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня та станом на 14.11.2017 доступні кошти в сумі 14892,71 грн (а.с.90).

Листом філії-Волинське обласне управління AT «Ощадбанк» від 17.10.2017 №26-03/2913/28623/2017-02/ВПХ повідомлено державного виконавця ОСОБА_2 , що 11.10.2017 накладено арешт виконавчому провадженню №51615713 на кошти, що належать ОСОБА_1 та зупинено видаткові операції по рахунку № НОМЕР_2 (а.с.91).

Дослідженням виписки філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 02.03.2020 (а.с.10-11), встановлено, що в період з січня по листопад 2017 року на вказаний рахунок зараховувалась пенсія ОСОБА_1 , дата останнього зарахування 10.11.2017 в сумі 14874,03 грн. Всі попередньо зараховані суми, окрім останньої, були видані готівкою через АТМ, дата останнього зняття готівки з рахунку 11.10.2017. 25.05.2018 здійснено списання коштів з арештованого рахунку в сумі 14892,71 грн, часткова оплата п/в № 51615713/15 від 17.05.2018, стягнення згідно з виконавчим листом від 20.04.2015 Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/5174/2011.

Вищевикладене свідчить про те, що на момент списання коштів з арештованого банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 14892,71 грн, державному виконавцю було відомо, що зарахування на банківський пенсійний рахунок ОСОБА_1 пенсії здійснювалося з урахуванням відрахувань в розмірі 50% пенсії аліментів на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відтак, нез`ясування державним виконавцем призначення банківського рахунку як пенсійного, на який було накладено арешт, призвело до порушення приписів Розділу IX Закону № 1404-VIII, яким регламентовано звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Статтею 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч.1).

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону №1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону №1404-VIII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

При цьому, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках (ч.2 ст.70 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч.2 ст.50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Оцінка встановлених судом фактичних обставин справи в розрізі наведених вище норм матеріального закону дає підстави для висновку, що внаслідок накладення державним виконавцем арешту на рахунок боржника у банку, який призначений для виплати пенсії, було порушено як приписи Закону №1404-VIII, так і приписи Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, внаслідок чого 25.05.2018 було здійснено стягнення всієї суми пенсії, зарахованої на рахунок позивача у банку за відповідний період.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 02.10.2017 у виконавчому провадженні №51615713 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на пенсійному рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я ОСОБА_1 , є неправомірною, прийнята без урахування всіх обставин справи, а її виконання призвело до порушення гарантованого права позивача на соціальний захист.

При цьому, суд зауважує, що законне право позивача порушене не внаслідок дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.10.2017 у виконавчому провадженні №51615713, оскільки правові наслідки у вигляді арешту та списання коштів з пенсійного рахунку виникли безпосередньо внаслідок виконання спірної постанови про арешт коштів.

Відтак, визнання протиправною та скасування такої постанови у зазначеній частині є належним способом захисту порушеного права позивача. Позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця не призведе до захисту чи відновлення порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо списання коштів з банківського пенсійного рахунку позивача, суд зазначає таке.

За змістом пункту 8 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2010 №2121-III встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Згідно з п.5.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі – Інструкція №22), примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України (п.5.3 Інструкції №22).

Відповідно до п.9.1 Інструкції №22 (в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків (п.9.1 Інструкції №22 в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача).

Згідно з п.9.3 Інструкції №22 (в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача), арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 9.6 цієї глави.

Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів (п.9.4 Інструкції №22 в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача).

Відповідно до п.9.6 Інструкції №22 (в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача), залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Згідно з п.9.10 Інструкції №22 (в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача), у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

Дослідженням виписки філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 02.03.2020 (а.с.10-11), встановлено, що 25.05.2018 здійснено списання коштів з арештованого рахунку в сумі 14892,71 грн, часткова оплата п/в № 51615713/15 від 17.05.2018, стягнення згідно з виконавчим листом від 20.04.2015 Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/5174/2011.

Органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам (ч.1 ст.44 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Інструкції №512/5 (в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача), стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках(далі - депозитний рахунок).

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону (пункт 13 розділу VІІ Інструкції №512/5 в редакції, чинній на момент списання коштів з рахунку позивача).

Згідно з ч.1 ст.45 Закону №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

За змістом ч.1 ст.47 Закону №1404-VIII грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (ч.4 ст.47 Закону №1404-VIII).

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що списання коштів з банківського рахунку боржника на підставі платіжної вимоги державного виконавця здійснює банк, у якому такий рахунок відкритий, які перераховуються банком на рахунки органу державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та в подальшому підлягають розподілу відповідно до вимог ст.45 Закону №1404-VIII.

При цьому, в спірній ситуації підставою для накладення арешту на пенсійний рахунок позивача слугувала оскаржена постанова державного виконавця, а підставою для списання коштів з такого рахунку - платіжна вимога державного виконавця п/в № 51615713/15 від 17.05.2018 про списання коштів, направлена банку у зв`язку з виконанням постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні.

Встановлення судом протиправності постанови про накладення арешту на грошові кошти, розміщені на пенсійному рахунку позивача в банку, дає підстави для висновку про протиправність списання 25.05.2018 з такого рахунку пенсії позивача в повному обсязі, одержаної за відповідний період.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо списання коштів в сумі 14892,71 грн з банківського рахунку № НОМЕР_1 є неправомірними, а тому позов в цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути на пенсійний банківський рахунок позивача незаконно списані з нього 25.05.2018 грошові кошти, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1404-VIII, органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

За змістом пункту 14 розділу VІІ Інструкції №512/5, перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою або приватним виконавцем.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку (п.16 розділу VІІ Інструкції №512/5).

Оскільки постанова державного виконавця від 02.10.2017 у виконавчому провадженні №51615713, на підставі якої 25.05.2018 з банківського рахунку позивача (№ НОМЕР_1 ) списано грошові кошти в сумі 14892,71 грн, в частині накладення арешту на грошові кошти на такому рахунку визнана судом протиправною, а дії щодо списання коштів - неправомірними, то позивач має право на повернення таких коштів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відтак, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача повернути на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я позивача, грошові кошти в сумі 14892,71 грн, є належним способом відновлення порушеного права позивача.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Винниченка, 27 а, м. Луцьк, Волинська область, 43001; код ЄДРПОУ 35041370) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт коштів боржника від 02 жовтня 2017 року (ВП №51615713) в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на пенсійному рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо списання 25.05.2018 у ВП №51615713 коштів в сумі 14892,71 грн з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повернути на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні №10002/03 філії - Волинського обласного управління AT “Ощадбанк” на ім`я ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 14892,71 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 71 коп.).

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко