Рішення № 92158933, 13.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4217/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №13934-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як суб`єкта владних повноважень, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу за заявою від 01.07.2020 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту, оскільки у місячний термін не було прийнято жодного наказу стосовно поданих документів;

- визнання листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про розгляд звернення" №3623/0/26-20 від 31.07.2020 таким, що не є належним документом про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та пункту 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та скасувати його;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до будь-якої з поданих заяв від 01.05.2020 або від 01.07.2020;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили подати до суду звіт в порядку статті 382 КАС України.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Крім того, позивач зазначає, що на заяву від 01.07.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у власність відповідач не прийняв рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноваженим органом не прийнято жодного рішення. ОСОБА_1 стверджує, що належним способом захисту її прав буде зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

01.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову (а.с.44-45). Зазначив, що підставою для відмови у наданні відповідного дозволу є той факт, що згідно наказу від 25.02.2019 №1324-СГ на земельну ділянку, яку бажає позивач отримати дозвіл, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області вже надано дозвіл іншому громадянину. Вважає, що підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутні, оскільки такі повноваження належать до дискреційних повноважень відповідача.

15.09.2020 ОСОБА_1 надала до суду додаткові письмові пояснення (а.с.55-57), в яких зазначила про неодноразову відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

04.05.2020 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 01.05.2020 (вх.№ А-10986/0/25-20 від 04.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області (а.с.49).

За результатами розгляду заяви наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №13934-СГ від 03.06.2020 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність у зв`язку з невідповідністю поданого на розгляд клопотання вимогам частин сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.48).

01.07.2020 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області (а.с.47).

Листом №3623/0/26-20 від 31.07.2020 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивачу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.46).

ОСОБА_1 не погодилася з відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, що викладена у формі листа №3623/0/26-20 від 31.07.2020 та наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №13934-СГ від 03.06.2020, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту відзиву на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на те, що на земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем вже надано дозвіл іншій особі.

Суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Відтак, спірне рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13, від 07 червня 2016 року № 21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року № 463/3375/15-а. розташування об`єкта вимогам законів.

Крім того, суд зауважує, що відповідач в оскаржуваному наказі фактичною підставою для відмови вказав про «невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України».

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на вказану норму, не конкретизуючи, які невідповідності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мав на увазі. Тобто відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому полягала невідповідність поданого позивачем на розгляд клопотання.

Більше того, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та не наведені будь-які конкретні дані відносно того, що обрана земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

В той же час, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України не містять вимог до клопотання та не визначає підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою таку підставу, як невідповідність поданого на розгляд клопотання.

Подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України та до нього додані документи, які вимагаються для такого роду клопотань.

Відтак, у суду є підстави вважати, що відповідачем фактично не було розглянуто клопотання позивача та не надано йому оцінку виходячи із вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, які визначають підстави для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відповідності саме бажаного місця розташування (земельної ділянки) умовам визначених в такій нормі.

Враховуючи викладене та відсутність у спірному наказі чіткого посилання на норми законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, яким не відповідає місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, що в свою чергу позбавляє позивача можливості усунути недоліки та повторно звернутися із відповідною заявою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.06.2020 №13934-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає.

Як встановлено судом, 01.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області (а.с.47).

До заяви позивачем додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного номера; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія посвідчення.

Отже, позивач при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства у своєму клопотанні зазначив цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до клопотання додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Разом з тим, листом №3623/0/26-20 від 31.07.2020 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивачу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.46).

Правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 10 Положення №333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Такий правовий висновок відповідає позиції, наведеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справах №820/4219/17 та №820/4439/17.

В межах цього адміністративного спору встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа за підписом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Л.Остапенко.

Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Тому, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №812/1646/17, від 28 лютого 2019 року у справі №808/3081/17, від 22 квітня 2020 року у справі №818/1707/16.

Зазначена вище бездіяльність є порушенням прав позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Суд враховує, що поняття дискреційних повноважень, що наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути клопотання позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності клопотання та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення клопотання. Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути клопотання, або ж ні; прийняти рішення про задоволення клопотання, або ж рішення про відмову у його задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із клопотанням, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

До аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи касаційний розгляд справи №813/2273/18 (постанова від 20 серпня 2019 року).

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.

У світлі такого правового регулювання, надані процесуальним законом повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У даному випадку відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області взагалі не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного рішення у формі та за процедурою, визначеною законом. Так, у спірних правовідносинах заявника лише повідомлено листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відсутність, на переконання цього органу, підстав для задоволення поданого позивачем клопотання. Водночас, зі змісту цієї ж відповіді вбачається, що відповідач жодним чином не аналізував подані заявником документи на предмет їх комплектності і відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини. Тобто, такий лист носив суто інформативний характер, тоді як відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не було надано жодної оцінки поданим ОСОБА_1 документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача належним чином та за встановленою законом процедурою розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки з прийняттям рішення, оформленого у відповідності з вимогами законодавства.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №818/1707/16.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №13934-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні звернення ОСОБА_1 від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення спору є бездіяльність відповідача у вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати повністю.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, юридична адреса: вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.06.2020 №13934-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні звернення ОСОБА_1 від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 (вх.№А-15921.0/25-20 від 01.07.2020) про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, розташовану на території Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, юридична адреса: вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання.

Головуючий суддя Г.В. Костенко