Рішення № 92158572, 12.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1516/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря – Сініцина А.С.,

за участю сторін:

представник позивача - Клименко О.В.,

представник відповідача - Левенець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання протиправним та скасування наказу та № 24о/с від 10.01.2020 року та п. 1 наказу № 3145 від 21.12.2019 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому він, з урахуванням уточнень позовних вимог від 09.06.2020 року вхід. №21869/20, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції №24/ос «Про звільнення зі служби в поліції» від 10.01.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції №3145 від 21.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПОП ГУНП в Одеській області»;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 11 січня 2020 року по дату постановлення рішення суду по справі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що його звільнено зі служби в органах поліції наказом №24 о/с від10.01.2020 року у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що, на думку позивача, порушує вимоги ст. ст.40 КЗпП України. Окрім іншого, позивач також зазначає, що службове розслідування стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку ґрунтуються на припущеннях, не містять належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.30 КУпАП України та здійснено з порушенням норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він підлягає поновленню на посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26.05.2020 року на позовну заяву та 23.06.2020 року на уточнену позовну заяву від відповідача надійшли відзиви. У поданих відзивах, з посиланням на матеріали службового розслідування відносно позивача, відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнято 10.01.2020 року, проте позивач хворів і перебував на стаціонарному лікуванні в Терапевтичному відділенні «Міської клінічної лікарні №1», що, в свою чергу, підтверджується випискою з історії хвороби від 14.01.2020 року та довідкою №6869. Натомість, як стверджує відповідач, довідка не є належним і допустимим доказом відсутності позивача на службі. На переконання відповідача, оскільки інших доказів які б звільняли позивача від виконання службових обов`язків в оскаржуваний період до позову не надано, а тому жодного порушення норм ст.40 КЗпП з боку ГУНП в Одеській області не було. Окремо у відзиві від 23.06.2020 року на уточнену позовну заяву, відповідач зазначив, про дотримання останнім вимог законодавства під час проведення службового розслідування відносно дисциплінарного проступку позивача, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання учасників справи.

25.05.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №420/1516/20 у порядку загального позовного провадження.

09.06.2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

01.07.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідків.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 24.03.2020 року та витребувано з Головного управління Національної поліції в Одеській області завірені належним чином копії матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів; особової справи; довідки про заробітну плату за останні 2 місяці що передували звільненню та інформацію щодо займаної посади, яку обіймав позивач.

У зв`язку із запровадженням постановою КМУ від 11.03. 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” на території України карантину, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року зупинено провадження по справі № 420/1516/20 до 26 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 18.06.2020 року судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи №420/1516/20 в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2020 року поновлено провадження у справі №420/1516/20.

Під час підготовчого засідання 17.08.2020 року у справі №420/1516/20 судом задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та зобов`язано відповідача забезпечити явку свідків до судового засідання.

Протокольними ухвалами суду від 10.09.2020 року суд повторно викликав свідків до судового засідання, закрив підготовче провадження у справі №420/1516/20 та призначив судовий розгляд по суті на 01.10.2020 року.

10.09.2020 року суд у судовому засіданні допитав у якості свідка ОСОБА_2 .

01.10.2020 року суд у судовому засіданні допитав у якості свідка ОСОБА_3 .

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

ОСОБА_1 (надалі - позивач) проходив службу в органах Національної поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області у званні сержанта поліції.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 №629311 від 25.10.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення 25.10.2019 року, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП за керування автомобілем «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідно до направлення №1334 від 25.10.2019 року, 25.10.2019 року о 15 год. 30 хв. позивача направлено до КИП «ООМЦПЗ» для проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування на стан наркотичного сп`яніння перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001334 від 25.10.20219 року та висновку про щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.11.2019 року №001334, ОСОБА_1 25.10.2019 року перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 від 25.10.2019 року, останній дійсно 25.10.2019 року перебував за кермом автомобіля «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому працівниками поліції знайдено пакет з речовиною, схожу на наркотичну, а також підтверджено факт проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

28.10.2019 до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі - відповідач) надійшла доповідна записка т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Одеській області полковника поліції Перчика О.М. про виявлення 25.10.2019 року о 16 год. 40 хв. пакету з речовиною, схожу на наркотичну, в автомобілі «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням працівника поліції ОСОБА_1 без посвідчення водія. При цьому, у доповідній записці зазначено, що відносно сержанта поліції ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №629311 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці полковника поліції ОСОБА_4 , наказом ГУНП в Одеській області від 30.10.2019 №2644 призначено службове розслідування.

Відповідно до матеріалів справи, 16.12.2019 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником БНОП ГУНП в Одеській області, який затверджено начальником ГУНП в Одеській області 16.12.2019 року.

При цьому, судом з`ясовано, що відповідно до доповідної записки начальник УКЗ ГУНП в Одеській області полковника поліції О. Перчик від 29.11.2019 року (вхід. №9/9552 від 02.12.2019 року) «Про дію положень Дисциплінарного статут Національної поліції України щодо строків проведення службового розслідування», зважаючи на перебування ОСОБА_1 у відпустках та на лікарняному, строком завершення службового розслідування вважати 28.12.2019 року. На вказаній доповідній записці міститься резолюція начальника ГУНП в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_5 із написом «Згоден», підписом та датою « 29.11.2019 року».

У вказаному висновку зазначено, що 25.10.2019 року сержант поліції ОСОБА_1 керував автомобілем «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без посвідчення водія, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. При цьому, під час огляду вказаного автомобіля знайдено пакети з речовиною, схожу на наркотичну, у зв`язку з чим 25.10.2019 відомості за фактом виявлення в автомобілі «MITSUBISH COLT», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПОП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_1 , трьох полімерних пакетів з речовиною рослинного походження були внесені слідчим СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП до ЄРДР №12019160470003325 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

У висновку службового розслідування також зазначено, що згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявленні стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001334, наданого 01.11.2019 лікарем КНП «ООМЦПЗ» ОСОБА_6 , сержант поліції ОСОБА_1 25.10.2019 перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Як вказано у висновку службового розслідування, сержант поліції ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, в частині вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції України, вимоги п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, вимоги пп.1 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від №987, пп. а п. 2.1, пп. а п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня- 2019 р. № 46, що виразилось у недотриманні норм етики поліцейського у неробочий час, вживанні наркотичних засобів, керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння та без посвідчення водія.

У вказаному висновку службового розслідування також зазначено, що станом на 10.12.2019 року отримати будь-які письмові пояснення від сержанта поліції ОСОБА_1 не надалось можливим, так як при неодноразовому відвідуванні останнього за місцем мешкання, зі слів місцевих мешканців та знайомих ОСОБА_1 він або відсутній (вийшов до лікарні, магазину тощо), або виїхав до м. Ізмаїл за місцем мешкання батьків. Разом з тим, жодного разу, членів дисциплінарної комісії, які приїжджали з метою відвідування сержанта поліції ОСОБА_7 за місцем його мешкання, не впускали на територію ДБК «Червона зірка», розташованого по АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що вказана територія є приватною власністю та допуск до неї обмежений. Отже, під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що сержант поліції ОСОБА_1 , усвідомлюючи важкість вчиненого ним дисциплінарного проступку вживає усіх можливих заходів з метою уникнення відповідальності та створення перепон дисциплінарній комісії.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився прибути на запрошення для надання пояснень в ході проведення службового розслідування, що підтверджується Актом про відому надати пояснення від 15.11.2019 року.

Рапортом від 29.11.2019 року (вхід. №д/9550 від 02.12.2019 року) та направленням засобами поштового зв`язку запрошення для дачі пояснень від 15.11.2019 року, яке, в свою чергу, отримано позивачем 25.11.2019 року, підтверджується направлення запрошень позивачу для надання пояснень в рамках проведення службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідно до пункту 1 Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.12.2019 року №3145, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог вимоги п.6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пп. а п.2.1, пп. а п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 46, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, пп.1 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від №987, з урахуванням вимог п.1 ч.6 ст.19 Дисциплінарного статут Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 БПОП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 10.01.2020 року №24 о/с, відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено з 10 січня 2020 року.

Відповідно до матеріалів справи, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення позивача направлялись відповідачем засобами поштового зв`язку.

Позивач з вказаними наказами від 21.12.2019 року №3145 та від 10.01.2020 року №24 о/с не погоджується, вважає їх прийнятими з порушенням встановленої законом процедури, безпідставними, упередженими та такими, що підлягають скасуванню в частині звільнення його з посади, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач з 21.10.2019 року по 09.11.2019 року перебував у відпустці відповідно до наказу ГУНП від 18.10.2019 року №1368 о/с; з 13.11.2019 року по 26.11.2019 року перебував у додатковій відпустці відповідно до наказу ГУНП від 22.11.2019 року №1583 о/с; з 26.11.2019 року по час складання доповідної записки №9/9552 від 02.12.2019 року перебував на лікарняному відповідно до довідки ДУ «ТМО МВС України в Одеській області» від 27.11.2019 року №33/36-972.

При цьому, відповідно до довідок про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 26.11.2019 року №6869 та від 23.12.2019 року №6869 (7487) ОСОБА_1 з 26.11.2019 року по 28.12.2019 року включно перебував на амбулаторному лікуванні та звільнений від служби.

Відповідно до виписки з історії хвороби №13435/37 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР з 29.12.2019 року по 14.01.2020 року включно.

Судом також встановлено, що Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» листом від 26.12.2019 року №33/36-1038 повідомлено командира батальйону особливого призначення ГУНП в Одеській області про перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 26.11.2019 року по 26.12.2019 року із запланованою явкою до лікаря-травматолога на 28.12.2019 року.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 3 Закону №580-VIII передбачає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Закон №580-VIII є спеціальним законодавчим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 статті 8 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов`язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію”, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України “Про Національну поліцію”, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про Національну поліцію”, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 64 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-УІП (далі - Дисциплінарний статут) передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і плідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Крім того, частинами 11, 12 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Водночас, частинами 13-15 статті 15 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Аналогічні норми містяться у частинах 7-10 ст.18 Дисциплінарного статуту щодо надання пояснень поліцейським, який відсутній на службі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Відповідно до ч. 1-3 статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Водночас, стаття 22 Дисциплінарного статуту врегульовує порядок виконання дисциплінарних стягнень. Так, за приписами ч.1 ст.22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Відповідно до ч.2 ст.22 Дисциплінарного статуту, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Згідно із ч.3 ст.22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

За вимогами ч.4 ст.22 Дисциплінарного статут, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Частина 5 статті 22 Дисциплінарного статуту передбачає, що за відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Отже, виконання дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції виконується після прибуття поліцейського до місця проходження служби шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним, а надіслання рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі, витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення можливе лише у разі відсутності поліцейського на службі без поважних причин.

Згідно з пунктом 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року №1179 (далі – Правила №1179), ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місця перебування.

Відповідно до п 5 розділу І Правил №1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Пунктом 1 розділу II Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; <...> поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати <...>.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Правил №1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Висновки суду.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, допитавши свідків у судовому засіданні, оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в ході службового розслідування знайшов підтвердження факт керування 25.10.2019 року ОСОБА_1 автомобілем «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_1 без посвідчення водія, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а також встановлено, що під час огляду вказаного автомобіля виявлено пакети з речовиною, схожу на наркотичну, у зв`язку з чим слідчим СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП внесено відомості за даним фактом до ЄРДР №12019160470003325 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Вказані обставини додатково підтвердив свідок ОСОБА_3 , який судом приведений до присяги та допитаний під час судового засідання 01.10.2020 року.

Наведені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем вчинено дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, та свідчать про відсутність у нього високої свідомості, недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики. Такі дії не можна вважати гідними звання поліцейського, а поведінку - чесною та такою, що є прикладом у дотриманні громадського порядку.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про наявність у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.11.2019 року №001334 неправильної дати « 25.09.2019 року», оскільки відповідно до пояснювальної записки завідуючого цілодобовим кабінетом медичного огляду «ООМЦПЗ» ООР ОСОБА_8 у висновку від 01.11.2019 року №001334 міститься технічна помилка про дату направлення позивача на медичний огляд, а саме: замість правильної дати « 25 жовтня 2019 року» написана неправильна дата « 25 вересня 2019 року». Вказані обставини судом перевірені та підтверджуються іншими доказами по справі, яким судом надана оцінка у сукупності.

Щодо посилання позивача в уточненій позовній заяві на те, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, та відповідний протокол не складався, а відтак не є підтвердженням вчинення ним даного адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

З аналізу Дисциплінарного статуту випливає, що дотримання службової дисципліни означає виконання працівником органів внутрішніх справ законодавчих і підзаконних актів з питань службової діяльності та бездоганне й неухильне додержання правил, що такими нормативними актами передбачені, зокрема Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики в ОВС та вимог вказаного Статуту. Також, як передбачено Дисциплінарним статутом, працівник органів внутрішніх справ повинен поважати людську гідність, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Водночас слід враховувати, що дисциплінарна відповідальність є окремим видом юридичної відповідальності поряд із кримінальною, адміністративною, цивільно-правовою і матеріальною. Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ та відповідний порядок притягнення регулюються спеціальним законодавством: Дисциплінарним статутом та Інструкцією № 230.

З огляду на наведене, суд зазначає, що керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який в порядку Дисциплінарного статуту відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що під час службового розслідування у нього не було відібрано відповідних пояснень, оскільки під час судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на адресу проживання позивача були надіслані повідомлення про виклик для пояснень по суті подій щодо яких проводилося службове розслідування, здійснені виїзди до місця проживання позивача, а також здійснювались телефонні дзвінки на телефонні номери позивача.

За таких підстав суд доходить висновку, що під час проведення службового розслідування позивачу неодноразово надавалась можливість подати пояснення по суті подій, щодо яких проводилося службове розслідування, однак позивач таким правом не скористався.

Більш того, позивач також не повідомив про причини свого неприбуття, як того вимагають приписи ст.18 Дисциплінарного статуту.

Водночас, судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач з 21.10.2019 року по 09.11.2019 року перебував у відпустці відповідно до наказу ГУНП від 18.10.2019 року №1368 о/с; з 13.11.2019 року по 26.11.2019 року перебував у додатковій відпустці відповідно до наказу ГУНП від 22.11.2019 року №1583 о/с; з 26.11.2019 року по час складання доповідної записки №9/9552 від 02.12.2019 року перебував на лікарняному відповідно до довідки ДУ «ТМО МВС України в Одеській області» від 27.11.2019 року №33/36-972.

При цьому, відповідно до довідок про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 26.11.2019 року №6869 та від 23.12.2019 року №6869 (7487) ОСОБА_1 з 26.11.2019 року по 28.12.2019 року включно перебував на амбулаторному лікуванні та був звільнений від служби.

Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» листом від 26.12.2019 року №33/36-1038 було повідомлено командира батальйону особливого призначення ГУНП в Одеській області про перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 26.11.2019 року по 26.12.2019 року із запланованою явкою до лікаря-травматолога на 28.12.2019 року.

Відповідно до виписки з історії хвороби №13435/37 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР з 29.12.2019 року по 14.01.2020 року включно.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції №3145 від 21.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПОП ГУНП в Одеській області» прийнято під час перебування позивача на лікарняному та направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням, тобто Головним управлінням Національної поліції в Одеській області реалізоване дисциплінарне стягнення під час перебування позивача на лікарняному, що суперечить вимогам ст. 22 Дисциплінарного статуту.

Окрім того, наказ Головного управління Національної поліції №24/ос «Про звільнення зі служби в поліції» від 10.01.2020 року також прийнято під час перебування позивача на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи, та направлено позивачу витяг із вказаного наказу рекомендованим поштовим відправленням, що також суперечить вимогам ст.22 Дисциплінарного статуту.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України не є документом, який би звільняв позивача від виконання службових обов`язків з огляду на положення п.2.22 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №455 від 13.11.2001 року (далі – Інструкція №455). Так, відповідно п.2.22 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

При цьому, суд погоджується із твердженням позивача про те, що за приписами п.2.5. Інструкції №455 листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на 10.01.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 1.3.1.Інструкції №455, листок непрацездатності видається, зокрема громадянам України, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Натомість, наказом Головного управління Національної поліції №24/ос «Про звільнення зі служби в поліції» від 10.01.2020 року позивача звільнено зі служби в органах поліції, що, в свою чергу, не передбачає можливості видачі позивачу листка непрацездатності.

За таких підстав суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача листка непрацездатності та відсутність документів, які підтверджують перебування позивача на лікарняному під час прийняття відповідачем оскаржуваних наказів.

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 21.05.2014 р. у справі №6-33цс14 та неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 04.10.2018 р. у справі №821/496/16, від 28.11.2018 р. у справі №815/1813/15, від 04.10.2018 р. у справі №821/496/16, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За таких підстав, суд доходить висновку, що порушення відповідачем процедури виконання дисциплінарного стягнення, передбаченої ст.22 Дисциплінарного статуту, звільнення позивача під час перебування його на лікарняному є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції №24/ос «Про звільнення зі служби в поліції» від 10.01.2020 року та п.1 наказу Головного управління Національної поліції №3145 від 21.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПОП ГУНП в Одеській області», а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України вбачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст.235 та статті 240-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” та якої не дотримався відповідач.

Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: - пункти 1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), 2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), 3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), 4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 “Право на працю”.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України “Про Національну поліцію” не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст. 7 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України дає підстави зробити висновок, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що відповідач звільнив ОСОБА_1 з порушенням порядку, установленого законом, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобов`язаний поновити його на попередній посаді.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача передбачений пунктом 6 частини 2 статті 245 КАС України та може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п. 6 розд. ІІІ вказаного Порядку, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Порядок не містить правил розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі поновлення на посаді, але містить положення щодо розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абз. 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку).

Відповідно до п. 9 розд. І вказаного Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

На підставі викладеного, проаналізувавши положення Порядків №№ 100, 260, суд дійшов висновку, що для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу поліцейського підлягають застосуванню саме календарні дні.

Згідно довідки про доходи, виданої за підписом заступника начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області, сума нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад-грудень 2019 року складає 30583,02 грн. (т.2 а.с.130).

Кількість календарних днів у листопаді-грудні 2019 року складає 61 день.

Отже, середньоденний заробіток (середньоденне грошове забезпечення) позивача складає 501,36 грн. (30583,02 / 61).

Так, період вимушеного прогулу позивача з 11.01.2020 року по 01.10.2020 року складає 264 дні.

Отже, грошове забезпечення позивача за весь час вимушеного прогулу складає 132359,04 грн. (501,36 х 264), яке суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14) – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 3145 від 21.12.2019 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПОП ГУНП в Одеській області”.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №24/ос від 10.01.2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу№ 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області з 11.01.2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2020 року по 01.10.2020 року у сумі 132359 (сто тридцять дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень 04 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сержанта поліції поліцейського взводу№ 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області з 11.01.2020 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.