Рішення № 92158541, 12.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 519/322/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Ващицької С.М. (згідно з ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, зобов`язання скасувати рішення, призначити пенсію за Списком №1 та виплатити заборгованість, що виникла за період з 03.08.2019 року, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління застосування пенсійного законодавства, відділ з питань призначення пенсії щодо відмови в призначенні пенсії за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління застосування пенсійного законодавства, відділ з питань призначення пенсій скасувати рішення №156050005137 про відмову в призначенні пенсії від 20.01.2020 року, призначити з 03.08.2019 року пенсію за Списком №1 ОСОБА_1 з врахуванням довідок від 31.07.2019 року за вих.№1574, від 31.07.2019 року за вих.№1575, від 20.09.2019 року за вих. №13-21/1280, від 20.09.2019 року за вих. №13-21/1279, від 03.11.2016 року №1502 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній для зарахування трудового стажу, передбаченого Списком №1, та вкладиш в трудову книжку (ВТ-1 №0384945) від 29.08.2014 року про роботу прохідником підземних шахт на арх. Шпіцберген (Норвегія) у період з 29.08.2014-06.04.2015 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління застосування пенсійного законодавства, відділ з питань призначення пенсій виплатити заборгованість на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), що виникла за період з 03.08.2019 року.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

У позовній заяві зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , звернувся до відділу призначення пенсій м. Одеса Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 31.10.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, але в призначенні пенсії йому було відмовлено, про що відповідачем прийнято рішенням №156050005137 від 20.01.2020 року. Позивач зазначає, що у вказаному рішенні, зокрема зазначено, що оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 в інші періоди по трудовій книжці не підтверджено пільговими довідками та первинними документами, то для їх зарахування до пільгового стажу немає підстав. Як вказує позивач, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній для зарахування трудового стажу, передбаченого Списком №1, позивачу видані довідки від 31.07.2019 року за вих.№1574, від 31.07.2019 року за вих.№1575, від 20.09.2019 року за вих. №13-21/1280, від 20.09.2019 року за вих. №13-21/1279, від 03.11.2016 року №1502, а також вкладиш у трудову книжку (ВТ-1 №0384945) від 29.08.2014 року про роботу прохідником підземних шахт на арх. Шпіцберген (Норвегія) у період з 29.08.2014-06.04.2015 років. Позивач стверджує, що відповідачем не прийнято до уваги вказані довідки та вкладиш у трудову книжку, у зв`язку з чим відмовлено в розгляді та прийняті цих документів. Так, за твердженням позивача, відповідачем не було враховано стаж роботи за Списком №1, згідно із вказаними документами, в загальній кількості 10 років 7 місяців 26 днів, а саме за періоди: з 29.07.1987 року по 01.09.1987 року; з 02.09.1987 року по 06.11.1987 року; з 16.03.1988 року по 18.04.1988 року; з 22.06.1988 року по 23.06.1988 року; з 30.07.1990 року по 31.08.1990 року; з 01.09.1990 року по 03.05.1991 року; з 04.05.1991 року по 31.05.1991 року; з 01.06.1991 року по 31.10.1991 року; з 27.08.1992 року по 13.10.1992 року; з 14.10.1992 року по 25.09.2000 року; з 26.09.2000 року по 19.12.2000 року; з 20.12.2000 року по 19.03.2001 року; з 29.08.2014 року по 06.04.2015 року.

На переконання позивача, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

(б) Позиція Відповідача

27 травня 2020 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

З посиланням на фактичні обставини справи, відповідач зазначив, що позивач має 7 повних років спеціального стажу за Списком №1, а тому набуде право на призначення пенсії за віком після досягнення 53-річного віку, тобто з 03.08.2022 року. Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи, вказаних довідках, які видані позивачу на тимчасово окупованій території, відповідач зазначив, що по-перше, вказані позивачем довідки не надавались до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом із заявою позивача від 30.10.2019 року, а по-друге, в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, які б підтверджували наявність спеціального стажу позивача у спірні періоди. Окрім іншого, у відзиві зазначено, що по періодах з 21.05.2001 року по 29.09.2003 року та з 29.08.2014 року по 06.04.2015 року не підтверджено сплату відповідних страхових внесків та проведення атестації робочих місць. По іншим спірним періодам відповідач додатково зазначив про відсутність підтвердження щодо зайнятості позивача на умовах повного робочого дня на відповідних роботах за Списком №1, оскільки з записів у трудовій книжці позивача неможливо встановити такі дані. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком з 03.08.2019 року на пільгових умовах та виплатити заборгованість, відповідач зазначив, що призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та її виплата є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому такі позовні вимоги виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

ІІІ. Процедура та рух справи

31.03.2020 року Южненський міський суд Одеської області ухвалою направив за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у справі №519/322/20, яка надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 15.04.2020 року.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2020 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без руху та встановив позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням строку дії карантину на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

У зв`язку з усунення позивачем недоліків позовної заяви, Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2020 року прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З метою з`ясування належного відповідача по справі, суд ухвалою від 10.07.2020 року вирішив здійснювати подальший розгляд справи №519/322/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.09.2020 року.

У підготовчому засіданні 10.09.2020 року представник позивача зазначив, що відповідачем у даній справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Протокольною ухвалою від 10.09.2020 року суд закрив підготовче провадження у справі №519/322/20 та призначив розгляд справ по суті на 01.10.2020 року.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою №806 від 31.10.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та надав такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку та документи про стаж; військовий квіток; диплом про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.200 року по день звернення; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідку про джерела доходів з 01.07.2000 року; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 року №637; заяву про спосіб виплати пенсії (т.1 а.с.91-92).

Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005137 від 20.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (т.1 а.с.12). Так, у вказаному рішенні зазначено, що оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 в інші періоди по трудовій книжці не підтверджено пільговими довідками та первинними документами, для їх зарахування до пільгового стажу підстав немає. Як вказано в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005137 від 20.01.2020 року. У рішенні зазначено, що страховий стаж розраховано за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, стаж роботи за Списком №1 розраховано за наявними даними про спецстаж в індивідуальних відомостях, загальний стаж позивача складає 25 років 6 місяців 19 днів, крім того додаткові роки за Списком №1 – 7 років, всього 32 роки 6 місяців 19 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 7 років 11 місяців 1 день, у зв`язку з чим заявник буде мати право виходу на пенсію за віком за Списком №1 з 03.08.2022 року.

При цьому, судом з`ясовано, та не заперечується сторонами у заявах по суті, що відповідачем не зараховано до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 такі періоди: з 29.07.1987 року по 01.09.1987 року; з 02.09.1987 року по 06.11.1987 року; з 16.03.1988 року по 18.04.1988 року; з 22.06.1988 року по 23.06.1988 року; з 30.07.1990 року по 31.08.1990 року; з 01.09.1990 року по 03.05.1991 року; з 04.05.1991 року по 31.05.1991 року; з 01.06.1991 року по 31.10.1991 року; з 27.08.1992 року по 13.10.1992 року; з 14.10.1992 року по 25.09.2000 року; з 26.09.2000 року по 19.12.2000 року; з 20.12.2000 року по 19.03.2001 року; з 29.08.2014 року по 06.04.2015 року.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем включено до пільгового страхового стажу період такі роботи позивача: з 01.01.1999 року по 20.03.2001 року; з 21.11.2008 року по 09.01.2012 року; з 10.01.2012 року по 01.08.2014 року, - що становить у сукупності 7 років 11 місяців 3 дні (т.1 а.с.90).

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування у пільговий стаж позивача за Списком №1 відповідно до наданих довідок та вкладишу до трудової книжки протиправними, а також вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся за даним позовом до суду.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788-XII)

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 Закону №1788-XII).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні положення міститься у з підпункті 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Згідно з пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , виданої 10.11.1987 , позивач у спірні періоди працював на підприємствах вугільної промисловості на шахтах «Шахта Партизанська», «Шахта Крепенська», «Шахта ім. 50-річчя Радянської України», «Шахта ім. М.В. Фрунзе», а саме: з 29.07.1987 року по 01.09.1987 року – учень гірничого робочого для проходження виробничої практики; з 02.09.1987 року по 06.11.1987 року – гірничий робочий очисного забою V розряду підземний з повним робочим днем під землею на дільниці 4; з 16.03.1988 року по 18.04.1988 року – учень проходчика підземним з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики; з 22.06.1988 року по 23.06.1988 року – гірський майстер підземний з повним робочим днем під землею; з 30.07.1990 року по 01.09.1990 року – учень гірничого робочого з повним робочим днем; з 01.09.1990 року по 31.10.1991 року – гірноробочий ІІІ розряду з повним робочим днем під землею; з 27.08.1992 року по 13.10.1992 року – гірноробочий підземний очисного забою 5 розряду з повним робочим днем; з 14.10.1992 року по 25.09.2000 року – гірноробочий підземний 2 розряду з повним робочим днем; з 26.09.2000 року по 19.12.2000 року - гірський майстер з повним робочим днем під землею; з 20.12.2000 року по 19.03.2001 року - учень гірномонтажника підземного першого розряду з повним робочим днем під землею.

Отже, посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з невідповідністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до Списку №1 - підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом, та які підтверджують зайнятість позивача на умовах повного робочого дня.

При цьому, як вже встановлено судом, відповідачем включено до пільгового стажу позивача період з 01.01.1999 року по 20.03.2001 року, під час якого позивач, відповідно до записів трудової книжки, працював на шахті «Шахта ім. М.В. Фрунзе «Ровенькиантрацит», що включається до загального періоду з 27.08.1992 року до 20.03.2001 року.

Вказане додатково свідчить про безпідставність не включення відповідачем повного періоду роботи позивача на шахті «Шахта ім. М.В. Фрунзе «Ровенькиантрацит» з 27.08.1992 року до 20.03.2001 року до пільгового стажу за Списком №1.

Водночас, судом встановлено, що на підтвердження факту роботи на посадах, що дають право на пільгове призначення пенсії, позивачем надавалися довідки про підтвердження наявного трудового стажу, а саме: від 03.11.2016 року №1502 щодо роботи на шахті «Шахта Партизанська»; від 20.09.2019 року №13-2/1280 щодо роботи на шахті «Шахта Крепенська», від 20.09.2019 року №13-2/1279 щодо роботи на шахті «Шахта ім. 50-річчя Радянської України», від 31.07.2019 року №1574 та №1575 щодо роботи на шахті «Шахта ім. М.В. Фрунзе» (т.1 а.с.15-19).

З наведеного судом правового аналізу вбачається, що у суду відсутні правові підстави ставити під сумнів факт роботи позивача у спірних періодах на роботах, які віднесені до Списку №1.

При цьому, суд враховує, що записи у трудовій книжці позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, вони не містять виправлень, засвідченні печатками підприємств.

Значення трудової книжки як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено Законом України №1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.

Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Судом встановлено, що вказані вище довідки відповідачем ставляться під сумнів через те, що видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Водночас, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, тому суд вважає за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 року у справі №227/4503/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 242/3391/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 423/1418/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування.

Разом з цим, суд погоджується з доводами відповідача про невключення до пільгового стажу періоду роботи позивача у державному тресті «Арктиуголь Арх. Шпицберген» рудник «Баренцбург» (РФ) з 29.08.2014 року по 06.04.2015 року, з огляду на положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Водночас, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України №1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2004 року, а отже з цієї дати зарахування періоду роботи до страхового стажу, в тому числі до спеціального стажу, здійснюється лише за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилась трудова діяльність.

При цьому, позивачем до суду не надались дані про сплату страхових внесків за період з 29.08.2014 року по 06.04.2015 року.

Суд також погоджується з твердженням відповідача, що із запису у вкладиші серії ВТ-1 №0384945 від 29.08.2014 року в трудову книжку позивача про роботу прохідником підземних шахт на арх. Шпіцберген (Норвегія) у період з 29.08.2014-06.04.2015 років неможливо встановити зайнятість у повний робочий день, а також підтвердити умови праці.

На підставі наявних у цій справі доказів, суд доходить висновку, що позивачем було надано належні та достатні документи для прийняття відповідачем рішення про включення до пільгового стажу періодів роботи позивача з 29.07.1987 року по 01.09.1987 року, з 02.09.1987 року по 06.11.1987 року, з 16.03.1988 року по 18.04.1988 року, з 22.06.1988 року по 23.06.1988 року, з 30.07.1990 року по 01.09.1990 року, з 01.09.1990 року по 31.10.1991 року, з 27.08.1992 року по 13.10.1992 року, з 14.10.1992 року по 25.09.2000 року, з 26.09.2000 року по 19.12.2000 року, з 20.12.2000 року по 19.03.2001 року, а відповідачем безпідставно такі документи не були прийняті до уваги. При цьому, суд зазначає, що проведення атестації робочих місць та сплати страхових внесків по вказаних періодах роботи позивача на роботах за Списком №1 відповідачем не вимагалось, а, відтак, це питання у даній справі по зазначеним періодам не є спірним.

Отже, суд доходить висновку, про протиправність дій відповідача щодо не включення вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком №1, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за Списком №1 ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суд прийшов до висновку про підтвердження пільгового стажу за вищевказані періоди за Списком №1, пільговий страховий стаж позивача складає більше 10 років, та, з урахуванням загального страхового стажу позивача у 25 років 6 місяців 19 днів, що також визнається відповідачем, надає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи висновок суду про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на Списком №1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005137 від 20.01.2020 року про відмову у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку, з якого має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу з 03.08.2019 року пенсію за Списком №1 з урахуванням довідок від 31.07.2019 року №1574, від 31.07.2019 року№1575, від 20.09.2019 року №13-21/1280, від 20.09.2019 року №13-21/1279, від 03.11.2016 року №1502 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній для зарахування трудового стажу, передбаченого Списком №1, та виплатити заборгованість, що виникла з 03.08.2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 134, 139, 141, 245, 255, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за Списком №1 ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005137 від 20.01.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 з урахуванням довідок від 31.07.2019 року №1574, від 31.07.2019 року №1575, від 20.09.2019 року №13-2/1280, від 20.09.2019 року №13-2/1279, від 03.11.2016 року №1502 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній для зарахування трудового стажу, та виплатити заборгованість, що виникла з 03.08.2019 року.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII “Перехідні положення” КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна,83 м. Одеса, 65012 код ЄДРПОУ: 20987385.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Бойко О.Я.

.