Рішення № 92158533, 12.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7258/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у спеціальному званні, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області №1584 від 06.07.2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з пониженням у спеціальному званні на один ступінь;

поновити оперуповноваженого Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у спеціальному званні на один ступінь до старшого лейтенанта поліції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7258/20 о 14:07:58 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 03.09.2020 року.

25.08.2020 року за вх.№ЕП/12991/20 та 26.08.2020 року за вх.№33550/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

26.08.2020 року за вх.№33390/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а за вх.№33391/20 – заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 03.09.2020 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, для додаткового вивчення матеріалів справи оголошено перерву до 23.09.2020 року.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 23.09.2020 року оголошено перерву до 30.09.2020 року.

У судовому засіданні 30.09.2020 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 05.10.2020 року.

У судове засідання 30.09.2020 року представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. 30.09.2020 року за вх.№ЕП/15750/20 від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. 30.09.2020 року за вх.№40102/20 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що оскаржуваним наказом №1584 від 06.07.2020 року безпідставно застосовано до позивача ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь. Позивач не погоджуються із вказаним наказом, оскільки:

по-перше, під час проведення службового розслідування були проведені кадрові зміни, а саме виключено зі складу дисциплінарної комісії її керівника полковника поліції ОСОБА_2 , однак в порушення п. 12 Наказу МВС від 07.11.2018 року голова комісії не повідомив комісію про обставини, які унеможливлюють подальше виконання ним покладених на нього обов`язків;

по-друге, сам факт появи особи у п`яному вигляді не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно, щоб такі дії ображали людську гідність і громадську мораль, та були вчиненні у громадському місці;

по-третє, під час затримання посадовими особами відділу внутрішньої безпеки позивач в п`яному вигляді не перебував, при виконанні службових обов`язків не знаходився, перебував в цей час на лікарняному та заїхав до міста Одеси з метою отримання консультації лікаря та придбання певних медикаментів.

26.08.2020 року за вх.№33390/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а за вх.№33391/20 – заперечення на відповідь на відзив, у яких представник вказує, що:

по-перше, відповідно до п.11 Положень про дисциплінарні комісії зміна кадрового складу комісії здійснювалась у відповідності до рапорту та відповідного Наказу, тобто процедура зміни кадрового складу відповідачем дотримана;

по-друге, як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватись норм професійної етики. Пункт 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту зобов`язує поліцейського утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їх обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Додані до матеріалів справи відеозаписи з місця події чітко вказують на розпивання поліцейськими спиртного та участь позивача у цих подіях;

по-третє, складання протоколу про адміністративне правопорушення за виявленим фактом не передбачено нормами чинного законодавства, оскільки згідно ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність згідно цього Статуту. Аналогічна відсильна норма міститься у ст.15 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 згідно Наказу Головного управління НП в Одеській області №646 о/с від 27.04.2018 року проходить службу на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.17).

02.04.2020 року посадовими особами виявлено працівників ГУ НП в Одеській області, в тому числі позивача, які, знаходячись у громадському місці, вживали алкогольні напої та палили цигарки.

03.04.2020 року за №540/42-15/01-20 від Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки надійшло подання про організацію службового розслідування (а.с.18), за резолюцією начальника ГУНП в Одеській області зобов`язано провести службове розслідування за виявленим фактом (а.с.19).

Наказом №933 від 16.04.2020 року на підставі подання від 03.04.2020р. призначено службове розслідування у формі письмового провадження, сформовано склад комісії (а.с.21).

За результатом проведеного службового розслідування 16.06.2020 року складено Висновок, яким комісія виснувала про необхідність понизити позивача у спеціальному званні на один ступінь (п.4 резолютивної частини висновку) (а.с.36-43).

Наказом №1584 від 06 липня 2020 року за порушення вимог п.п. 1, 11, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, абзаців 1, 7 та 8 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1 ст. 178 КУпАП, що виразилась у розпиванні алкогольного напою у забороненому законом місці, невжитті заходів щодо запобігання вчиненню лейтенантом поліції ОСОБА_3 правопорушення, а навпаки сприянню цьому, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області, понижено у спеціальному званні на один ступінь (а.с.15).

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся до суду з позовом із вимогою скасувати наказ та поновити його у спеціальному званні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч.1, 2 ст.19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі – Статут).

Згідно ч.1-3 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Стаття 11 Статуту визначає, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Стаття 13 Статуту визначає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

До курсантів (слухачів), які проходять навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, крім видів дисциплінарних стягнень, визначених цією статтею, застосовується дисциплінарне стягнення у виді призначення поза чергою в наряд - до п`яти нарядів.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно ч.1-4 ст.14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно ч.1-2 ст.15 Статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі – Положення).

Пункт 1 Положення констатує, що це Положення визначає порядок утворення в органах (підрозділах) поліції, а також закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, дисциплінарних комісій та їх повноваження.

Згідно п.3, 4 Положення дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Дисциплінарна комісія створюється із числа поліцейських та інших працівників органу (підрозділу) поліції, де призначено службове розслідування, або працівників інших органів (підрозділів) поліції за наявності згоди їх керівників, які мають відповідні знання та досвід служби (роботи) в поліції та відповідну фахову підготовку щодо предмета проведення службового розслідування.

Згідно п.11, 13 Положення внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії здійснюється шляхом видання відповідного письмового наказу уповноваженого керівника на підставі вмотивованого рапорту голови дисциплінарної комісії, що свідчить про наявність правових підстав для внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії. У разі відсутності з поважних причин голови дисциплінарної комісії зазначений(а) рапорт (заява) подається заступником голови дисциплінарної комісії або членом дисциплінарної комісії, визначеним з дотриманням частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Голова, заступник голови (у разі призначення) та члени дисциплінарної комісії зобов`язані завчасно письмово поінформувати про наявність підстав, що унеможливлюють подальше виконання ними обов`язків у складі зазначеної комісії, уповноваженого керівника, який її утворив, для внесення змін до персонального складу цієї комісії.

Одним із доводів позивача у справі щодо протиправності оскаржуваного наказу є недотримання порядку зміни складу дисциплінарної комісії, яка проводила службове розслідування стосовно позивача, а саме головою комісії не сформовано повідомлення про наявність про наявність підстав, що унеможливлюють подальше виконання ними обов`язків у складі зазначеної комісії.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься рапорт від 01.06.2020 року, у якому зазначено про переведення ОСОБА_2 на посаду начальника ГУНП у Вінницькій області, що унеможливлює подальше виконання ним обов`язків у складі зазначеної комісії (зворотній бік а.с.81).

На підставі зазначеного рапорту 03.06.2020 року Наказом №1307 було внесено зміни до Наказу №933, яким затверджено склад комісії (а.с.82). Головою комісії визначено ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 виключено зі складу комісії.

Таким чином, наявні письмові докази вказують на дотримання відповідачем п.11, 12 Положення в частині дотримання порядку зміни складу комісії та винесених актів на виконання такої дії. Суд зауважує, що зазначене п.12 повідомлення не містить чітко встановленої (затвердженої) форми, а тому повідомлення начальника ГУ НП в Одеській області про такі обставини шляхом подання рапорту не суперечить нормам Положення.

Що стосується встановлених обставин по суті дисциплінарного стягнення, суд виходить із наступного.

Під час службового розслідування встановлено, що група осіб, у тому числі позивач, з метою уникнення відповідальності, проявили нещирість, свої достовірні анкетні дані намагались приховати, належність до служби у поліції заперечували, а лейтенант поліції ОСОБА_3 з місця події намагався втекти, але був зупинений за допомогою пересічних громадян. В подальшому, їх було запрошено до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП, де зазначених посадових осіб ідентифікували та встановили їх місця проходження служби.

В ході бесіди старший лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що перебуває на лікарняному, однак відмовився повідомити у якому медичному закладі він лікується, від надання пояснень та проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та ступеню сп`яніння, відмовився.

Матеріали справи містять копію Акту про відмову від проходження медичного освідчення від 02.04.2020 року (а.с.86), згідно якого ОСОБА_5 від проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та ступеню сп`яніння, а також від проходження тесту за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився.

Під час проведення службового розслідування також було досліджено відеоматеріали, про що складено відповідну Довідку (а.с.89-90).

Вказані відео файли були досліджені судом у судовому засіданні 30.09.2020 року. Під час їх дослідження судом було встановлено наступне:

1) відеофайл «VID_20200402_145459», тривалістю 00:00:16 год.: на вулиці біля вікна будинку поруч зі сходами стоять троє осіб;

2) відеофайл «VID_20200402_145718», тривалістю 00:00:30 год.: на вулиці біля вікна будинку стоять троє осіб чоловічої статі, у тому числі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , які одягнуті у цивільний одяг. На відео видно, як позивач утримує в руках предмет, схожий на пляшку, із якого розливає рідину у ємкості (пластикові стакани), що стоять на підвіконні;

3) відеофайл «V00402-150154», тривалістю 00:00:27 год.: особа, що здійснює відеозапис, наближається до трьох осіб чоловічої статі, у тому числі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 . Ці особи одягнуті у цивільний одяг, та стоять біля вікна будинку поруч зі сходами, через які здійснюється вхід до даної будівлі. Після наближення до осіб особа, яка веде відеозапис, представляється працівником Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції та запитує, чи вживають вказані особи алкогольні напої. На відеозаписі також видно пляшку, яка наполовину заповнена рідиною, що схожа на алкогольний напій «Коньяк». Крім того, поруч стоїть пластикова пляшка «Pepsi». Також, на підвіконні знаходиться декілька пластикових стаканів, у які частково налита рідина, схожа на алкогольний напій «Коньяк». При цьому, одна із осіб вчинила спробу залишити місце події;

4) відеофайл «WhatsApp Video 2020-04-03 at 09.17.47», тривалістю 00:00:32 год.: на вулиці біля вікна будинку стоять троє осіб чоловічої статі, в тому числі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , які вживають рідину зі стаканів.

Вказані відеозаписи із встановленими обставинами досліджені під час здійснення службового розслідування, а описані у Висновку від 16.06.2020 року та Довідці від 25.05.2020 року дії відповідають відтвореним відеофайлам.

У позовній заяві, під час затримання, а також у письмових поясненнях від 24.04.2020 року позивач вказував, що 02.04.2020 року він не перебував на службі, а був на лікарняному (а.с.93).

При цьому, під час отримання пояснень працівниками Департаменту внутрішньої безпеки позивач не зміг надати конкретну адресу чи найменування закладу, у якому позивач проходив лікування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дотримувалась порядку проведення такого розслідування, склад комісії та порядок його формування дотримано, а під час проведення розслідування комісією перевірено та відображено документально встановлені обставини, спосіб їх встановлення та сформовано відповідні висновки.

Що стосується доводів позивача щодо кваліфікації встановлених обставин та дій, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що сам факт появи особи у п`яному вигляді не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею (ст.178 КУпАП) необхідно, щоб такі дії ображали людську гідність і громадську мораль, та були вчиненні у громадському місці.

У даному контексті суд погоджується із позицією відповідача у справі, оскільки накладення дисциплінарного стягнення за правопорушення, передбачене ст.178 КУпАП, має певні особливості у разі його застосування до поліцейського.

Згідно вимог частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

Зокрема, ч.3 ст.1 Статуту у п.6, 14 покладає на поліцейського зобов`язання утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, а також визначено, що під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Комплексно аналізуючи вказані норми суд встановив, що факт перебування поліцейського у стані сп`яніння у громадському місці, за умови належного встановлення обставин та за умови відсутності процесуальних порушень, - це порушення Статуту, за яке передбачена відповідна дисциплінарна відповідальність.

Суд при цьому зауважує, що обов`язок поліцейського, визначений п.6 ч.3 ст.1 Статуту, не обмежений робочим часом, та поліцейський зобов`язаний отримуватись від дій, що підривають авторитет Національної поліції України, у будь-який час та за будь-яких обставин, а не тільки під час несення служби.

Суд враховує, що описані події за участю позивача мали місце в громадському місці, біля храму на Соборній площі, м.Одеса. Факт вживання алкогольних напоїв в громадському місці міг бути спростований позивачем згодою на проходження медичного огляду або проходження тесту «Драгер» за пропозицією посадових осіб Управління, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду та проходження тесту, що підтверджується Актом про відмову від 02.04.2020р.

Сам факт участі у цих подіях, невжиття заходів щодо запобігання іншими особами порушення позивачем не заперечується та знайшов своє відображення у документах, складених в ході службового розслідування.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у Постанові від 07.11.2019 року у справі №826/1610/18 виклав правову позицію, яка враховується судом, а саме:

«Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від установлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст.9 КАС покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, наскільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте всупереч наведеним нормам при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не було досліджено та враховано наявний у матеріалах справи висновок службового розслідування від 07.11.2017, згідно з яким убачається, що відповідачем було встановлено факт керування позивачем автомобілем у стані з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Верховний Суд зауважує, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

Сам по собі висновок службового розслідування — це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку — щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення».

Під час службового розслідування та під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів на противагу висновкам дисциплінарної комісії. Судом не встановлено ознак неспівмірності застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у його порівнянні із виявленим порушенням Статуту.

З огляду на вказане суд вважає, що Висновок дисциплінарної комісії від 16.06.2020 року є обґрунтованим, а його покладення в основу оскаржуваного Наказу №1584 правомірним, у зв`язку із чим підстави для задоволення позову відсутні, адже відповідач при його прийнятті діяв на підставі норм Дисциплінарного Стутуту, обгрунтовано, співмірно та пропорційно, із використанням повноважень на накладення дисциплінарного стягнення з метою, з якою це повноваження надано – для виховання поліцейського, використав це повноваження як засіб підтримання службової дисципліни, як то передбачено ст.13 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України.

Суд відхиляє аргумент позивача стосовно відсутності належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення за ст.178 ч.1 КУпАП, позаяк відповідач не є органом, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, а сам факт участі у розпиванні алкогольних напоїв у громадському місці, що підриває авторитет поліції, ним не був спростований.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи, що відповідачем доведена законність та обгрунтованість оскаржуваного наказу.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у званні – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 12.10.2020 року.

Суддя М.М. Аракелян