Рішення № 92158331, 08.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4408/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Маципура Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною постанови,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцькевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) з вимогою:

визнати протиправною постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/ НОМЕР_1 про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 10.06.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

26.06.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання у справі на 21.07.2020 року о 10:30 год. Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем.

23.07.2020 за вх. № 36700 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

02.09.2020 за вх. № 43066 представником позивача надано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що органом ДПС України проведено фактичну перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в ході проведення якої, ніби то було виявлено порушення ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та постанови КМУ №413 та складено акт №167/13-01-33-07/ НОМЕР_1 від 17.10.2019. За наслідками перевірки та на підставі складеного акта від 17.10.2019, 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/3129704695 начальником Головного управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу щодо порушень ФОП ОСОБА_1 . Такі порушення, на думку інспектора, виразились у тому, що трудові відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що працю найманих осіб без належного оформлення з ними трудових відносин не використовував, що свідчить про недопущення ним порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю України. Вказує, що відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали виключно цивільно-правовий (родинний) характер, оскільки такі на прохання його мами допомагали впорядкувати будівлю на АДРЕСА_2 , яка постраждала в результаті пожежі. Позивач вважає відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є цивільно-правові, а не трудові. Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримала повністю просила суд позовні вимоги задоволити.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, подав 23.07.2020 за вх. № 36700 відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що фактична перевірка проводилося у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. За результатами перевірки складено акт від 17.10.2019, яким зафіксовано порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015. Зазначає, що перевірка проведена у порядку та спосіб визначений чинним законодавством. Зазначає, що фактичною підставою накладення штрафу є допуск підприємцем до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом та повідомлення органу ДФС про прийняття працівників на роботу. У відзиві відповідач зіслався на висновки фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проведеної ГУ ДПС у Львівській області та оформленої актом від 17.10.2019 за №167/13-01-33-07/ НОМЕР_1 . В процесі цієї перевірки встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 на об`єкті підприємницької діяльності- пилорамні роботи виконують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без офіційного працевлаштування. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушив вимоги трудового законодавства в частині використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин. Відповідач звертає увагу суду, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво дерев`яної тари. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучалися підприємцем до роботи, яка збігається із видом його діяльності. При цьому виконувана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робота належить до робіт підвищеної небезпеки, яка додатково потребує проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці щодо виконання означених робіт. Представник зазначив, що з наданих письмових пояснень ОСОБА_2 у підприємця з 2016 року на посаді рамщика, слюсара, ОСОБА_3 працює різноробочим з 16.10.2019 з режимом роботи 5 днів на тиждень з 09 год. 20 хв. до 15 год. 00 хв.

У судове засідання 08.10.2020 представник відповідача не прибув. 08.10.2020 за вх. № 8926 ел. надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням на території України карантину з метою не поширення COVID-19.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони відповідача та не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що рекомендація Ради суддів України (лист від 16.03.2020 №9-рс-186/20) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. При цьому, на період вжитих Урядом України карантинних заходів Львівським окружним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Також, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд ухвалив здійснювати розгляд справи на підставі зібраних доказів за відсутності в засіданні суду представника відповідача.

Суд з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення свідків, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, зафіксовані відео докази проведення перевірки, оцінивши їх в сукупності та встановивши такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2014 за № 2 417 000 0000 011238. Місце проживання : АДРЕСА_3 (а.с.9).

Позивач здійснює господарську діяльність за адресою : АДРЕСА_2 . Основним видом діяльності позивача є виробництво дерев`яної тари.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником будівлі, столярного цеху, об`єкту житлової нерухомості є ОСОБА_4 .

На підставі договору про надання приміщення в оренду від 02.01.2018 ОСОБА_4 (орендодавець) віддала в оренду приміщення - столярний цех площею 908 кв. м. в АДРЕСА_2 Г ОСОБА_1 (орендар) (а.с.75).

16.10.2019 на підставі направлення від 10.10.2019 за № 1631 та № 1632 ГДРІ відділу КПР юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

16.10.2020 працівниками ГУ ДПС у Львівській області відібрано пояснення у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - різноробочого, ОСОБА_2 - рамника, слюсара.

За наслідками проведеної перевірки 17 жовтня 2019 року, органами ГУ ДПС України складено акт №№167/13-01-33-07/ НОМЕР_1 від 17.10.2019 (а.с.56-58). Під час проведення перевірки встановлено порушення ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та постанови КМУ №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». У акті здійснено такий опис порушення законодавства про працю (а.с. 57):

«Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , являючись суб`єктом господарювання та здійснюючи підприємницьку діяльність, за адресою: АДРЕСА_2 г допустив до роботи громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

На підставі акта фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу від 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/ НОМЕР_1 , якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , накладено штраф в сумі 250 380 грн.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови є виявлені порушення, які полягають у тому, що позивачем трудові відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неоформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірної постанови про накладення штрафу від 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/ НОМЕР_1 . Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 (далі Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором […].

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п.3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність за адресою : АДРЕСА_2 . Основним видом діяльності позивача є виробництво дерев`яної тари.

На підставі договору про надання приміщення в оренду позивач орендує приміщення - столярний цех площею 908 кв. у ОСОБА_4 (мати позивача) (а.с.75).

На підставі акта фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу від 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/ НОМЕР_1 , якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , накладено штраф в сумі 250 380 грн.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови є виявлені порушення, які полягають у тому, що позивачем трудові відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неоформлені неналежним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що враховуючи обставини, та матеріалами справи підтверджено, що позивач не повідомляв територіальні органи Державної фіскальної служби про допуск двох осіб до роботи без укладення трудових договорів, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП та Постанови № 413. Протилежного суду не доведено та не надано доказів на спростування.

Проаналізувавши письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд звертає особливу увагу, що виконувана робота ОСОБА_2 , а саме посада слюсар входить до Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я № 46 від 31.03.1994.

Згідно ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже, суд приходить до висновку, що наявна посада (слюсар) має додаткові гарантії, передбачені законодавством України за роботу із шкідливими та небезпечними умовами праці.

Щодо твердження позивача що його відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є цивільно-правові відносини (укладені в усній формі), а не трудові, то суд також звертає увагу на те, що неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання, що підтверджується судовою практикою, а саме постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі №127/2І595/16.

Щодо зауваження позивача, що перевірка з питань дотримання ОСОБА_1 , законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проводилась за відсутності позивача, то суд вважає такі не доречні, оскільки в матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача від 16.10.2019.

Судом в судовому засіданні 08.10.2020 було допитано свідків.

Свідок ОСОБА_4 на запитання суду: кому належить приміщення в АДРЕСА_2 - повідомила суд, що вона є власником даного приміщення, а сину - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 згідно договору оренди передала приміщення (столярний цех) в оренду. Зазначила, що оскільки в цьому цеху була пожежа, то вона особисто попросила родича допомогти ліквідувати наслідки пожежі.

Свідок ОСОБА_2 повідомив суд, що знаходився в день, коли працівники податкового органу здійснювали перевірку ФОП ОСОБА_1 . Зазначив, що не перебуває у трудових відносинах з позивачем, тільки допоміг стелити підлогу, оскільки перебуває у родинних зв`язках з мамою позивача. За виконану роботу не отримував оплати. На запитання суду, які є в приміщенні установки, відповів: пилорама та інші устаткування.

Свідок ОСОБА_3 не заперечив, що на час перевірки працівниками податкової служби перебував в приміщенні по АДРЕСА_2 . Зазначив, що знаходився там тільки один день, допомагав постелити підлогу після пожежі.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи знаходяться письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16.10.2019, які відрізняються від свідчень поданих ними в судовому засіданні та свідчення яких не спростовують тверджень позивача, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усували наслідки пожежі.

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи відео і фотофіксація, яка здійснювалась під час фактичної перевірки позивача щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в якому чітко вбачається що в АДРЕСА_2 знаходиться діюча пилорама, що підтверджується в тому числі і звуком на відео.

Аналізуючи процедурні порушення, зазначені позивачем, суд враховує правову позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2020 у справі № 824/774/16-а, що будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства, оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягнення балансу, зокрема між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників.

Такі формальні неточності не можуть бути самостійною підставою для скасування по суті правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, спрямованого на забезпечення законності та захист інтересів працівників в процесі реалізації ними конституційного права на працю.

Також суд зазначає, що ні під час розгляду справи про накладення штрафу, ні під час судового розгляду позивачем не надано жодних доказів, що спростовують допуск до роботи громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення договору або підтверджують їхнє офіційне працевлаштування. Факт допуску цих осіб до роботи без укладення трудового договору підтверджується їхніми письмовими поясненнями, в яких зазначено, що ОСОБА_2 у підприємця працює з 2016 року на посаді рамщика, слюсара, ОСОБА_3 працює різноробочим з 16.10.2019 з режимом роботи 5 днів на тиждень з 09 год. 20 хв. до 15 год. 00 хв. та жодного договору з ним не укладалося. Крім того, з письмових пояснень позивача, які відібрані під час проведення фактичної перевірки зазначено, що він працює одноособово та найманих працівників не має.

Проаналізувавши матеріали перевірки, заслухавши пояснення свідків, суд прийшов до переконання, що особи, які офіційно не працевлаштовані у підприємця позивача перебували у трудових відносинах без належного оформлення, свідчення містять відмінні покази, аніж викладене в поясненнях долучених до акту перевірки.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 242-246, 255,293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцькевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправною постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.11.2019 за № 167/13/-01-33-07/ НОМЕР_1 про накладення штрафу - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року