Рішення № 92158237, 08.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4568/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька,26; ЄДРПОУ 08571995) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 12 867,78 грн. та суму судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2012 було укладено договір між ГУМВС у Львівській області, Львівським державним університетом внутрішніх справ в особі проректора Львівського державного університету внутрішніх справ та курсантом ОСОБА_1 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно ставатися до навчання, у повному обсязі виконувати навчальний план, виконувати правила внутрішнього розпорядку виконавця, дотримуватися вимог законодавства України та нормативно-правових актів з питань проходження служби в органах внутрішніх справ та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору. 22.05.2018 відповідачем було подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням згідно з п. 7. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Також зазначає, що позивач в якості досудового врегулювання спору надіслав ОСОБА_1 претензію, проте відповідач жодним чином не відреагував. Зазначає, що заборгованість у розмірі 12 867,78 грн. до теперішнього часу відповідачем у добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 08.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Представник позивача 05.10.2020 за вх. № 50655 подав заяву про розгляд справи без участі позивача у порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч.3 ст.171 КАС України судом зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Відповідно до отриманої відповіді, відповідач зареєстрований за тією ж адресою, що і зазначена в позовній заяві.

Суд повторно направив ухвалу суду від 27.05.2020 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача.

Крім того, повідомлення відповідача про розгляд справи також здійснювалося у спосіб, передбачений ст. 130 КАС України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб порталі Судова влада України. Докази наведеного містяться у матеріалах справи.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідно до приписів ч.8 ст.126 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив таке.

Наказом начальника Львівського державного університету внутрішніх справ № 322 від 06.08.2012 ОСОБА_1 було зараховано курсантом денної форми навчання до Львівського державного університету внутрішніх справ.

09.08.2012 було укладено трьохсторонній договір між Головним Управлінням МВС у Львівській області, Львівським державним університетом внутрішніх справ в особі проректора Львівського державного університету внутрішніх справ та курсантом ОСОБА_1 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно ставатися до навчання, у повному обсязі виконувати навчальний план, виконувати правила внутрішнього розпорядку виконавця, дотримуватися вимог законодавства України та нормативно-правових актів з питань проходження служби в органах внутрішніх справ та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору .

У разі відмови поліцейського від добровільного відшкодування підрозділу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

26.06.2015 Львівським державним університетом внутрішніх справ було складено довідку-розрахунок №53 про відшкодування витрат пов`язаних з його навчанням у в сумі 12867,78 грн.

22.05.2018 лейтенантом поліції ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення за власним бажанням.

Згідно із зазначеною довідкою-розрахунком грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5 272,21 грн., речове 2 747,18 грн., медичне 242 грн., оплата комунальних послуг та енергоносіїв 4 606,39 грн.

Наказом ГУНП у Львівській області від 04.06.2018 № 369 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП було звільнено служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7. ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

28.04.2020 до Львівського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП у Львівській області від 16.04.2020 №1503/01/13-2020 з інформацією стосовно звільненого поліцейського до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу - ОСОБА_1 (а.с.6).

14.05.2020 №10/333 Львівський державний університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення (претензія) про необхідність відшкодування МВС України витрат пов`язаних з навчанням з 09.08.2012 по 26.06.2015 у розмірі 12 867,78 грн.

У зв`язку з відмовою відповідача у добровільному порядку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон №565-ХІІ) правових відносин визначених договором про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 22.08.2014, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно із положеннями ст. 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 ст.18 Закону №565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 ст.18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону № 580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч.1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі п.п. 2, 4 ч.1 ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 313 від 01.03.2007, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 22.08.2014, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 у справі №820/5761/15.

Із матеріалів справи убачається, що наказом ГУНП у Львівській області від 04.06.2018 №369 о/с, відповідач з 05.06.2018 був звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Відповідно до пункту 2.3.6 вказаного Договору від 09.08.2012 передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу або звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трьохрічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Відповідач звільнився зі служби в поліції з підстав, передбачених пунктом 7 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» не відпрацювавши трьох років, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на його професійне навчання.

Суд зауважує, що позивачем складено загальний розрахунок №53 від 26.06.2015 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням випускника факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання договору, оскільки дані зобов`язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Проте, доказів сплати вказаної суми витрат, станом на день звернення позивача із даним позовом та на день розгляду справи, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вище викладене, відповідач повинен відшкодувати Львівському державному університету внутрішніх справ витрати понесені у зв`язку з навчанням та утриманням поліцейського у навчальному закладі у розмірі 12 867,78 грн.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.

При цьому, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 у справі №821/381/17 та від 22.08.2018 у справі №820/1878/16.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що Львівський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників вищого навчального закладу, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати зазначені витрати на його утримання за період навчання в Львівському державному університеті внутрішніх справ з 09.08.2012 по 26.06.2015 року у розмірі 12 867,78 грн., відповідно до довідки-розрахунку №53 від 26.06.2015.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу в повному обсязі на момент розгляду справи.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька,26; ЄДРПОУ 08571995) 12867 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 78 коп. витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року