Ухвала суду № 92158193, 12.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8373/20

У Х В А Л А про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2020 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

07.10.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття наказу від 02.09.2020 №900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02.09.2020 №900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.08.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району та прийняти по ньому рішення з дотриманням статті 118 Земельного кодексу України та висновків суду у рішенні по даній справі.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Суддя встановила, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтею 160 КАС України.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 КАС України).

В позовній заяві позивач зазначили, що є учасниками бойових дій та на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Стосовно вказаного суддя зазначає таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII. У статті 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 вказаного Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суддя при розгляді питання про відкриття провадження у справі враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Таким чином, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позову, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень в частині першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Суддя при вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частина 2 статті 22 ЗК України визначає, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, як передбачено частиною 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно з частиною 1 статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Таким чином, ЗК України встановлює різні види використання земель сільськогосподарського призначення, зокрема, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, а також городництва.

Водночас, частина 1 статті 38 ЗК України дає визначення земель житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Стаття 40 ЗК України передбачає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених вказаним Кодексом.

Таким чином, земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку належить до категорії земель житлової та громадської забудови.

Як видно з позовної заяви, позивач оскаржує дії та рішення ГУ Держгеокадастру у Львівській області в частині порушення його прав на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи наведене вище, суддя вважає, що підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не поширюються на позивача у разі звернення до суду за захистом порушеного права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відтак позивач в межах спірних правовідносин повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становить 2102,00 грн.

При визначенні характеру позовних вимог, суддя вважає, що позовна вимога «зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.08.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району та прийняти по ньому рішення з дотриманням статті 118 Земельного кодексу України та висновків суду у рішенні по даній справі» є похідною від першої та другої позовних вимог.

Отже, за звернення до суду з таким позовом позивачу потрібно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи те, що позивач не сплатив судовий збір, суддя вважає за необхідне залишити позов ОСОБА_1 без руху для сплати таким судового збору у розмірі 840,80 грн.

Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.lv.court.gov.ua) в розділі «Судовий збір». Такими реквізитами є: отримувач коштів: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова; код отримувача: 38007594; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (ІВАN): UA978999980313101206084013003, код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); наявність відомчої ознаки: « 84» Окружні адміністративні суди. На згаданому вище сайті є також можливість автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, надавши такому строк для усунення виявлених недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду документа про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.