Рішення № 92158034, 06.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 408/2102/20а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю відповідно до ухвали Біловодського районного суду Луганської області від 24.07.2020 надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, управління), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29 серпня 2020 року, просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області під час призначення пенсії, які полягають у неприйнятті до обчислення страхового стажу при нарахуванні пенсії період праці на підприємстві Селянсько-фермерське господарство “Арат” (у трудовій книжці записане - КФХ “Арат”) за період з 03.02.1993 по 22.03.1999;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області прийняти до обчислення страхового стажу та нарахування пенсії за період моєї праці на підприємстві Селянсько-фермерське господарство “Арат” ( у трудовій книжці записане - КФХ “Арат”) за період з 03.02.1993 по 22.03.1999 та вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати пенсії.

В обгрнутування позову зазначено, що позивач є пенсіонером з 2012 року за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

На письмовий запит стосовно правомірності дій пенсійного органу щодо зарахування стажу позивач отримав листа від 10.02.2020 № 19/1-6, в якому повідомлено, що у трудовій книжці за період праці на підприємстві Селянсько-фермерське господарство “Арат” ( у трудовій книжці записане - КФХ “Арат”) за період з 03.02.1993 по 22.03.1999, запис про прийняття на роботу завірено печаткою КФХ “Арат”, а запис про звільнення, засвідчено печаткою фермерське господарство “Арат”, що, на думку відповідача, є суттєвим порушенням порядку ведення трудових книжок, тому прийняти до обчислення страхового стажу та нарахування пенсії період праці на цьому підприємстві без довідки, яка б підтверджувала цей період праці, пенсійний орган не може.

У зв`язку з тим, що на даний час позивач не має можливості надати необхідного документу, а з боку державного пенсійного органу позивач ніякої підтримки не отримав, відмова з боку управління у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, є безпідставною та такою, що порушує його законні права.

Позивач вважає, що він має право на перерахунок пенсії, а такі дії відповідача є неправомірними і незаконними та такими що порушують конституційне право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

Ухвалою суду від 21 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивау строк для усунення її недоліків (а.с.24).

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06 жовтня 2020 року, зобов`язано відповідача у строк до 01 жовтня 2020 року разом з відзивом на позов подати до суду докази по справі (а.с.32-33).

Позивач разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.4).

У судове засідання 06 жовтня 2020 року відповідач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.37), причини неприбуття суду не повідомлено. Правом подати відзив на позов відповідач не скористався, докази, витребувані ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року, до суду також не надано.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодесу адмінстративного судочинства України (далі - КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули та повідомлялися судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області та отримує пенсію за віком з 20.03.2012 (а.с.7,9).

Листом від 10.02.2020 № 19/Т-Б, у відповідь на звернення позивача від 27.01.2020, повідомлено, що до загального стажу не було враховано період роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999, у зв`язку з невідповідністю назви підприємства та печатки, яною було завірено запис про звільнення, а саме: прийнято до КФХ "Арат", тоді як запис про звільнення з підприємства завірено печаткою фермерського господарства "Арат". Довідки, яка б підтверджувала трудовий стваж за вищевказаний період не надано (а.с.9).

Отже, спірним періодом загального стажу, в зарахуванні якого позивачу відмовлено, є період його роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат".

Трудова книжка позивача від 09.01.1970 (а.с.8) містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

- 03.02.1993 вибрано головою КФХ "Арат" (розпорядження №1 від 03.02.1993);

- 22.03.1999 звільнено КФХ "Арат", у зв`язку з обранням на посаду голови Нижньотепленської сільської ради (розпорядження № 2 від 22.03.1999).

Зазначені записи завірені підписом відповідальної особи, містять всі необхідні реквізити розпоряджень про прийняття та звільнення з посади позивача.

Запис про звільнення завірено печаткою фермерського господарства "Арат".

Листом Державного архіву Луганської області від 18.09.2017 № 03/2-13/281, на запит позивача від 08.09.2017 № 5683, повідомлено, що рішення сесії Нижньотеплівської сільської ради "Об открытии КФХ "Арат" - Туркин Ф.И." (з 26 січня 1993 року по 30 березня 1993 року) та "Об закрытии КФХ "Арат" - ОСОБА_2 (з 27 січня 2001 року по 28 грудня 2001 року) на зберігання до Держархіву не передавалися (а.с. 10).

Листом Комунальної установи "Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району" від 31.05.2017 № 298, на звернення позивача від 31.05.2017 № 151, повідомлено, що документи з особового складу по СКФГ "Арат" на зберігання не надходило (а.с. 11).

Листом Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 25.07.2017 № 5082, на звернення позивача на урядову гарячу лінію від 30.06.2017, повідомлено, що документи селянсько-фермерського господарства "Арат" (с. Нижньотепле) не передавалися на державне зберігання до архівного відділу Станично-Луганської районної державної адміністрації (а.с.12).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 за № 1788-XIІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

На підставі листів Державного архіву Луганської області від 18.09.2017 № 03/2-13/281, Комунальної установи "Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району" від 31.05.2017 № 298 та Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 25.07.2017 № 5082 судом встановлено, що документи з особового складу СКФГ "Арат" до архівів не передавались (а.с.10-12).

Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 03.02.1993 по 22.03.1999, посилається на те що запис про звільнення позивача завірений печаткою іншого підприємства.

Суд, дослідивши трудову книжку позивача, зазначає, що записи щодо періоду роботи позивача з 03.02.1993 по 22.03.1999, виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, зазначені записи містять посилання на відповідні розпорядження, на підставі яких такі записи було внесено, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено, запис про звільнення завірено печаткою фермерського господарства "Арат".

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці позивача, які свідчать про те, що позивач працював у вказаний період на КФХ "Арат". Зазначені записи здійснені на підставі відповідних розпоряджень, що були прийняті на підприємстві. Суд звертає увагу на ту обставину, що позивач дійсно займав посаду керівника вказаного підприємства, однак після прийняття розпорядження №2 від 22.03.1999 року був звільнений з вказаної посади, отже відповідальність за правильність оформлення запису про звільнення з цієї посади в його трудовій книжці покладалася на інших осіб, що виконували обов`язки керівника вказаного підприємства після звільнення позивача. Таким чином, порушення порядку заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.

В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідач наділений правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.

Однак, відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періоду роботи, який підлягає зарахуванню до загального стажу позивача.

Отже, судом встановлено, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не було зараховано йому період роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат" за відсутності підстав, визначених законами.

Зважаючи на те, що відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах безпідставно не зарахував до загального стажу роботи позивача зазначений вище період та не здійснив належної перевірки наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, про необхідність визнання рішення відповідача про призначення пенсії позивачу в частині незарахування до розрахунку розміру його пенсії періоду роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат" протиправним.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу період роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат", а також здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту її призначення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу міжнародної практики та положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду з вказаними вимогами суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог частин 1,2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача за роз`ясненням підстав незарахування йому під час призначення пенсії певних періодів трудового стажу. Відповідач листом від 10.02.2020 № 19/Т-Б, у відповідь на звернення позивача від 27.01.2020, повідомив йому такі підстави. Отже, позивач про факт порушення його прав під час призначення пенсії з 20.03.2012 дізнався саме з листа відповідача від 10.02.2020. До суду він звернувся з цим позовом 20.07.2020, отже в межах шестимісячного строку з часу, коли дізнався про порушення своїх прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання пенсії в більшому розмірі, з урахуванням стажу роботи в КФХ "Арат" з 03.02.1993 по 22.03.1999, підлягає поновленню саме з часу призначення йому пенсії - з 20.03.2012.

Відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення про призначенню позивачу пенсії в зазначеній частині, а також тих обставин, що позивачу було належним чином повідомлено про підстави неврахування вказаного трудового стажу до разрахунку його пенсії, доказів на підтвердження наявності таких обставин суду не надав. Тому суд, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог з вказаних підстав, керуючись вимогами п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, обирає інший спосіб захисту порушеного права позивача, а саме: вважає за необхідне скасувати рішення відповідача про призначення позивачу пенсії з 20.03.2012 в частині неврахування вказаного періоду роботи позивача та зобов`язання зарахувати цей період для вирлати позивачу пенсії з з 20.03.2012, здійснити перерахунок та виплатити заборгованість.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 14.07.2020 №0.0.1766872978.1.

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2012 в частині незарахування до розрахунку розміру його пенсії періоду роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат".

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 травня, будинок 20) зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) період роботи з 03.02.1993 по 22.03.1999 в КФХ "Арат" та здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного стажу, з дати призначення ОСОБА_1 пенсії - з 20.03.2012, а також виплатити заборгованість, яка утворилася з 20.03.2012, з урахуванням виплачених сум пенсії за віком за вказаний період.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян