Рішення № 92157795, 13.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року № 320/6735/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи Бучанської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи Бучанської міської ради вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до пункту дев`ятого частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідними передумовами надання особі статусу інваліда війни є її залучення до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак, оскільки позивач не надав належних доказів залучення його до складу формувань Цивільної оборони, підстави для встановлення позивачеві статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни встановленого зразка у даному випадку відсутні.

Ухвалою суду від 07.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, яке пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , довідкою серії НОМЕР_2 та Випискою з Акта огляду МСЕК (а.с.4-6).

Відповідно до наказів Бази спецмедпостачання Київського облздороввідділу від 27 квітня 1986 року № 37 (а.с.15), 14 червня 1986 року (а.с.16), 22 липня 1986 року (а.с.14) та копії маршрутного листа учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с. 18-19), ОСОБА_1 - управляючий Базою спецмедпостачання з 27 квітня 1986 року, член оперативної групи по вирішенню питань медикаментозного та матеріально-технічного забезпечення виконання заходів Медичної Служби Цивільної Оборони Київської області перебував у відрядженні до Чорнобильської зони: у період з 27 квітня по 31 травня 1986 року у м. Чорнобиль, смт. Поліське, смт. Іванків та м. Бородянка; з 16 червня по 18 червня 1986 року у с. Лубянка Поліського району та з 23 липня по 01 серпня 1986 року у м. Чорнобиль, смт. Поліська, с. Вільча, с. Бобер, с. Ковшиловка.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №33/К-240-202/893-2020 (а.с. 17).

У липні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання статусу інваліда війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

Листом від 27.07.2020 №2177 Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради повідомило позивача про те, що згідно наданих документів підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 вищезазначеного Закону немає, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів факту його залучення до складу формувань Цивільної оборони.

Вважаючи відмову відповідача щодо надання позивачу статусу інваліда війни протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом дев`ятим частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пункт 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пункт 10 цього Положення унормовано, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих.

Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт у складі формувань Цивільної оборони.

У той же час, крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

У даній справі, обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку, статус інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 368/1579/14, від 10.05.2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 10.10.2019 року у справі № 278/1320/17.

Так, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт здійснення позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд звертає увагу, що під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 27.04.1986 по 31.05.1986, з 16.06.1986 по 18.06.1986, з 23.07.1986 по 01.08.1986, ОСОБА_1 був залучений до складу формувань цивільної оборони.

Вказана обставина підтверджується довідкою Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №33/К-240-202/893-2020, наказами Бази спецмедпостачання Київського облздороввідділу від 27 квітня 1986 року № 37 (а.с.15), 14 червня 1986 року (а.с.16), 22 липня 1986 року (а.с.14) та маршрутним листом учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с. 18-19).

Тобто, документально підтверджено факт, що позивач дійсно брав участь у складі формувань цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 27.04.1986 по 31.05.1986, з 16.06.1986 по 18.06.1986, з 23.07.1986 по 01.08.1986.

Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відсутності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку із відсутністю документу про залучення особи до формування Цивільної оборони.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивача було звільнено від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи Бучанської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов`язати Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи Бучанської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.