Рішення № 92157682, 09.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2020 року Справа № 280/5508/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1965 (54003, м. Миколаїв, вул.. Аляуди,4, код ЄДРПОУ 26614171; фактичне місцезнаходження: 71154, Запорізька область, м. Бердянськ, с. Азовське, вул. Космічна, 53) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького кружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А1965 (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо призначення і виплати з червня 2020 року грошового забезпечення в розмірі, що складається з окладу за військовим званням і вислугу років; зобов`язати відповідача нараховувати і виплачувати грошове забезпечення з червня 2020 року відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження на 15.09.2020. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду). Крім того, витребувано від Військової частини А1965 належним чином завірені копії наказів щодо призначення грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік та документи, що стали підставою для здійснення перерахунку грошового забезпечення, починаючи з червня 2020 року.

Станом на 15.09.2020 відповідач відзив на позовну заяву не надав, заяв та клопотань до суду не надходило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Документи витребувані судом не надано.

Протокольною ухвалою суду від 15.09.2020 підготовче засідання відкладено на 29.09.2020.

29.09.2020 представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не надав.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 07.10.2020.

07.10.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно наказу командира військової частини А1965 (по стройовій частині) №255 від 04.12.2019 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №280 від 30.11.2019, на посаду помічника начальника відділення парашутно-десантної служби інструктора з повітряно-десантної підготовки військової частини А1965, вважати таким що з 04.12.2019 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено оклад за посадою 3440 грн. за місяць. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 123% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Як слідує з позовної заяви до червня 2020 року позивач отримував грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Проте, з червня 2020 року грошове забезпечення виплачувалося лише за звання і вислугу років, що складає 1626,23 грн.

Не погоджуючись з таким розміром грошового забезпечення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як слідує з матеріалів адміністративного позову, військовою частиною А2022 Міністерства оборони України від 22.07.2020 за вих. №724/34/71/1537 надано відповідь ОСОБА_1 щодо невиплати посадового окладу за червень 2020 року, відповідно до якого зазначено в червні 2020 року до заявника застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні в період часу з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби без дозволу суду залишати житло, не відлучатися з м. Бердянська Запорізької області без дозволу суду. Відповідно абзацу 6 пункту 7 розділу 1 наказу міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку. Тому, командуванням військової частини А2022 направлено запит командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, через фінансово-економічне управління, про надання роз`яснення щодо права на отримання відповідних виплат у даному випадку за вих. №724/311/71/1517 від 17.07.2020.

В подальшому, Військовою частиною А2022 Міністерства оборони України від 11.08.2020 за вих. №724/34/71/1655 надано роз`яснення на запит ОСОБА_1 щодо розміру грошового забезпечення на яке він має право у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту. Відповідно до вказаного роз`яснення повідомлено, що враховуючи те, що заявник не перебуває під цілодобовим домашнім арештом, а виконує обов`язки згідно займаній посаді, дія розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.07.2018 №260, до нього не застосовується. Враховуючи викладене заявнику буде здійснено перерахунок та отримає належне грошове забезпечення в повному обсязі. З метою отримання витягу із наказу командира військової частини необхідно звернутися з рапортом до групи персоналу військової частини А1965.

Як слідує з доданих до адміністративної справи виписок за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 25.09.2020 у вересні 2020 року позивач отримав грошове забезпечення у належному розмірі у розмірі 15494,24 грн. (25.09.2020) та 222,90 грн. (22.09.2020).

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у даній справі врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон), постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – постанова №704), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.07.2018 №260 (далі – Порядок №260).

Відповідно до статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком №260.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно пункту 14 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пунктом 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

якщо виплачуються академічні стипендії;

за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Розділом XXIX Порядку №260 встановлено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим або відстороненим від виконання службових обов`язків, відстороненим від виконання повноважень на посаді або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах

Згідно пункту 1 вказаного розділу Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв`язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу XXIX Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України відсторонені від посад, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з дня, наступного після відсторонення від посади, до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі скасування рішення про відсторонення від посад військовослужбовцям за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошове забезпечення, на отримання якого вони втратили право, не виплачується.

При цьому грошове забезпечення, яке втратили відсторонені від посади військовослужбовці внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Відповідно до пункту 3 розділу XXIX Порядку №260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі якщо до військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов`язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Таким чином, судом встановлено, що припинення або обмеження у виплаті грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється на підставі наказу командира військової частини.

Під час розгляду справи відповідачем на вимогу суду не надано жодного рішення щодо обмеження чи припинення виплати грошового забезпечення позивачу у повному обсязі.

Позивачем зазначено, що з червня 2020 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, а саме з 19 години до 07 години наступної доби не залишати житло та не відлучатися з м. Бердянськ. При цьому позивач у повному обсязі виконує обов`язки у військовій частині згідно займаної посади.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що згідно виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 у 2020 році позивач отримував наступні нарахування з грошового забезпечення: 13994,81 грн. та 448,96 грн. (13.01.2020); 15077,46 грн. (06.02.2020), 15494,24 грн. (05.03.2020), 15077,46 (08.04.2020), 15494,24 грн. (08.05.2020), , 15494,24 грн. (05.06.2020), 1626,23 грн. (07.07.2020), 1626,23 грн. (07.08.2020), 15494,24 грн. (08.09.2020).

Таким чином, з банківських виписок вбачається суттєве обмеження в розмірі грошового забезпечення позивача, що підлягали виплаті у липні та в серпні 2020 року, порівняно з іншими періодами.

З врахуванням того, що відповідачем не надано належних доказів щодо правомірності своїх дій, відсутності будь-яких наказів щодо обмеження у виплаті грошового забезпечення позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З урахуванням викладеного суд, з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Військової частини А1965 щодо обмеження у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у липні та в серпні 2020 року грошового забезпечення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1965 (54003, м. Миколаїв, вул.. Аляуди,4, код ЄДРПОУ 26614171; фактичне місцезнаходження: 71154, Запорізька область, м. Бердянськ, с. Азовське, вул. Космічна, 53) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Військової частини А1965 щодо обмеження у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у липні та в серпні 2020 року грошового забезпечення

Зобов`язати Військову частину А1965 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень та серпень 2020 року у повному розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.10.2020.

Суддя О.О. Артоуз