Рішення № 92157456, 12.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2020 року Справа № 280/1381/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Асоціації фермерських господарств «АГРО» (71170, Запорізька обл.., Бердянський район, с. Червоне Поле, вул. Горького, буд. 28, код ЄДРПОУ 22136898) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Асоціації фермерських господарств «АГРО» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.12.2019 №0002603201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає протиправним застосування штрафу за реалізацію пального без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 по 25.07.2019, оскільки Законом № 2628-VIII від 23.11.2018 внесені зміни до ПК України та інших законодавчих актів, в тому числі, і щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним. Вимоги щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним набули чинності з 01.07.2019. Законом начебто визначено порядок отримання ліцензії шляхом подання заяви до органу ліцензування. Проте, якщо територіальний орган ДПС набув статусу органу ліцензування з 01.07.2019 то правові підстави подавати цьому органу заяву до цієї дати Законом не визначені. У відповідності до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено таке: «ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства». Тобто, навіть за умови подання заяви на отримання ліцензії 01.07.2019, суб`єкт господарювання позбавлений права отримати ліцензію в день подання заяви. Крім того, роздрібна торгівля пальним на АЗС АФГ «АГРО» здійснюється цілодобово. Починаючи з 00 годин 00 хв. 01 сек. 01.07.2019 отримати ліцензію не можливо в зв`язку з тим, що робочий день в державних установах починається не раніше 08 год 00 хв. Необхідною умовою для притягнення особи до відповідальності є наявність вини. ПК України містить не тільки суцільні обов`язки суб`єкта господарювання, але і права. Позивач наполягає на відсутності вини з огляду на наступне. У відповідності до статті 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Частиною першою статті 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено принципи державної політики у сфері ліцензування. Зокрема: 3) принцип дотримання законності: встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування; вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб`єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами; 4) принцип пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття. Частиною другою статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. З урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», запровадження ліцензуванню нового виду господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) повинно бути здійснено не раніше як з 01.09.2019 (не менш як через два місяці після 01.07.2019). На теперішній час ліцензійні умови не затверджені. Порядок застосування фінансових санкцій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Останні зміни до цієї постанови внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1050. З огляду на викладене та зі змісту постанови Кабінету Міністрів України № 790 вбачається, що затверджений Порядок не передбачає застосування фінансових санкцій за таке порушення як реалізація пального без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. В преамбулі податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 03.12.2019 №0002603201 зазначається: за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у АФГ «АГРО» (код ЄДРПОУ 22136898). Такими видами діяльності АФГ «АГРО» не займається.

Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесені зміни до Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкрито позовне провадження в адміністративній справі № 280/1381/20 призначено справу до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 18.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі 280/1381/20 строком на 30 (тридцять) днів, підготовче судове засідання відкладено на 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 підготовче засідання по справі №280/1381/20 відкладено та призначено наступне підготовче засідання на 16 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.09.2020.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив справу розглянути в порядку письмового провадження, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, тому він був зобов`язаний завчасно, тобто до 01.07.2019 отримати відповідну ліцензію.

Для необхідності отримати ліцензію позивач звернувся до ГУ ДФС Запорізькій області з заявою вих. №20/06-14 від 20.06.2019 на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресом: Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне Поле, вул. Центральна (Леніна), буд. 1, та відповідним пакетом визначених законодавством документів, які отримані ГУ ДФС Запорізькій області 24.06.2019.

Повторно позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про отримання ліцензії лише 12.07.2019, тобто вже після встановлення заборони проводити реалізацію пального без відповідної ліценції.

Ліцензія про право роздрібної торгівлі пальним позивачу видана 26.07.2019, отже, у період з 1 липня 2019 року по 25 липня 2019 року позивач не мав права здійснювати торгівлю пальним, оскільки у нього була відсутня ліцензія. Доказів того, що АЗС у період з 01.07.2019 по 25.07.2019 не здійснювала реалізацію пального позивачем ані під час перевірки, ані до суду позивачем не надано.

В ліцензії про право роздрібної торгівлі пальним, зазначений вид та модель реєстратора розрахункових операцій моделі ND-747 заводський номер НД 06000037, фіскальний номер 3000447775.

Згідно абзацу 31 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни «система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» і «контролюючий орган» для цілей цього Закону вживаються у значенні, наведеному в ПК України.

Зміст інформації зазначеної у фіскальному чеку (копія чеку реєстратора розрахункових операцій) під час проведення кожної розрахункової операції на реєстраторі розрахункових операцій (надалі РРО) автоматично направляється на сервер податкової служби України «Податковий блок» «Інформація» «фіскальні чеки».

Відповідно до підпунктів 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі- продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно підпункту 72.1.14 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно пункту 2 «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (пункт 10 Постанови № 1442).

Державний реєстр РРО містить окремий розділ «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)».

Враховуючи вище викладене, реалізація палива на АЗС позивача здійснювалась із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми.

Таким чином, враховуючи, що позивач не заперечує факт реалізації відповідних підакцизних товарів без наявності діючої ліцензії, ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що до позивача правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 250 000 грн за податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2019 №0002603201.

Асоціація фермерських господарств «АГРО» код ЄДРПОУ 22136898, зареєстровано 12.07.1993, запис до Реєстру внесено 03.11.2006, номер запису 10791200000000329. Основним видом діяльності за код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний).

За поясненнями позивача, АФГ «АГРО» здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі пальним з 1995 року.

Асоціація фермерських господарств «АГРО» 01.07.2019 отримало ліцензію на право зберігання пального реєстраційний номер № 00010414201900001.

Асоціація фермерських господарств «АГРО» 26.07.2019 отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер № 08020314201900288 за місцем здійснення діяльності АЗС Запорізька область, с. Червоне поле, вул. Центральна, 1, Автозаправна станція (АЗС).

19.06.2019 згідно платіжних доручень №157 на суму 780 грн. плата за ліцензію на право зберігання пального та №155 на сума 2000грн. плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, АФГ «АГРО» здійснив плату за ліцензії.

20.06.2019р. АФГ «АГРО» звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області з відповідними пакетами визначених законодавством документів та заявами на одержання ліцензій на право зберігання пального по 4-м об`єктам та на право роздрібної торгівлі по 3-м АЗС.

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області № 37203/10/08-01-40-03-16 від 27.06.2019р. повідомлено АФГ «АГРО» про встановлення розбіжності за адресом місця торгівлі пальним по АЗС с. Червоне Поле та повернення пакету документів щодо отримання ліцензії з пропозицією додати уточнюючі документи.

09.07.2019р. АФГ «АГРО» сформовано повторна заява вих. №09/07-03 з уточнюючими документами, яка була відправлена 10.07.2019р., а одержана ГУ ДПС у Запорізькій області 12.07.2019р.

26.07.2019р. АФГ «АГРО» отримана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресом Запорізька область, Бердянський р-н, с. Червоне Поле, вул. Центральна (Леніна), буд.1.

29.10.2019 наказом ГУ ДПС у Запорізькій області вирішено на підставі ст. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичну перевірку АФГ «АГРО» (код ЄДРПОУ 22136898), за адресою: Запорізька область, м. Бердянський район, с. Червоне поле, вул. Центральна, 1, за період з 01.07.2019 по день закінчення фактичної перевірки з питань здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійснені оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального, порядку приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів, наявності супровідних документів (прибуткових, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво, зберігання та обіг підакцизними товарів в Україні, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, свідоцтв.

Наказ та направлення на проведення перевірки вручені голові АФГ «АГРО» ОСОБА_1 о 12-45хв. 30.10.2019.

За результатами фактичної перевірки 11.11.2019 складено акт № 0094/08/01/32/22136898 про результати фактичної перевірки з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійснені оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні, яким встановлено порушення:

- ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме реалізація пального в період з 01.07.2019 до 25.07.2019 (включно) без ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Акт фактичної перевірки складений без додатків.

Голова АФГ «АГРО» ОСОБА_1 підписав акт та отримав 11.11.2019р. другий примірник акта фактичної перевірки.

03.12.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій № 0002603201, яким до АФГ «АГРО» за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями застосовано штраф у сумі 250 000 грн за реалізацію пального без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Рішення отримано товариством поштовим зв`язком 09.12.2019.

Відповідачем надано висновок до оскаржуваного рішення.

АФГ «АГРО» оскаржило податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 03.12.2019 № 0002603201 в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.02.2020 скарга АФГ «АГРО» залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Ввжаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з позовною вимогою про його скасування.

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 481/95-BP).

Закон № 481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п`ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі Закон № 2628-VIII).

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 згідно Закону № 2628-VIII:

- роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята);

- річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п`ята);

- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років (частина тридцята);

- ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга);

- у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя);

- суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень.

Згідно частини четверної статті 17 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.02.2019, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, пальним, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі Закон №222-VIII).

У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі:

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі Закон № 139-IX);

Закону № 2628-VIII.

З 01.07.2019, із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З 18.12.2019, після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону №139-ІХ, суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019, внесені зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із встановлених обставин справи та норм законодавства, якими спірні правовідносини були врегульовані на час їх виникнення станом на 01.07.2019 дату з якої запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, та станом на 03.12.2019 дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу.

Судом встановлено, що з 01.07.2019 (дата запровадження ліцензування роздрібної торгівлі пальним) до 26.07.2019 (дата одержання позивачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним), позивачем здійснювались операції з продажу пального у роздріб, що не заперечується учасниками справи.

Вирішальним для оцінки суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення є чинність та сфера дії законодавчих норм, яким такі правовідносини врегульовані.

Головним, на що суд звертає увагу, є внесення з 18.12.2019 змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.

При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.

До 18.12.2019 дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення.

Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019, суд застосовує наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.

З огляду на викладене, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб`єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини третьої статті 3 Закону №222-VIII.

Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

З набуттям 01.07.2019 змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019 територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та не встановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає порушеним вищевказаний баланс та допущення непропорційності.

Враховуючи, що до 18.12.2019 Закон № 222-VIII не поширювався виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, позивач, за відсутності ліцензійних умов провадження господарської діяльності з реалізації пального, що підлягає ліцензуванню відповідно до вказаного закону, мав об`єктивні та правомірні очікування щодо не застосування до нього відповідальність за провадження господарської діяльності без ліцензії відповідно до частини другої статті 20 Закону №222-VIII.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 2 підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В даній справі також підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 справа № 1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.

Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Суд зазначає, що позивач виявляв добросовісність виконання вимог закону: 19.06.2019 сплатив річну плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, 20.06.2019 подав пакет документів для оформлення ліцензії, яка видана 26.07.2019.

Накладення штрафу у розглянутому спорів суд оцінює як покарання, оскільки воно було спрямовано не на компенсацію шкоди бюджету держави.

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що застосування до суб`єкта господарювання штрафу у розглянутому випадку є неправомірним, держава не додержалась позитивного обов`язку, встановленого законом, щодо строку для запровадження змін до ліцензування діяльності не надавши час на приведення діяльності у відповідність до вимог закону, при прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не застосована імперативна норма щодо звільнення від відповідальності за відсутності ліцензійних умов (які були необхідні у період до 18.12.2019), отже відповідачем допущене незаконне та непропорційне втручання у право на мирне володіння майном згідно статті 1 Протоколу Першого до Конвенції, що є підставою для задоволення позову із покладенням на відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3750,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також, частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №б\н від 24.02.2020 з адвокатом Крошка Володимиром Вікторовичем.

Предметом договору є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до попереднього опису робіт (наданих послуг), який є додатком до Договору про надання правової допомоги від 24.02.2020, рахунку фактури №СФ-00110 від 08.04.2020, акту приймання передачі наданих юридичних послу, яка підлягає сплаті Замовником (Позивачем) №110 від 04.08.2020р. сума наданих послуг (виконаних робіт) складає 10000,00 грн., а саме:

- вивчення та аналіз: Наказу від 29.10.2019р. №587, Акту про результати фактичної перевірки від 11.11.2019р. №0094/08/01/32/22136898, ППР№0002603201 від 03.12.2019р. ГУ ДПС у Запорізької області (2 годин) 1000грн.;

- надання консультацій Замовнику щодо порядку оскарження ППР № 0002603201 від 03.12.2019р. ГУ ДПС у Запорізької області (1 годин) 500грн.;

- складення тексту позовної заяви: про визнання протиправним; скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізької області від 03.12.2019 року №0002603201 та стягнення на користь АФГ "АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізької області сплаченого судового збору, витрат пов`язаних з правничою/юридичною допомогою адвоката (5 годин) 2500 грн.;

- консультація Замовника з питань збору документів по спірному податковому повідомлені рішенні (1 годин) 500 грн.;

- систематизація, групування доказів, формування додатків до позовної заяви (1 година) 500 грн.;

- направлення позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду (1 годин) 500 грн.;

- складення та направлення до ГУ ДПС у Запорізької області листа повідомлення про оскарження в судовому порядку ППР від 03.12.2019 року №0002603201 (2 годин) 1000 грн.;

- консультація Замовника, щодо позиції Відповідача у розрізі обставин викладених у відзиві на позовну заяву (1 годин) 500 грн.;

- складання відповіді на відзив ГУ ДПС у Запорізької області від 23.03.2020 №80/10/08-01-08-06-07 (5 годин) 2500 грн.;

- направлення відповіді на відзив до Запорізького окружного адміністративного суду (1 годин) 500 грн.

Детальний розрахунок наведений в Акті-приймання-передачі №110 від 08.04.2020 року.

Зазначені послуги були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 13.04.2020.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витрати на правову допомогу такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв`язку з чим не підлягають зменшенню.

Отже вимоги позивача щодо стягнення судових витрат за професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору та професійну правничу допомогу, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Асоціації фермерських господарств «АГРО» (код ЄДРПОУ 22136898, Запорізька область, Бердянський район, село Червоне поле, вул. Горького, буд. 28) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945; пр.-т. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 03.12.2019 №0002603201, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Асоціації фермерських господарств «АГРО» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 12 жовтня 2020 року.

Суддя М.С. Лазаренко