Рішення № 92156495, 12.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/13964/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування пільгового стажу роботи та не призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на:

- Публічному акціонерному товаристві по газопостачанню та газифікації “Житомиргаз” з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року;

- Приватному акціонерному товаристві “Житомирський комбінат силікатних виробів” з 11 вересня 1986 року до 5 квітня 1991 року;

- Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ “Житомирводбуд” з 21 серпня 1992 року до 1 квітня 2005 року та призначити пенсію за віком відповідно до статті 45, пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 9 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, надавши необхідні документи на підтвердження стажу роботи. Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії через недостатню кількість пільгового стажу, вказана відмова слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

2 жовтня 2020 року до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №39397/20. В якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у позивача відсутній стаж не менше 12 років 6 місяців на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці. Так, відповідачем відмовлено до включення у пільговий стаж роботи позивача на ПАТ “Житомиргаз” з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки, що не відповідає пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17 серпня 1993 року №110. Стосовно зарахування до пільгового стажу період роботи позивача на ДП ПМК-160 ВАТ “Житомирводбуд” в період з 15 квітня 1991 року до 1 квітня 2005 року, то вказаний період роботи не зараховано через відсутність підтвердження результатами атестації робочих місць.

Відповідно до довідки у справі від 5 жовтня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року №02-83-в суддя Гурін Д.М. у період з 21 вересня 2020 року до 9 жовтня 2020 року перебував у щорічній відпустці.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 9 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав усі необхідні документи - трудову книжку, в якій зазначено відомості про періоди роботи в якості електромонтера 4 розряду у виробничому об`єднанні газового господарства «Житомиргаз» в період з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року та майстра промислово-цивільного будівництва в ДП ПМК-160 ВАТ «Житомирводбуд» в період з 15 квітня 1991 року до 1 квітня 2005 року, уточнюючу довідку про особливий характер та умови праці, довідки та інші документи, в яких зазначено, що позивач дійсно працював у вказані періоди на посадах, передбачених Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, постановою Кабінету міністрів України №10 від 26 січня 1991 року, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року.

Листом від 30 липня 2020 року №0600-0329-8/37465 відповідач повідомив, що у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказана відмова обґрунтована тим, що стаж роботи позивача на ПАТ “Житомиргаз” з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року не враховано через те, що запис про звільнення позивача завірено нечітким відбитком печатки, що не відповідає пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17 серпня 1993 року №110, а період роботи позивача на ДП ПМК-160 ВАТ “Житомирводбуд” з 15 квітня 1991 року до 1 квітня 2005 року не зараховано через відсутність підтвердження результатами атестації робочих місць (а.с.7-8).

Позивач, вважаючи протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року на ПАТ “Житомиргаз”, з 11 вересня 1986 року до 5 квітня 1991 року на ПАТ “Житомирський комбінат силікатних виробів” та з 21 серпня 1992 року до 1 квітня 2005 року на ДП ПМК-160 ВАТ “Житомирводбуд” та відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви позивача від 9 липня 2020 року, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вимоги щодо обов`язкових норм пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначені також частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту «б» статті 55 Закону 1788-XII право на призначення пенсії мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення - 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Починаючи з квітня 2015 року збільшення трудового стажу є поступовим, а саме за кожен рік необхідний стаж роботи збільшується на шість місяців, зокрема з 1 квітня року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад, показників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при встановленні права на пенсію за віком на пільгових умовах використовуються Списки, що були дійсні на період роботи особи.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №1, №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №№1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №№1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

За період роботи позивача чинним був Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком па пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Разом з тим пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці так у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №336/6112/16-а.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

З аналізу норм Закону №1788-ХІІ та Порядку вбачається, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що належать до Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Стосовно зарахування стажу роботи позивача на ПАТ по газопостачанню та газифікації “Житомиргаз”, суд зазначає наступне.

Як встановлено із записів у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 , яка видана Виробничим об`єднанням газового господарства “Житомиргаз” 26 липня 1984 року (а.с.10-13) та з довідки від 26 квітня 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації “Житомиргаз” (а.с.17) у період з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року ОСОБА_1 працював електромонтером у ВО газового господарства “Житомиргаз”, а з 25 жовтня 1985 року в Житомирському міському управлінні газового господарства. Таким чином підтверджений пільговий стаж роботи позивача на підприємстві ПАТ по газопостачанню та газифікації “Житомиргаз” становить 1 рік 6 місяців.

Стосовно зарахування стажу роботи позивача на ДП ПМК №160 ВАТ “Житомирводбуд”, суд зазначає наступне.

Згідно з даними трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 та архівного витягу Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Пулинської районної ради відділу «Трудовий архів” від 7 квітня 2018 року №54 ОСОБА_1 працював майстром промислово-цивільного будівництва в Соколівській ПМК-160 у період з 15 квітня 1991 року до 1 квітня 2005 року (а.с.10-13, 15), а також довідкою (а.с.14) та довідкою від 31 серпня 2006 року №95 (а.с.16). Таким чином підтверджений стаж позивача на вказаному підприємстві складає 14 років.

Дочірнє підприємство пересувна механізована колона №160 Відкритого акціонерного товариства «Житомирводбуд» рішенням Господарського суду Житомирської області від 9 грудня 2008 року припинено у зв`язку з визнанням її банкрутом (а.с.18-20).

Згідно з пунктом 10 Порядку №442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Пунктом 4.2 Порядку №383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.4 Порядку №383 якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1992 року у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 10 липня 2018 року справа №227/545/17.

Обов`язок проведення атестації робочих місць виник після 21 серпня 1992 року, його проведення покладено на керівників підприємств і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Отже, неналежне виконання підприємством обов`язків, зокрема, щодо експертизи і атестації робочих місць, не має ставати на заваді для належного та у повному обсязі зарахування пенсійного стажу для призначення пенсійного забезпечення, адже неналежне виконання підприємством обов`язків не є виною працівника і не залежить від його волі.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року справ №520/15025/16-а, згідно з якими проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. |

Професія позивача - майстер промислово-цивільного будівництва віднесена до посад з особливо шкідливими умовами праці відповідно розділу XXIX пункту «б» Списку №2, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Пільговий стаж позивача за Списком №2 становить більше 14 років, а загальний страховий стаж становить більше 35 років.

У даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, підтвердженого належними доказами, лише у зв`язку з нечітким відтиском печатки на записі про звільнення з ПАТ по газифікації та газопостачанню “Житомиргаз” та не наданням документів на підтвердження проведення підприємством, де він працював експертизи та атестації робочих місць, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 липня 2019 у справі №348/2182/16-а та у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року №0940/2496/18.

Стосовно зарахування стажу роботи позивача на ПАТ “Житомирський комбінат силікатних виробів” у період з 11 вересня 1986 року до 5 квітня 1991 року, то суд зазначає наступне.

Відповідь ГУ ПФУ в Житомирській області від 30 липня 2020 року №0600-0329-8/37465 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку не містить доводів щодо відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу стажу роботи на ПАТ “Житомирський комбінат силікатних виробів” у період з 11 вересня 1986 року до 5 квітня 1991 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області взагалі не надавало оцінку трудовому стажу ОСОБА_1 на вказаному підприємстві.

Таким чином, під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідачу необхідно надати належну оцінку періоду роботи позивача на вказаному підприємстві, та вказати причини його незарахування, у разі наявності таких.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 45, пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви від 9 липня 2020 року, то суд зауважує, що статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати.

Оскільки судом було встановлено, що неналежний розгляд заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України призвів до протиправної відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з урахуванням пільгового стажу, то орган пенсійного фонду має належним чином розглянути заяву та дослідити необхідні документи для вирішення питання щодо призначення пенсії.

Суд не може підміняти орган пенсійного фонду у питаннях розгляду поданих документів та приймати рішення замість органу пенсійного фонду.

Суд, зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України ще не вичерпало своїх дискреційних повноважень у питанні призначення ОСОБА_1 пенсії, оскільки ще не дослідило необхідних для визначення стажу позивача документів та не дало їм належної оцінки.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду у даній справі.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 92 від 14 серпня 2020 року, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.24, 27).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неправомірними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 липня 2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 45, пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на:

- Публічному акціонерному товаристві по газопостачанню та газифікації “Житомиргаз” з 27 липня 1984 року до 1 лютого 1986 року;

- Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ “Житомирводбуд” з 21 серпня 1992 року до 1 квітня 2005 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін