Рішення № 92155258, 06.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2020 р. Справа № 120/3094/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.В.

представника відповідача: Черпітяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 року № 0010370-5506-0206 про визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 37465,19 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він має у власності об`єкт нерухомості - гідротехнічну споруду загальною площею 1795,6 кв.м., яка розташована в с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області в урочищі "Гонтове". Відповідно до довідки виконавчого комітету Дашівської селищної ради від 25.06.2020 № 956, дана гідротехнічна споруда згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарство" за кодом 1271.7. При цьому, даний об`єкт нерухомого майна використовуються ним безпосередньо у підприємницькій діяльності за видами прісноводне рибництво (аквакультура) за кодом 03.22 та прісноводне рибальство за кодом 03.12. та не здається в оренду, лізинг чи позичку, що виключає нарахування відповідного податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно. Відтак, на переконання позивача, такий об`єкт нерухомого майна не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для визначення суми податкового зобов`язання згідно п.п. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України. З урахуванням наведеного позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою від 21.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 22380 від 12.08.20) відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наданих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 станом на 21.06.2016 року перебуває об`єкт – інше приміщення загальною площею 1795,6 кв. м., що розташоване в с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області (реєстраційний номер об`єкта: 1063385005212). Відповідно до рішення дев`ятої сесії восьмого скликання від 07.07.2017 року Дашівської ОТГ ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, тобто 20,865 грн., ставка податку для інших будівель – 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, тобто 20,865 грн. За обрахунками відповідача, сума нарахованого податку за належну позивачу гідротехнічну споруду складає: 1795,6 х 20,865 = 37465,19 грн. Принагідно, представник відповідача вказує, що позивачем не надавалися контролюючому органу будь-які відомості, як б вказували на наявність пільг та можливості звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно відносно спірного об`єкта. На думку відповідача, для виконання норм ПК України в частині звільнення від оподаткування повинно бути віднесено дану будівлю до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарство" за кодом 127.1. Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, доказів про що позивач не надав.

За таких обставин, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік позивачу здійснено 19.03.2020 року, що підтверджено програмним забезпеченням АІС "Податковий блок" та в подальшому відображено в податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2020 року № 0010370-5506-0206 в сумі 37465,19 грн. Відтак, відповідач вважає, що оскаржуване податкове-повідомлення-рішення є правомірними, а тому не підлягає скасуванню.

У своїй відповіді на відзив (вх. № 23216/20 від 19.08.20) позивач на спростування викладених відповідачем доводів наводить обґрунтування, яке по своїй суті відповідає попередньо викладеним мотивам позовної заяви. Окрім того, позивачем також ставляться під сумнів повноваження представника відповідача, яким підписано відзив, бути належним представником ГУ ДПС у Вінницькій області.

Із цього приводу суд зазначає, що відзив на позовну заяву було підписано представником (самопредставником) ГУ ДПС у Вінницькій області Черпітяк О.В., якою на підтвердження своїх повноважень надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому в розділі щодо осіб, які уповноважені представляти юридичну особу з третіми особами та діяти від імені юридичної особи без довіреності зазначено, в тому числі, і ОСОБА_2 як уповноваженого представника відповідача в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво). Наведені вище обставини згідно положень статтей 55, 57 КАС України є підставою для допуску даного представника відповідача до участі у справі та свідчать про наявність у неї повноважень на підписання від імені відповідача відзиву на позовну заяву.

Розгляд даної справи у суді неодноразово відкладався. Зокрема, перше судове засідання у справі було призначено на 11.08.2020 року. Однак, у зв`язку з ненадходженням до суду до цієї дати відзиву на позовну заяву та беручи необхідність забезпечення права позивача на подання відповіді на відзив, розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 20.08.2020 року. 20.08.2020 року у зв`язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 08.09.2020 року. В подальшому, за обґрунтованим клопотанням позивача щодо необхідності подання витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 06.10.2020 року.

Окрім того, разом із поданням позивачем до суду витребуваних доказів 17.09.2020 року, останнім також було подано і заяву про зміну підстав адміністративного позову (вх. 27124 від 17.09.20), яка ухвалою суду від 06.10.2020 року не була прийнята судом до розгляду у зв`язку з порушенням строку її подання, визначеного частиною першою статті 47 КАС України, оскільки така заява була подана пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання у справі, яке відбулось 11.08.2020 року.

Так, в судове засідання 06.10.2020 року позивач не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Разом із тим, в матеріалах справи наявне письмове клопотання останнього про розгляд даної справи у його відсутність на підставі поданих ним доказів та письмових пояснень (а.с. 49).

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність. А згідно з положеннями ст. 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, з урахуванням письмових заяв позивача, судом здійснюється розгляд справи за даною явкою осіб.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , 28.08.2000 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 668949. Згідно наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків - фізична особа підприємець з 15.09.2000 року, а як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - з 02.01.2004 року та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює основний вид діяльності: "Прісноводне рибництво" (КВЕД 03.22).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.10.2016 року № 71235413, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - гідротехнічної споруди загальною площею 1795,6 кв. м., що знаходиться біля с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області урочище "Гонтове". На підтвердження вказаних обставин позивачем додатково до матеріалів справи надано копії технічного паспорту на гідротехнічну споруду урочище "Гонтове" від 06.07.2016 року.

Так, ГУ ДПС у Вінницькій області 19.03.2020 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 266.7 статті 266 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0010370-5506-0206 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 37465,19 грн.

Тобто, дане податкове зобов`язання стосується саме згаданого вище об`єкту нерухомого майна - гідротехнічної споруди загальною площею 1795,6 кв.м.

На переконання позивача, оскільки відповідний об`єкт нежитлової нерухомості відповідно до довідки виконавчого комітету Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 25.06.2020 № 956 згідно Державного класифікатора відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства, код 1271.7, тому відповідно до пункту ж) п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України він не є об`єктом оподаткування, а отже і підстави для нарахування податкового зобов`язання в даному разі відсутні. Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України N 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як свідчать матеріали справи, спірним питанням у даному випадку є питання застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до об`єктів нерухомого майна – гідротехнічної споруди, що належать позивачу на праві власності, як на підставу не визначення їх об`єктом оподаткування.

Так, відповідно до підпункту "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, дана норма застосовується лише до тих будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників, які віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Іншими словами, правовою підставою для застосування до особи, згідно вказаної вище норми, пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

З цього приводу суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, однією із правових підстав для застосування до особи пільги, передбаченої підпунктом "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є правовий статус будівлі та віднесення її до класу 1271 згідно ДК 018-2000 як будівлі рибного господарства.

В даному випадку позивач переконував суд, що належна йому на праві власності гідротехнічна споруда загальною площею 1795,6 кв. м., яка розташована в с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області урочище "Гонтове", згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарство" за кодом 1271.7.

При цьому, як свідчать матеріали справи, єдиним доказом який, на думку позивача, підтверджує відповідну класифікацію такої будівлі, є довідка виконавчого комітету Дашівської селищної ради від 25.06.2020 № 956.

Проте, суд звертає увагу на те, що норми діючого законодавства не наділяють повноваженнями органи місцевого самоврядування надавати висновки щодо вірності класифікації об`єктів нерухомості згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000.

У той же час, надана позивачем інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як і наявні у відповідача відомості з Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІС "Податковий блок" не містять відомостей щодо визначення та присвоєння спірному об`єкту нежитлової нерухомості коду 1271.7 та віднесення його будівель рибного господарства.

Відтак, в процесі розгляду даної справи, з метою уніфікації об`єкта спірної нерухомості, за ініціативою суду на виконання приписів ч. 4 ст. 9, ст. 77 КАС України судом 20.08.2020 року було постановлено ухвалу, якою запропоновано ОСОБА_1 надати докази (висновки), видані уповноваженими на те органами, які реалізують державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду чи іншими органами (підприємствами, установами, експертними установами), які підтверджують належність ідентифікації об`єкта гідротехнічної споруди загальною площею 1795,6 кв.м., яка розташована в с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області урочище "Гонтове", згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 за кодом 1271.7 "Будівлі рибного господарства".

На виконання вимог суду, позивачем надано експертний висновок АСЗ № 2024701 від 03.09.2020 року, виготовлений ДП “Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві” (ДП ДНДІАСБ) щодо вірності здійсненої фізичною особою – ОСОБА_1 класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані на території Копіївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

Так, згідно Додатку до експертного висновку АСЗ № 2024701 від 03.09.2020 року – Перелік об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 із зазначенням назви об`єкта (тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості), функціонального призначення (використання) об`єкта визначеного коду об`єкта за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 вбачається зазначення наступної інформації:

- Гідроспоруда (водовипуск), загальною площею 132,8 кв. м. класифікована за кодом 2152.5 (функціональне призначення “Споруда водозахисна”);

- Гребля, загальною площею 1782,8 кв. м. класифікована за кодом 2152.5 (функціональне призначення “Водозахисна насипна споруда”);

- Водозабір, загальною площею 1795,6 кв. м. класифікована за кодом 2152.5 (функціональне призначення “Споруда водозахисна”).

При цьому, суд враховує, що даний висновок згідно статтей 73, 74 КАС України є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки наданий компетентним на те органом, який наділений повноваженнями здійснювати класифікацію будівель та споруд згідно ДК 018-2000. Зокрема, суд враховує, що за змістом наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (ДК 018-2000) саме державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві” (ДНДІАСБ), є розробником класифікатора і уповноважене в установленому порядку надавати роз`яснення щодо його положень та на ведення державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000.

Отже, в процесі розгляду даної справи було з`ясовано, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна – гідротехнічна споруда урочище «Гонтове» згідно ДК 018:2000 класифіковано за кодом 2152.5 як водозахисна споруда, а не за кодом 1271.7 як будівля рибного господарства, на що помилково посилався позивач у своїй позовній заяві.

За таких обставин, оскільки належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості - гідротехнічна споруда загальною площею 1795,6 кв. м., яка розташована в с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області урочище "Гонтове" класифікований за кодом 2152.5, тому пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у вигляді звільнення такого об`єкту від оподаткування до нього не застосовується.

Відповідно, правових підстав для задоволення заявленого позову із тих мотивів, які викладені позивачем у позовній заяві, наразі не має.

Вирішуючи дану справу суд враховує положення ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Також суд враховує, що позивачем в процесі розгляду даної справи, за наслідками отримання нових доказів, ініціювалось питання щодо зміни підстав заявленого позову шляхом подання відповідної заяви, яка судом не була прийнята до розгляду у зв`язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 47 КАС України. При цьому суд виходив із того, що нові (інші) підстави заявленого позову, в цьому випадку можуть бути реалізовані та визначені позивачем у новому адміністративному позові, поданому у відповідності до положень процесуального закону.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що за наведених у позовній заяві підстав заявлених позовних вимог, адміністративний позов задоволенню не підлягає. Втім, відмова у задоволенні даного позову не може бути перешкодою для позивача звернутися до суду із новим позовом щодо оскарження спірного податкового повідомлення-рішення за наявності інших підстав, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права із тих мотивів, які були викладені у позовній заяві, не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають

Керуючись статтями 9,72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду в повному обсязі складене судом 12.10.20.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 43142454).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович