Вирок № 92154260, 12.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11881/18

Провадження № 1-кп/947/675/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді Борщова І.О., який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретарі судового засідання: Гораш А.С., Четвертак О.І., Завальнюк К.В., Гаврасієнко М.В.,

розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018160480002383 від 28.06.2018, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, громадянин України, болгарин, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонер, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Зигіної В.Є.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Пащенка С.П.,

ВСТАНОВИВ:

За обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 27.06.2018, приблизно о 19:00, перебуваючи біля входу в парадну №1 будинку №39/2 по вул.Олександра Невського в м.Одесі, в ході раптово виниклої конфліктної ситуації, не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я потерпілої ОСОБА_3 , хоча повинен був і мав можливість передбачити наслідки, підійшов до останньої та кистю своєї руки штовхнув її в плече, від чого потерпіла втратила рівновагу та впала з бетонного порогу на тверде покриття та отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням кісткових уламків, перелому зовнішньої щиколотки зі зміщенням кісткових уламків, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вказані умисні дії ОСОБА_1 органи досудового розслідування кваліфікували за ст.128 КК України за кваліфікуючими ознаками: необережне середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В основу обвинувачення органи досудового розслідування поклали покази свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_3 , її доньки ОСОБА_2 , залученої до справи в якості потерпілої після смерті її матері, похідні від цих осіб письмові докази, а також висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 .

Разом з тим, прокурор наданою сукупністю доказів не зміг переконати суд і довести перед судом обґрунтованість висунутого обвинувачення за ст.128 КК України, а тому через недоведеність причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення він підлягає виправдуванню.

Так, потерпіла ОСОБА_2 показала в суді, що безпосереднім свідком події вона не була, оскільки проживає в м.Києві. Зі слів її мами - ОСОБА_3 , їй відомо, що між мамою та сусідом ОСОБА_1 , який мешкає через дорогу від будинку АДРЕСА_2 , постійно виникали конфлікти через котів, яких годувала її матір біля парадної будинку. Вони конфліктували довгий час, конфлікти супроводжувалися нецензурною лайкою, погрозами, приниженнями. Зі слів її матеріїй також стало відомо, що 27.06.2018 приблизно о 19:00, біля входу в парадну №1 будинку №39/2 по вул.Олександра Невського в м.Одесі стояв ОСОБА_1 з сусідкою з третього поверху та обговорювали створення товариства співвласників багатоквартирних будинків. Її мама проходила повз них та сказала на їх розмову: «размечтались», на що розлютився ОСОБА_1 , підійшов до неї та штовхнув її, від чого мати впала в палісадник і зламала ногу. Дані події бачили сусідки: ОСОБА_6 і ОСОБА_4 . Сусідки викликами швидку допомогу та поліцію. Її мати - ОСОБА_3 , лежачі на газоні, відразу зателефонувала їй до Києва та повідомила про те, що її штовхнув ОСОБА_1 , вона впала та зламала ногу. Вона, ОСОБА_2 , як найшвидше приїхала до м.Одеси і від матері далі дізналася, що її швидка відвезла до травматологічного відділення МКЛ №11, де їй надали медичну допомогу, наклали гіпс на ногу, та відпустили до дому, де вона амбулаторно продовжила лікування. Мати визнали потерпілою у кримінальному провадженні, вона давала покази в якості потерпілої. Незабаром, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла від гострої серцевої недостатності. Після смерті матері вона, ОСОБА_2 , звернулася до слідчого із заявою про визнання її потерпілою у цьому ж кримінальному провадженні. Заява була задоволена і вона набула статус потерпілої.

З показань потерпілої ОСОБА_3 , відібраних в неї 13.07.2018 при житті, вбачається, що у неї з сусідом ОСОБА_1 , який мешкає через дорогу від будинку АДРЕСА_2 , склалися неприємні стосунки, між ними постійно виникали конфлікти через котів, яких вона годувала. 27.06.2018 приблизно о 19:00, біля входу в парадну №1 будинку №39/2 по вул.Олександра Невського в м.Одесі стояв ОСОБА_1 з сусідкою на ім`я ОСОБА_7 , вони обговорювали створення товариства співвласників багатоквартирних будинків. Вона, ОСОБА_3 , проходячи поруч з ними сказала: «размечтались», вважаючи, що в цьому немає нічого образливого, на що розлютився ОСОБА_1 , який підійшов до неї, став хапати за одяг та сильно штовхнув її, від чого вона впала в палісадник і зламала ногу в районі лівої п`яткової кістки і щиколотки. Після цього ОСОБА_1 , не надавши їй допомоги, зайшов до під`їзду, де він та його мати здають в оренду квартиру. До неї підішли сусідки: ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , які допомогли їй, викликали швидку допомогу та поліцію.

Свідок ОСОБА_4 показала в суді, що 27.06.2018 близько 18.00 год. вона дивилася телевізор та почула крики біля парадної, оскільки мешкає на першому поверсі. Вона виглянула у вікно та побачила, що ОСОБА_1 агресивно поводиться по відношенню до ОСОБА_3 , погрожував їй. Потім двома руками штовхнув ОСОБА_3 , від чого та впала. Як падала ОСОБА_3 , вона, ОСОБА_4 , не бачила, але почала кричати йому, навіщо він це зробив. ОСОБА_1 відповів, що ОСОБА_3 сама оступилася з порогу та впала. ОСОБА_1 постійно оскорбляв її, ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , погрожував їм, оскільки вони люблять котів, годують їх біля парадної, що не подобається ОСОБА_1 . Потім вона вийшла на вулицю до ОСОБА_3 , викликала швидку допомогу. ОСОБА_3 не била ОСОБА_1 , а лише підняла перед собою руки з кульками, які були у неї в руках, захищаючись від нього.

Свідок ОСОБА_6 показала в суді, що 27.06.2018 близько 19.00 год. вона йшла біля другої парадної буд.39/2 по вул.О.Невського в м.Одесі в аптеку за ліками. Вона бачила, як ОСОБА_3 йшла з двома кульками до свого першого під`їзду. За ОСОБА_3 йшов ОСОБА_1 , наздоганяючи її та на крильці будинку біля їх парадної наздогнав її. ОСОБА_3 повернулася, а ОСОБА_1 , погрожуючи, штовхнув ОСОБА_3 обома руками, від чого та впала з крильця будинку в сторону палісаднику. ОСОБА_1 зайшов в парадну. Вона, ОСОБА_8 , злякалася, підбігла до ОСОБА_3 та почала піднімати її. ОСОБА_3 жалілася, що зламала ногу. Потім ОСОБА_3 зателефонувала донці, яка мешкає в Києві, а ОСОБА_4 викликала швидку допомогу. Конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 давно виник через котів. Але ОСОБА_1 не є мешканцем їх будинку, а проживає напроти через дорогу, а тому висувати якісь претензії щодо годування котів не має права.

На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурор також послався на письмові докази:

- протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких потерпіла ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_4 впізнали добре відомого їм сусіда ОСОБА_1 ;

- заява ОСОБА_3 про вчинення щодо неї неправомірних дій з боку ОСОБА_1 ;

- повідомлення оператору 102 від 27.06.2018 про подію;

- витяг ЄРДР про внесення відомостей про злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, постанова слідчого про зміну кваліфікації дій особи з ч.1 ст.125 на ст.128 КК України, витяг ЄРДР за ст.128 КК України;

- довідка КУ «Міська клінічна лікарня №11» від 27.06.2018 на ім`я ОСОБА_3 , яка відмовилася від госпіталізації;

- висновок судово-медичної експертизи №1439 від 06.07.2018, згідно якого при надходженні до медичного закладу у гр. ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у виді: перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням кісткових уламків, перелом зовнішньої щиколотки зі зміщенням кісткових уламків, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження утворилися від ударної дії тупого твердого предмета (предметів) з подальшим підвертанням лівої стопи. Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могли бути спричинені 27.06.2018. Для вирішення питання про утворення даних ушкоджень шляхом самоспричинення, необхідні конкретні умови та обстановка.

Вказаних доказів прокурор вважала достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_1 злочину і обґрунтованості висунутого йому обвинувачення.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, не визнав повністю, вважаючи що подруги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їм співчуваюча ОСОБА_8 обмовили його, у такий спосіб, використовуючи власну необачність ОСОБА_3 , рухомі помстою, зводять з ним власні рахунки. Він ОСОБА_3 не штовхав, її взагалі не чіпав, а вона, оступившись, сама впала з крильця та отримала, як він дізнався згодом, тілесні ушкодження. Далі обвинувачений показав, що дійсно між ним і ОСОБА_3 та її подругою ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки через котів, яких ті постійно прикормлювали біля парадної будинку АДРЕСА_2 , але не прибирали за ними, через що біля будинку виник сморід, бруд від недоїдків та екскрементів тварин. Йому це не сподобалося і він при нагоді вимагав від ОСОБА_3 і ОСОБА_4 припинення дій по прикормлюванню тварин. 26.06.2018 близько 16.00 год. він, перебуваючи біля парадної №1 будинку №39/2 по вул.Олександра Невського в м.Одесі, завершував розмову із ОСОБА_9 з приводу організації в будинку товариства співвласників багатоквартирного будинку, як поряд пройшла ОСОБА_3 , яка безпардонно влізла в їх розмову і неприємно прокоментувала їх плани. Це не сподобалося йому і він не підбираючи порядні слова відповів їй та далі пішов також до першої парадної слідом за ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, також сипала брудним словами в його бік. Поки ОСОБА_3 возилася перед закритими дверима парадної він наблизився до неї. В цей час вона, мабуть перелякавшись, чи з інших причин, повернулася до нього та стала наносити удари по ньому обома кульками з якимось предметами, які тримала у руках, і стала відступати назад. Він, закриваючись руками від таких ударів, відчинив двері і став заходити у парадну. В цей час ОСОБА_3 , мабуть, не помітила край невисокого крильця, сама оступилася та впала вправо від нього. Він не став їй допомагати, оскільки вона йому неприємна. Далі обвинувачений надав документи - фотознімки місця події з різних ракурсів, які ретельно прокоментував. За його коментарями до фотознімків свідок ОСОБА_4 не могла бачити подій з вікна своєї квартири, оскільки вхід до парадної закритий пристінком, який розмежовує зону збору сміття від входу до під`їзду (фото №7, №8, №9, №10, №2). Свідок ОСОБА_8 підтримує ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у їх турботі за котами, а тому також каже неправду про події, бо вона, перебуваючи біля другої парадної, не могла бачити місця події, оскільки ця зона через наявність кущів не проглядається (фото №1, №6). В завершення обвинувачений просив виправдати його, бо він непричетний до травмування сусідки, а слідчий формально поставилася до розслідування злочину, не провела, навіть, огляд місця події і чомусь допитала лише зацікавлених свідків і не допитала інших свідків, які дійсно були на місці події.

Надані прокурором докази свідчать про недоведеність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення та вказують на неповноту досудового розслідування. Так, ні слідчий, ні прокурор, між іншим, не допитали під час досудового розслідування жінку, на яку вказували фігуранти справи. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту допитав цю жінку – ОСОБА_9 та іншого свідка, покази яких відповідно до ст.290 КПК України були відкриті стороні обвинувачення, яка, в свою чергу, заперечувала проти допиту цих свідків, які виправдовують ОСОБА_1 у висунутому йому обвинуваченні.

Так, свідок ОСОБА_9 показала в суді, що вона є сусідкою фігурантів справи. Вона дізналася, що ОСОБА_1 обвинувачують у вчиненні злочину відносно ОСОБА_3 . Свідок заявляє, що ОСОБА_1 не штовхав ОСОБА_3 , яка через необачність оступилася та сама впала, отримавши травму. Оскільки вона, ОСОБА_9 , була безпосереднім свідком подій, бо перебувала від них на відстані кількох метрів і все гарно бачила. Її не допитували під час досудового розслідування, а тому вона сама звернулася до суду із письмовою заявою, зміст якої підтвердила в суді під час її допиту. Так, 27.06.2018 близько 19.00 вона поверталася до дому та біля першої парадної буд.39/2 по вул.О.Невського і зустрілася із ОСОБА_1 . Вони зупинилися поспілкуватися, після чого він повідомив, що йому треба йти до дому та почав відходити у бік парадної. В цей час їх обійшла сусідка з 8-го поверху – ОСОБА_3 , яка почала говорити на їх адресу погані слова. Вона, ОСОБА_9 , не звертала на неї уваги, оскільки та постійно так себе поводила, безпідставно чіплялася до усіх кричала, що її ображають. ОСОБА_1 гаряче відповів ОСОБА_3 , зробив кілька кроків до парадної, зайшов на крильце за ОСОБА_3 , яка продовжувала викрикувати образи, махати сумками з якимось предметами в бік ОСОБА_1 . Фактично вона била ОСОБА_1 , який намагався просто увійти до парадної. Раптово ОСОБА_3 оступилася назад та впала, а ОСОБА_1 увійшов до парадної. Коли вона через незначний проміжок часу поверталася, то бачила ОСОБА_3 на лавці біля парадної, де вона продовжувала говорити образи у бік ОСОБА_1 , звинувачувала його, що він штовхнув її. Свідок наполягає, що ОСОБА_1 не штовхав ОСОБА_3 та не чіпав її. ОСОБА_3 сама оступилася та впала (фото №9, №10).

Свідок ОСОБА_10 показав в суді, що був безпосереднім свідком подій 27.06.2018, бо проходив не зупиняючись в кільках метрів від фігурантів справи і бачив конфлікт між літніми чоловіком і жінкою на крильці першої парадної буд.39/2 по вул.Ол.Невського в м.Одесі, які голосно ображали один одного. Він бачив, як жінка під час конфлікту вдарила ОСОБА_1 по голові декілька разів кульками з якимось речами. Чоловік прикривався руками від ударів, відчинив двері парадної та зайшов у під`їзд. Він, ОСОБА_10 , не бачив, як жінка впала, але стверджує, що чоловік не штовхав цю жінку, бо вони були на відстані один від одного.

Свідок ОСОБА_11 , якого не допитували під час досудового розслідування, також звернувся із заявою до суду, в якій зазначає, що 27.06.2018 близько 19.00 він сидів на лавочці в палісаднику напроти першої парадної буд. АДРЕСА_2 і бачив, як літня жінка обливала словесним брудом ОСОБА_1 і жінку, з якою той розмовляв. На крильці парадної та ж літня жінка била кульками з якимось речами ОСОБА_1 по голові, а той, захищаючись від ударів руками, відчинив двері і зайшов в під`їзд, а літня жінка оступилася і впала з крильця. Разом з тим, цей свідок до суду протягом тривалого часу через фізичні вади і стан здоров`я не зміг з`явитися, внаслідок чого сторона захисту вимушено відмовилася від допиту цього свідка.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний із наведених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність досліджених доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Завданнями кримінального провадження згідно ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «Поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції не у всіх справах неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження). Коли вся чи значна частина інформації щодо подій, про які йдеться, відомо виключно органам влади, тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення в аспекті ст.3 конвенції.

Відповідно до вказаної презумпції прокурор не довела перед судом висунуте ОСОБА_1 обвинувачення.

Виправдувальний вирок ухвалюється відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд визнає неналежними доказами через їх недостовірність показання свідків: ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , оскільки ці особи є зацікавленими особами і їх покази про обставини події явно суперечать документам - фотознімкам з місця події, згідно яких ОСОБА_12 і ОСОБА_6 з описаних ними положень не могли бачити ключові дії в конфлікті між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , і їх покази про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на словах ОСОБА_3 . Висновок суду про неможливість бачити вказаними свідками обставини події з вікна та через кущі є очевидним, навить, без спеціальних знань чи інших слідчих дій, про проведення яких сторони відповідно до ст.333 КПК України клопотань не заявляли.

Згідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З цих підстав суд визнає неналежними доказами протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_11 , оскільки безпосередньо не сприймав під час судового засідання їх покази, а тому не обґрунтовує ними свої висновки.

Суд визнає неналежними доказами, у т.ч. за доктриною “отруйного дерева”, протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_4 і потерпіла ОСОБА_3 , покази яких суд визнав неналежними, впізнали винуватця - добре відомого їм сусіда ОСОБА_1 , з яким тривалий час перебували у неприязних стосунках. До того ж, вказані протоколи не містять відомостей про інших осіб, світлини яких були поряд зі світлиною заздалегідь відомої свідкові і потерпілій особи - ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Виходячи з наведеного, слідчий безпідставно визнала доньку покійної потерпілою у справі. Так, безпосередньо ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Такої шкоди зазнала її мати. Тому підстав для визнання ОСОБА_2 потерпілою за ч.1 ст.55 КПК України немає.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вбачається з процесуальних документів, заяву про злочин подала ОСОБА_3 . З поданої нею заяви видно, що шкоди завдано саме ОСОБА_3 , а не її донці. Тому подана ОСОБА_2 заява про визнання її потерпілою не могла бути реалізована і за ч.3 ст.55 КПК України.

Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, вище вказані положення поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Як видно з заяви ОСОБА_2 , вона подала заяву про визнання її потерпілою саме у зв`язку із смертю її мами. Але смерть потерпілої ОСОБА_3 не пов`язана із вчиненням злочину, вказаному в обвинувальному акті, інкримінованого на провину ОСОБА_1 . Сам по собі факт смерті особи з причин не пов`язаних із злочином, не може бути підставою для притягнення іншої особи – родича до участі у справі в якості потерпілого.

Отже, ОСОБА_2 набула статусу потерпілої у вказаному кримінальному провадженні безпідставно.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Тому суд визнає показання потерпілої ОСОБА_2 недопустимим доказом. До того ж, протокол допиту ОСОБА_2 не внесений до реєстру матеріалів досудового розслідування, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не була допитана в якості потерпілого на досудовому розслідуванні і її покази не були відкриті стороні захисту.

Згідно ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній матеріали досудового розслідування та додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Крім того, відповідно до ст.97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами. Сторона захисту заперечує щодо визнання показів ОСОБА_2 допустимими, оскільки її мати каже неправду, а донька знає про події виключно зі слів матері.

Більш того, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими.

Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення за заявою потерпілої ОСОБА_3 – є процесуальним рішенням і дією прокурора, зафіксованому у відповідному реєстрі і документі, та ніяким чином не несе на собі доказової бази. Тому вказаний документ, як суто технічний, який є підставою для проведення кола слідчих дій, як неналежний доказ виключаються з числа доказів.

Отже, допустимими доказами з боку захисту з числа наданих суд визнає заяву потерпілої ОСОБА_3 про вчинення злочину щодо неї, повідомлення 102 про подію, висновок судово-медичної експертизи про характер і ступень тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та в якості документу - світлину ноги з тілесними ушкодженнями.

Разом з тим, вказаних доказів, як кожного окремо, так і в сукупності, з точки зору взаємозв`язку і достатності, за відсутності інших належних і допустимих доказів явно не достатньо для висновку про винуватість особи.

При цьому докази з боку захисту: показання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , документи у виді світлин місця події та показання обвинуваченого, як належні і допустимі докази, які як окремо, так і в сукупності, доповнюють один одного, узгоджуються між собою стосовно обставин події, суд кладе в основу висновку про невинуватість ОСОБА_1 і недоведеність вчинення ним інкримінованого йому злочину.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з нього на її користь матеріальної шкоди в сумі 4390.87 грн., а також моральної шкоди в сумі 200000 грн., навивши відповідні мотиви та надавши докази на понесені витрати на лікування ОСОБА_3 , які були досліджені в судовому засіданні.

Обвинувачений цивільний позов не визнав у повному обсязі, оскільки він вважає себе не причетним до заподіяних тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдати.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 4390,87 грн., а також моральної шкоди в сумі 200000 грн., залишити без розгляду.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.

Суддя Борщов І. О.