Рішення № 92153653, 30.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2020 Справа №607/13391/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Грицака Р. М.

за участю секретаря с/з Лобач І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно до якого входила квартира АДРЕСА_1 . Згідно залишеного нею заповіту вказану квартиру вона заповіла своєму синові ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер після чого відкрилась спадщина на усе належне йому майно, до якого входить спірна квартира. Після смерті батька, ОСОБА_6 , вона протягом встановленого законом строку, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте 09 липня 2020 року останнім було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки у ОСОБА_6 були відсутні правовстановлюючі документи на дану квартиру та як вбачається з наданих нотаріусу документів останній не прийняв спадщини після смерті своєї матері.

Оскільки вона позбавлена можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просить позов задовольнити і визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 21 серпня 2020 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.

09 вересня 2020 року від Тернопільської міської ради надійшов до суду відзив на позов згідно якого вони заперечують у задоволенні позовних вимог, оскільки до позовної заяви не додано доказів, які би свідчили, що спадкодавець ОСОБА_6 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_1 , яка була власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивача ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Тернопільської міської ради - Гулкевич С.Б. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав вказаних у відзиві на позов та просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС в м. Дудинка Красноярського краю Російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дудинка Красноярського краю Російської федерації та її батьками є ОСОБА_6 – батько та ОСОБА_7 – мати.

Батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане Тернопільським міським бюро ЗАГСу 03 липня 1967 року.

Згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Міським бюро технічної інвентаризації 23 серпня 1996 року згідно розпорядження від 13 серпня 1996 року №15350 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на спадкове майно, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 його дружині ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчене державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С.А. за реєстром номером 4-4533.

Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 про що видано реєстраційне посвідчення, номер в реєстровій книзі 15400.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , який виготовлений Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації вбачається, що вказана квартира побудована у 1962 році, складається з двох житлових кімнат, загальна площа квартири 41,5 кв.м., житлова площа квартири 25 кв.м.

Відповідно до висновку про ринкову вартість майна складеного суб`єктом оціночної діяльності – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 22 липня 2020 року, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 317 351 грн.

24 жовтня 2006 року ОСОБА_5 складено заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І. за реєстровим номером 2869 згідно якого ОСОБА_5 заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та грошові заощадження ОСОБА_6 , а належну їй приватну бібліотеку ОСОБА_4 .

Відомості про реєстрацію заповіту внесено до спадкового реєстру, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №7004362 від 24 жовтня 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що засвідчується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 06 лютого 2018 року.

Згідно акта обстеження житлових умов складеного 28 січня 2020 року комісією в складі заступника директора ПП «Східний масив» ОСОБА_10 , майстра дільниці М. Башняк за адресою АДРЕСА_2 проживав без реєстрації з 2018 року по день смерті ОСОБА_6 , що підтверджують свідки ОСОБА_11 (жителька квартири АДРЕСА_3 ), ОСОБА_12 (жителька квартири АДРЕСА_4 ), ОСОБА_13 (житель квартири АДРЕСА_5 ).

31 серпня 2020 року комісією у складі заступника директора ДП «Авторитет Плюс» Пенкної Н.П., майстрів дільниці ОСОБА_14 , ОСОБА_15 складено акт про те, що за адресою АДРЕСА_2 на момент смерті матері ОСОБА_5 , проживав без реєстрації ОСОБА_6 . Даний факт підтверджує сусідка ОСОБА_12 (жителька квартири АДРЕСА_4 ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона з 1999 року проживає у квартирі АДРЕСА_6 і може підтвердити, що протягом цього часу ОСОБА_6 проживав із його матір`ю ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_7 та до них часто навідувалася його дочка ОСОБА_17 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 також підтвердив, що до травня 2020 року він проживав у квартирі АДРЕСА_8 та був знайомий із ОСОБА_6 . Останній проживав з його матір`ю ОСОБА_5 , яка приблизно два роки тому померла.

Також в період з 05 лютого 2018 року по 28 грудня 2019 року за адресою АДРЕСА_2 здійснювала сплата за користування житлово-комунальними послугами, оскільки заборгованість відсутня, що підтверджується зокрема листами: Приватного підприємства «Східний Масив» №04-08-20-1 від 04 серпня 2020 року, Комунального підприємства «Тернопільводоканал» №2062/20 від 23 липня 2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач» №3887/08 від 20 липня 2020 року, Дочірнього підприємства «Газпостач» №405 від 29 липня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що засвідчується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 видане Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 30 грудня 2019 року.

Після смерті батька ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталії Богданівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталії Богданівни № 171/02-31 від 09 липня 2020 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки батько ОСОБА_1 – ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не звертався та не підтверджено факту постійного проживання із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Разом із тим, тлумачення статті 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Тому суд оцінюючи в сукупності надані докази на підтверження місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з його матір`ю ОСОБА_5 померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає, що останній є таким, що постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняв спадщину, оскільки доказів протилежного сторонами не надано, так само як і доказів відмови від прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 .

Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 - спадкоємець за законом першої черги вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, інші спадкоємці спадщину не прийняли, однак позивач позбавлена можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, а тому суд приходить до висновку, що право позивача слід захистити, шляхом визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 82, 89-90, 95, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частини 2 ст. 354 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ – 34334305, місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_18 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення суду складено 12 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак