Рішення № 92152406, 12.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

12.10.2020

Справа № 489/3442/20

Провадження №2/489/2099/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно утриманих коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І., зареєстрований в реєстрі за №270, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 600191296 від 26 грудня 2012 року, укладеним з Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 16/01/19/1 від 16 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" за період з 16 січня 2019 року по 20 січня 2020 року у сумі 83448,39 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 41505,34 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 22803,79 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 18489,26 грн.; за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 650,00 грн.; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на його користь безпідставно утримані кошти у розмірі 1725,68 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що ним була підписана публічна пропозиція ПАТ "Альфа-Банк" до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговування кредитної картки "Альфа Покупка МС Маss гривня" від 19.12.2012 та додаток до публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 26.12.2012. Відповідно до умов договору, строк кредитної лінії становить один рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умовами дотримання клієнтом умов Договору; строк дії картки два роки з можливістю перевипуску картки в разі пролонгації кредитної лінії. Пролонгації кредитної лінії не відбувалася. Останній платіж ним був здійснений в кінці 2014 року, в той час виконавчий напис вчинений 12.02.2020, тобто більше ніж через п`ять років. Про існування виконавчого напису йому стало відомо тільки після того, як з його пенсії та заробітної плати були утримані кошти, тобто у травні 2020 року. Крім того, у виконавчому написі від 12.02.2020 за № 270 вказано, що його вчинено за Кредитним договором № 600191296 від 26.12.2012, в той час як він підписував тільки вищевказаний Договір. З його пенсії та заробітної плати безпідставно утримано грошові кошти у розмірі 1725,68 грн.

Від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить, зокрема, стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на користь позивача безпідставно утримані кошти у розмірі 2781,36 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

19 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа Банк" та ОСОБА_1 укладено Публічну пропозицію на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговуванням кредитної картки "Альфа Покупка МС Маss гривня", відповідно до якого бажана сума кредиту 12000,00 грн.

26 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа Банк" та ОСОБА_1 укладено Додаток до Публічної пропозиції ПАТ "Альфа Банк" на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту "Альфа Покупка МС Маss гривня"), відповідно до якої ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 11000 грн., мінімальний платіж складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 28 % на торгові операції та 42 % річних та операції зняття коштів.

21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами.

26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" укладено договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ "ФК "Веста" набуло право вимоги за Кредитними договорами, зокрема, за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту "Альфа Покупка МС Маss гривня").

16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги за Кредитними договорами, зокрема, за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту "Альфа Покупка МС Маss гривня").

Як вбачається з виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Вердикт Капітал" за кредитним договором № 600191296, станом на 20.01.2020 складає 82798,39 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 41505,34 грн.; заборгованості за процентами та комісіями - 22803,79 грн.; плати за пропуск мінімальних платежів та плати за обслуговування кредитної заборгованості - 18489,26 грн.

28 січня 2020 року за вих. № 13868350, представник ТОВ "Вердикт Капітал" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. з заявою про вчинення виконавчого напису по кредитному договорі № 600191296 від 26.12.2012 року.

Відповідно до виконавчого напису від 20.02.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №270, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. запропонував стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником, заборгованість за Кредитним договором № 600191296 від 26 грудня 2012 року, укладеним з Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 16/01/19/1 від 16 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", за період з 16 січня 2019 року по 20 січня 2020 року у сумі 83448,39 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 41505,34 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 22803,79 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 18489,26 грн.; за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 650,00 грн..

На підставі вказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевіча С.В. відкрито виконавче провадження № 61666612.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевіча С.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2020, звернуто стягнення з доходів боржника ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 92293,23 грн.

Згідно довідки Миколаївського місцевого благодійного фонду "Юнітус" від 24.06.2020 за вих. № 6, ОСОБА_1 працює в ММБФ "Юнітус" на посаді керівника проекту, його загальна заробітна плата починаючи з січня 2020 року по травень 2020 року становить 32785,00 грн., та з травня 2020 року з його заробітної плати звернуто стягнення за виконавчим листом у сумі 1055,68 грн.

Відповідно до довідки з відділу з питань виплати пенсії № 1 Управління з питань виплати пенсії Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.07.2020 за вих. № 1400-0402-8/41006, з пенсійної виплати ОСОБА_1 утримано з 01.06.2020 по 31.07.2020 у розмірі 670,00 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктами 3.1-3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені зазначеним вище Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові д 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 638/850/16-ц.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» , у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи та матеріалів наданих приватним нотаріусом, не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, надаючи оцінку документам на підтвердження безспірності заборгованості, суд дійшов висновку , що відповідачем взагалі не доведено факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, отже і не були дотриманні нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону - адже в матеріалах, наданих стягувачем для вчинення оспорюваного виконавчого напису відсутні можливі до прочитання як примірник кредитного договору, так і належний розрахунок заборгованості.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин; виконавчий напис вчинено з пропущенням трирічного строку давності, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та статтями 256, 257, 261 ЦК України, що є підставою для визнання и виконавчий напис такими, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти у розмірі 2781,36 грн., суд приходить до наступного.

В позовній заяві представник позивача посилається на безпідставність отриманих відповідачами грошових коштів. Загальні положення про зобов`язання в зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовими позиціями Верховного Суду України у справах №6-122цс14 та №6-88цс13 визначено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Так, стягнення вказаних коштів з позивача відбувалося з примусового виконання виконавчого напису, але щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто на підставі існуючих між сторонами договірних відносин зобов`язального характеру і стягнуті на користь ТОВ "Вердикт Капітал" саме на погашення заборгованості за кредитним договором № 600191296 від 26 грудня 2012 року.

Наразі, цей кредитний договір не визнано судом недійсним або неукладеним, а відсутність будь-якої заборгованості за ним позивача виходить за межі доказування в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується вимог позову про стягнення на користь позивача з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевіча С.В. коштів, стягнутих в межах виконавчого провадження, то ці вимоги є передчасними, оскільки після закриття виконавчого провадження в разі набуття цим рішенням суду законної сили позивача має змогу вирішити це питання в порядку, передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження".

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного та обраного стороною позивача способу захисту, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно утриманих коштів– задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 20 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною, зареєстрований в реєстрі за №270, за яким стягнуто з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 600191296 від 26 грудня 2012 року, укладеним з Акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 16/01/19/1 від 16 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" за період з 16 січня 2019 року по 20 січня 2020 року у сумі 83448,39 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 41505,34 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 22803,79 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 18489,26 грн.; за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 650,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти у розмірі 2781,36 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б.

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна, юридична адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 76.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «12» жовтня 2020 року.