Рішення № 92151791, 06.10.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1522/20

Провадження № 2/459/890/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань Сиванич У.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

прокуратури Львівської області Скапенко А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Червонограді Львівської області, Прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В :

03.06.2020 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на його користь грошові кошти за завдану йому моральну шкоду в розмірі 350000 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказав, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.01.2018 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України його було виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.09.2018 вказаний вирок було залишено без змін. Зазначив, що кримінальне переслідування відносно нього було розпочато 02.06.2013 і завершилось 12.09.2018, тобто тривало 5 років 3 місяці 10 днів (63 місяці). Стверджує, що в результаті тривалого слідства він перебував у тяжкій моральній, духовній, психічній обстановці, що вплинуло на його психічне здоров`я, відносини з сусідами, односельчанами, близькими та родичами, призвело до того, що понад 5 років він переносив моральні страждання від почуття невизначеності свого майбутнього.

04.06.2020 року провадження у даній справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.

26.06.2020року представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю.

26.06.2020 року представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

10.07.2020 року представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

22.07.2020 року представник відповідача прокуратури Львівської області подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки такі є необгрунтованими.

14.08.2020року у справі проведено підготовче судове засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області у судовому засіданні заперечив позовні вимоги, у зв`язку з необґрунтованістю таких. Просив у позові відмовити.

Представник відповідача прокуратури Львівської області у судовому засіданні заперечила позовні вимоги, у зв`язку з необґрунтованістю таких. Усі заперечення викладені у відзиві на позовну заяву просила врахувати при вирішенні даного спору та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.01.2018 року у ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України було виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.09.2018 вказаний вирок було залишено без змін і такий набрав законної сили 12.09.2018.

Кримінальне переслідування відносно позивача було розпочато 02.06.2013 і завершилось 12.09.2018, тобто тривало 5 років 3 місяці 10 днів (63 місяці).

Позивач стверджує, що в результаті тривалого слідства він перебував у тяжкій моральній, духовній, психічній обстановці, що вплинуло на його психічне здоров`я, відносини з сусідами, односельчанами, близькими та родичами, призвело до того, що понад 5 років він переносив моральні страждання від почуття невизначеності свого майбутнього. Тому звернувся до суду із даною позовною заявою.

Згідно із ч.1 ст.55, ст.56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також суд при вирішенні даного спору враховує правову позицію, викладену в п.26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01) від 27.07.2004 року, згідно з якою відповідно до усталеної практики Суду термін "потерпілий" означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю.

Існування порушення Конвенції (995_004) можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації.

Згідно із ч.ч. 1-3, 6, 7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

З огляду на вищенаведене слід зробити висновок, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає доведеним факт спричинення позивачеві внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, адже останній протягом 63 місяців перебував під слідством та судом та в кінцевому результаті був виправданий у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.

Усе це призвело до порушення звичного способу життя позивача, пригнічення його морального стану, спричинило важкі душевні та психічні страждання.

Судом враховано, що позивачу у зв`язку із обвинуваченням у вчиненні злочину довелося постійно виправдовуватися перед близькими, родичами, друзями та жителями села, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи. Наведене викликало у нього додаткові переживання та занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною, в селі він користувався авторитетом. У зв`язку із цим він також не міг планувати своє майбутнє.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ст.2, п.5 ст.3, п.1, 5, 6 ст.4 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадк у постановлення виправдувального вироку суду. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільні законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Пунктом 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував під слідством та судом у період 02.06.2013 по 12.09.2018, що становить 5 років 3 місяці 10 днів – повних 63 місяці.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент звернення позивача до суду з даним позовом, який становив 4723 грн., розмір завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим, ніж 299123 грн. (4723 грн. - мінімальний розмір заробітної плати в місяць на момент звернення до суду з позовом х 63 місяців – термін перебування під слідством та судом) + 1574грн. за 10 днів.

Водночас суд враховує соціальне становище позивача, який користувався авторитетом та повагою в селі за місцем свого проживання. У зв`язку із безпідставним звинуваченням у вчиненні злочину йому довелося виправдовуватися перед знайомими, друзями, родичами, що викликало у нього постійні хвилювання, спричиняло душевний біль та небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації.

За таких обставин суд, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі, який заявляється ним до стягнення, а саме: 350 000 грн.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Положеннями п.1 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Вище зазначене свідчить, що Казначейство України наділено повноваженням, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби здійснювати відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.

Виходячи з наведеного,суд вважає, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 350 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

На підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, суд не вирішуватиме питання розподілу судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м.Київ, вул.Бастіонна, 6), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (ЄДРПОУ 38008294, м.Львів, вул.К.Левицького, 18), Управління Державної казначейської служби України у м.Червонограді Львівської області (ЄДРПОУ 37983843, м.Червоноград, вул.Грушевського, 5, Львівська область), Прокуратури Львівської області (ЄДРПОУ 02910031, м. Львів, пр..Шевченка, 17/19), Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.10.2020.

Суддя: Д. І. Рудаков