Ухвала суду № 92151524, 12.10.2020, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 465/2441/18

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2020 року м. Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Пташинський І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіхтбар Україна» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіхтбар Україна» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позовна заява не відповідає вимозі ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір та не надано підтвердження про його сплату.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 27.04.2018 р. – день звернення позивача до суду) визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених прав», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

№ 761/24672/15-ц від 19 червня 2018 року.

При цьому, позовна заява містить дві вимоги, одна з яких про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн. та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 704 грн.

80 коп.

Таким чином, відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (за вимогу про відшкодування моральної шкоди) та надати суду квитанцію про сплату судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: рахунок: UA668999980313101206000013016, назва рахунку: Судовий збір (ДСА України, 050), назва отримувача: Самбiр. УК/м.Самбір/22030101, код отримувача: 37893577, МФО 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 185 ЦПК України вважаю необхідним залишити заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіхтбар Україна» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди – залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення зазначених недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя