Рішення № 92150176, 25.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6053/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі – Парова І.І.

за участю представника позивача – Пацкан В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач - ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за договором кредиту № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 11.08.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKZ7GF00000148, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 36130,00 дол. США на придбання двох кімнатної квартири , зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,92 % відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом , строком по 08 серпня 2025 року , з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору. Відповідач- ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими кредитним договором.

Відповідно до Договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач- ОСОБА_1 повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 343,44 доларів США для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками.

В забезпечення виконання зобовязання щодо повернення суми кредиту за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 04.08.2005 року , згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Позивачем вказано, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав Відповідачу- ОСОБА_1 кредит в розмірі 36130,00 дол. США .

Позивач вказує, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Вимогу Банку про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідачем залишено без задоволення.

Відповідно до п.5 Договору поруки, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за Договором № MKZ7GF00000148.

Згідно п.6 Договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.

Вимога залишена без задоволення.

Взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не виконано. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 11.03.2016 року перед позивачем по кредитному договору становить 22391,39 дол. США, з яких: 20905,69 дол. США – заборгованість за кредитом; 1172,87 дол. США – заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 210,20 – дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 102,63 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку ПАТ КБ «Приватбанк» просило стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

15.07.2016 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Микуляк П.П. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні ;

11.10.2016 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято справу до свого провадження;

23.05.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі;

18.09.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у задоволенні клопотання про обєднання справ в одне провадження.

В судовому засідані представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Вказав на те, що до 11.10.2015 року відповідач погашала кредит. В жовтні 2015 року виникла прострочка за кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України,про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України,про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило. Судові виклики повертаються до суду з відміткою Укрпошти « За закінченням терміну зберігання».

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви не зявився, надіслав на адресу суду чергову заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 11.08.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKZ7GF00000148, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 , а остання отримала кредитні кошти у розмірі 36130,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом , строком по 08 серпня 2025 року , з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору, що стверджується кредитним договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 36130,00 доларів США.

Як вбачається з кредитного договору, ОСОБА_1 отримала кошти від ПАТ КБ «Приватбанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору - погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач- ОСОБА_1 повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 343,44 доларів США для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04.08.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки за яким остання зобовязалася перед позивачем відповідати в обсязі, що і позичальник, за належне виконання ОСОБА_1 зобовязань, визначених кредитним договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року.

Відповідно до п.2. Договору поруки - Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник , включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

Відповідно до п.4. Договору поруки - у випадку невиконання Боржником своїх зобов`язань за кредитним Договором , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.6 договору поруки, банком було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за Договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року .

Однак, як стверджує позивач, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по погашенню кредиту та відсотків, в звязку з чим розмір заборгованості відповідно до розрахунку станом на 11.03.2016 року перед позивачем по кредитному договору № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року становить 22391,39 дол. США, з яких: 20905,69 дол. США – заборгованість за кредитом; 1172,87 дол. США – заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 210,20 – дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 102,63 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи,

Відповідачі не спростували вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогрозумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільногозаконодавства.

Отже, підписання кредитного догоовру та договору поруки свідчить про те, що відповідачам всі умови цілком зрозумілі і вони вважають їх справедливими по відношенню до них.

Вказаний кредитний договір та договір поруки були прочитані та підписані сторонам

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.

Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України , про що свідчать їх підписи на договорі.

Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку позивача отримання кредиту, з боку відповідача повернення виданих коштів і отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 599ЦКУкраїни, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, чим істотно порушено інтереси позивача по справі, в зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, відсотків, а також штрафних санкцій у вигляді пені за порушення позичальником строків платежів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором.

Встановлено, що з боку позивача на адресу боржника та поручителя були направлені повідомлення від 07.05.2016 року про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором ( а. с. 10, 11 ), однак останні були залишені без задоволення.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника та поручителя повернення кредитних коштів , відсотків та пені в солідарному порядку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що дата укладення договору поруки між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 зазначена “ 04.08.2005 року” , а кредитний договір № MKZ7GF00000148 між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем – ОСОБА_1 укладений “ 11.08.2005 року”. Разом з тим, оцінюючи вказані розбіжності , суд вважає, що в даті укладення договору поруки допущена описка, оскільки із змісту самого договору поруки вбачається, що він укладений в забезпечення виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року, за яким боржник зобов`язаний повернути , зокрема кредит у розмірі 28 000 доларів США.

Одже з урахуванням вимог закону, встановлених обставин , з боржника та поручителя всолідарному порядку підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту ; заборгованість по процентам за користування кредитом; пеня.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості по комісії, суд виходить з наступного.

Так, п. 1.1. кредитного договору № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року передбачено, обов`язок ОСОБА_1 по сплаті щомісячної комісії 0,18 %.

Відповідно до п. 2.2.3 позичальник зобов`язується сплатити банку комісію згідно п.1.1 кредитного договору.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1746 цс 16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуаль-ним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вимога ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з відповідачів 210, 20 доларів США комісії задоволенню не підлягає.

Оцінюючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

З матеріалів справи вбачається, що останнє погашення за кредитним договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року , було здійснено відповідачем до 11.10.2015 року згідно розрахунку та наявної в матеріалах справи виписка по рахунку за період з 11.08.2005 року по 23.05.2017 року, а з позовом до суду Банк звернувся 13.06.2016 року.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з вдповідачів суми заборгованості заявлені позивачем без пропуску строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором № MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року станом на 11.03.2016 року в розмірі 22181,19 дол. США, що за курсом 25.51 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.03.2016 року складає 565842,16 грн. (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 16 коп.), яка складається з : 20 905 , 69 доларів США – сума заборгованості за кредитом ; 1172, 87 доларів США - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 102, 63 долари США - сума пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Разом з тим солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

На підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, враховуючи складність даної справи, складання повного рішення суду відкладено на строк до десяти днів.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 554, 610, 625,1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) в солідарному порядку на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 ) суму заборгованості за кредитним договором №MKZ7GF00000148 від 11.08.2005 року станом на 11.03.2016 року в розмірі 22181,19 дол. США, що за курсом 25.51 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.03.2016 року складає 565842,16 грн. (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 16 коп.), яка складається : 20 905 , 69 доларів США – сума заборгованості за кредитом ; 1172, 87 доларів США - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 102, 63 долари США - сума пені.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 ) сплаченого ними суму судового збору в розмірі 4 243,82грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 ) сплаченого ними суму судового збору в розмірі 4 243,82грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 );

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 )

Дата складання повного тексту судового рішення 05.10.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца