Рішення № 92149907, 02.10.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/2008/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

02 жовтня 2020 року

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мисько Х.М.,

з участю секретаря - Волошин Ю.П.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС», за участю третіх осіб Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, Приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчука Володимира Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС», за участю третіх осіб Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, Приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук В.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено кредитний договір № 217/07/01 на суму 16 800,0 грн. 30 червня 2010 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 217/07/01. За результатами розгляду справи № 2-2316/10 суд ухвалив рішення від 21 жовтня 2010 року, яким позов задовольнив частково, та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (скорочено ВАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість по кредиту в сумі 12 043 грн. 58коп., заборгованість по відсотках у сумі 5 253 грн. 84 коп., всього 17 297 грн. 42 коп. Після розгляду цієї справи в суді позивач регулярно вносила оплату за кредитним договором № 217/07/01, про що свідчать додані до позовної заяви квитанції. Станом на 26.07.2016 року вона внесла останній платіж на суму 500 грн, яким погасила заборгованість. Проте ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 41448 від 28.05.2019 відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС» право вимоги по кредитному договору № 217/07/01. Відповідач почав процедуру безспірного стягнення за вказаним кредитним договором, шляхом звернення до Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчука В.В., який вчинив виконавчий напис №7183 виданий 07.12.2019 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованості у розмірі 17 761 грн. 78 копійок. На підставі цього Виконавчого напису 17.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської обл. Пиць Андрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 60993754. Окрім цього, останній платіж на погашення заборгованості вона здійснила 26.07.2016 року, відтак, станом на 07.12.2019 року відповідач пропустив строк на звернення до нотаріуса, а нотаріус при виконанні виконавчого напису не взяв цього до уваги чим порушив вимоги Закону. На підставі викладеного, вважає, що виконавчий напис № 7183, виданий 07.12.2019 року є таким, що не підлягає виконанню через його незаконність і через порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року вказану справу передано на розгляд за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та її представник подали письмову заяву, в якій просили проводити розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Крім цього, виклик відповідача до суду був здійснений через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб сайт Галицького районного суду м.Львова). Крім того, не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, за згодою позивача та її представника, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, у заочному порядку.

Відзиву на позовну заяву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

Треті особи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду, про причини не прибуття суд не повідомили.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому, згідно з ст. 223 ЦПК України суд вважає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено кредитний договір № 217/07/01 на суму 16 800,0 грн.

30 червня 2010 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» звернулось до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 217/07/01. За результатами розгляду справи № 2-2316/10 суд ухвалив рішення від 21 жовтня 2010 року, яким позов задовольнив частково, та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (скорочено ВАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість по кредиту в сумі 12 043 грн. 58коп., заборгованість по відсотках у сумі 5 253 грн. 84 коп., всього 17 297 грн. 42 коп.

Вказану заборгованість за кредитним договором № 217/07/01, позивач оплачувала регулярно, що стверджується квитанціями (а.с.10-11).

Незважаючи на вказане, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 41448 від 28.05.2019 відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС» право вимоги по кредитному договору № 217/07/01.

Останній платіж позивачем було внесено 26 липня 2016 року на суму 500,0 гривень.

Нотаріус вчинив Виконавчий напис № 7183, виданий 07.12.2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість у розмірі 17 761 грн. 78 копійок.

На підставі вказаного Виконавчого напису 17.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 60993754.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, а також статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 07 грудня 2019 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999 року № 1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 13 листопада 2019 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Крім того, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Слід зазначити, що приватним нотаріусом не було враховано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», якими зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строк, за який провадиться стягнення в оскарженому виконавчому написі нотаріуса з урахуванням того, що кредитний договір був укладений у 2007 році, та того, що останній платіж на погашення заборгованості був здійснений 26.07.2016 року, є таким, що виходить за межі трьох років з дня виникнення права вимоги у банку.

Крім того, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, тому на користь ОСОБА_1 з відповідача необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позову в розмірі 840,80 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.3. 4 ст. 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати на правничу допомогу мають бути документально підтвердженні та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати на правову допомогу не підтверджені відповідними документами, тому в задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком Володимиром Вікторовичем 07 грудня 2019 року за № 7183 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС» грошових коштів у розмірі 17761,78 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 , судові витрати по справі в розмірі 840,80 гривень.

В решті вимог – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС», код ЄДРПОУ 41661563, адреса: 79005, м. Львів, вул. Вороного, 2,

Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 2а, офіс 256

Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком Володимиром Вікторовичем, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд.15, оф.6

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя Х.М. Мисько