Ухвала суду № 92148706, 09.10.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/4532/20 Провадження № 2/304/270/2020

У Х В А Л А

09 жовтня 2020 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління ДФС у Закарпатській області в особі начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Петріченко Олексія Олександровича про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 643 304,30 грн, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління ДФС у Закарпатській області в особі начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Петріченко Олексія Олександровича, в якому просить визнати нанесення йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій та бездіяльності Ужгородського міськрайонного суду у розмірі 1 068 374,30 грн та відповідно стягнути з держави на його користь 643 304,30 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди та 425 070 грн – як завдану моральну шкоди.

Ухвалою суду від 11 червня 2020 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління ДФС у Закарпатській області в особі начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Петріченко Олексія Олександровича в частині стягнення з держави на його користь 643 304,30 грн матеріальної шкоди було відмовлено, в частині стягнення моральної шкоди – провадження відкрито.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року вказану ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження в частині стягнення з держави на його користь 643 304,30 грн матеріальної шкоди скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Статтями 126, 129 Конституції визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус судді» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з п. 57 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 55 висновку № 3 (2002) КРЄС судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, у яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Європейський Суд з прав людини у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, №20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року, зазначив, що імунітет суддів мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя та постановив, що з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним.

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174, 1176 ЦК України; відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державну, а не на суд.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, де вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року по справі № 454/1008/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже зазначені вище обставини свідчать про відсутність підстав для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у зв`язку з чим у відкритті провадження в цій частині на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 186 ч. 1 п. 1, 258-261, 263 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління ДФС у Закарпатській області в особі начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Петріченко Олексія Олександровича, про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 643 304,30 грн в частині позовних вимог до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області – відмовити у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, але не пізніше закінчення строку карантину. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя: Чепурнов В. О.